Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
лох 279 нох клониться; накреняться, накрениться; (только соверш.: искривиться — ещё) покоситься; опускаться, опуститься; свешиваться, свеситься; (пригибаться и перен. — ещё) никнуть, поникать, поникнуть, сникать, сникнуть [Він міцним зусиллям волі примушує себе до роботи і похиляється над пергаментами (Л. Укр.); Як стояла я, так і похилилась на його руку (Н.-Лев.); Якби то, думаю, якби Не похилилися раби... (Шевч.)\ У багатьох місцях старий паркан похилився, а подекуди й повалився зовсім (Збан.); Ой у полі роман-зілля через межу похиляється (Чуб.); А над самою водою Верба похилилась (Шевч.); Вернітеся! дивітеся — Жита похилились, Де паслися ваші коні (Шевч.)]; 2) повернуть, перевалить [Сонце вже похилилося геть із полудня і стояло, над вершиною лісу (Фр.)]; 3) поковылять, поплестись [Повісила голову Оленка, похилилась до себе в садок (Тесл.)]. Ср. похиляти 1 — 3. похиріти, -рію, -рієш обл. 1) поболеть [Полежав, похирів — та навесні й переставився (Вовч.)]; 2) мног. поболеть (разг.)у заболеть [Бодай же вам, чумаки, воли по- хиріли (Рудч.)]. почитати, -таю, -таєш 1) покачать; (слегка, мерно — ещё) поколебать, поколыхать; (нагибая в разные стороны — ещё) пошатать; (головой — ещё) покивать, разг. помотать [Марія похитала станом., й скочила на другий камінь (Н.-Лев.); Порицька журливо похитала головою (Л. Укр.)]; ~*тало безл. покачало; 2) перен. поколебать, пошатнуть [Ворог намагався знищити колгоспи, але він не міг вбити у наших людей віру в колгоспи, не зміг похитати в масах радянського селянства^ відданість колгоспному ладові (Рад. Укр"., 1946, І)]. похитатися, -таюся, -тавшся покачаться; поколебаться, поколыхаться; пошататься [Карпо Петрович піднявся з-за столу, похитався на блискучих од лаку чоботях і підійшов до канапи (Коцюб.)]. Ср. похитати 1. похитнути, -ну, -пет 1) покачнуть, качнуть; поколебать, колебнуть (разг.), колыхнуть; пошатнуть; кивнуть; мотнуть [Ти дорогу перейшла, Повні відра похитнула... (Рил.); Головою похитнув (Руд.)]; ^-»цуло безл. покачнуло [Боровика похитнуло, ніби раптом налетів порив неймовірного вітру (Собко)]; 2) поколебать, пошатнуть [Зрозуміло, що такий стан речей не міг не похитнути Тиховичевої віри в корисність такої боротьби [з філоксерою] (Коцюб.)]; <—пути авторитет, довір'я поколебать авторитет, доверие. Ср. похитати 1—2. похитнутий поколебленный. похитнутися, -пуся, -пешся 1) покачнуться, качнуться; поколебаться; колебнуться; колыхнуться; пошатнуться; (пошевельнуться и перен.) дрогнуть [Дві-три гілочки на бузку тільки похитнулися, і знову стихло (Вас); Та куля бійця догнала, і він похитнувсь нараз І впав ча багряну землю, виконавши наказ (Шп.); Корпус міноносця похитнувся і посунувся по довгому помосту стапеля (Соб- ко); Але вистояли сталінградці хоробро »й мужньо, не похитнувшись, не відступивши ні на крок (Цюпа)]; 2) поколебаться, пошатнуться [Не похитнулася наша любов до Вітчизни ні в огні, ні під ударами броні (Рад. Укр., 1947, X)]. Ср. похитати 1—2 и похитнути 1—2. похитрувати, -рую, -руеш похитрить. похитуваний покачиваемый; пошатываемый; поматываемый [Дерева в саду., шуміли так сильно, похитувані вітром, що з спокійної хати було лячно визирнути (Коб.)]. Ср. похитувати и похитати 1. похитування покачивание; пошатывание; по- матьівашіе [Аркадій задивився на тихе похитування струнких дерев (Коп.); Тепер я зрозуміла милосердні погляди, таємні зітхання та похитування головою моїх сусідок (Фр.)]. Ср. похитувати. похитувати, -тую, -туєш покачивать; пошатывать; поматывать [Тихо шуміли вікові ялини, мрійно похитуючи обважнілими верхівками в сліпучо-білих снігових шапках (Кач.); З фронту вже поверталися ескадрильї наших літаків і, проходячи над лінкором, похитували крильми, вітаючи за влучну стрільбу (Куч.); Семен мляво похитував толовою під лад пісні (Л. Укр.)]; ^туе, ~тувало безл. покачивает, покачивало [Криголам похитувало на хвилях (Донч.)]. Ср. похитати 1. похитуватися, -туюся, -туєшся 1) покачиваться; пошатываться; (о походке: переваливаться с боку на бок разг. — изредка) раскачиваться [Земля плавно похитувалася під його ногами (Собко); Озима пшениця гордо похитується на своїх струнких, гладеньких стеблах (Фр.); Похитуючись, підвівся на ноги (Збан.); Ось пройшов парубок вулицею. Йшов він тихо, недбало похитуючись (Л. Укр.)]; ср. похитати 1 и похитувати; 2) перен. разг. колебаться [слегка] [Тут перепрошую прихильників моралі: Я й сам, хоч іноді похитувався в ній, На пуританський лад схиляюся дедалі (Рил.)]. похихикати, -каю, -кає.ш похихикать. похихотіти, -хочу, -хотйш разг. посмеяться; (громко) похохотать; (тихо или исподтишка) похихикать [Якийсь уже він'поважний дуже: ні похихотіти з ним, ні попустувати (Тесл.)]. похід, -ходу 1) поход; (реже — большая группа идущих людей) шествие; (торжественное многолюдное книжн. — ещё) процессия [Ми йдемо походом гідним, V- всім пригнобленим і бідним руку подаєм! (Тич.); — Ну, Григорію Григоровичу, — сказав дід, — труби похід, будь ласка (Яков.); Його [попа] вічні доноси на неї [вчительку], похід проти земської школи., стали нестерпучими (Коцюб.); Я пам'ятаю: йшла весна Своїм походом смілим (Рил.); Хлопці, потомлені безперервними походами, спали (Верш.); Одпого ранку молдуванк були свідками цікавого походу (Коцюб.); Дів- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)