Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
дох 280 110Х чата з криком кидаються врозтіч. З-за брами виїжджає блискучий похід (Коч.)]; вирушити в <^д выступить в поход; жалобний "-'д траурная процессия; лижний ~д спорт, лыжный поход; хрестовий ~д см. хрестовий1; 2) (манера ходить, поступь) разг. походка [А коли б же чули ви, як Маруся вимальовує вас, і вашу одежину, і похід, і погляді (Вовч.); Ой, мій милий, милесенький, житній колосочку, Не познала по походу, як по голосочку (Чуб.)]; дурня знати п о ^ходу погов. знать дурака и не в красной шапке; 3) (дк. ч.: походи, -дів) (приключения) разг. редк. похождения [Далі Максим уже орудував бесідою: ..розказував про свої сільські походи; смішив усіх і реготався сам... (Мирн.)]. похідна 1) прил. см. похідний; 2) (род. похідної) сущ. мат. производная. похідне 1) прил. см. похідний; 2) (род. похідного) сущ. грам, произвбдное. похідний походный [Підрозділи на ходу шикувалися в похідну колону (Гонч.); В долині курилися похідні кухні (Куч.); На узгір'ї кілька школярів працювали над похідною газетою (Донч.)]. похідний производный [Усі відносні прикметники похідні від інших частин мови, переважно від іменника і від дієслова (Курс укр. мови)]. похідні 1) прил. см. похідний; 2) (род. похідних) сущ. спец. производные [Провадяться також дослідження по одержанню різних вуглеводів та їх похідних, потрібних для виробництва синтетичного волокна, пластмас і ін. (Наука і життя, 1956, 11)]. похід и я обл. перекидной мостик. похГпливий, похопливиії обл. быстрый, проворный [Дуже був [Михайло] білявий волосом.. До того, високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий... (Вовч.); —Пропадуть мої конопельки! — подумала Кайдашиха, — похоплива невісточка попряде їх собі на полотно поперед мене (Н.-Лев.)]. похшливо, похопливо нар. обл. быстро, проворно [Дарка похопливо стала роздягатись (Л. Укр.)]% похітливий похотливый, книжн. сладострастный; (перен.: низменно чувственный книжн. — ещё) плотоядный [Тільки ніжність молодості та похітливі живці у свіжості губів лишились тими ж дівочими (Ле); Воловик підвівся. Похітлива усмішка згасла, рухи набрали владності, рішучості^ {Епік)]. похітливість, -вості похотливость; сладострастность, слаДострастие; плотоядность [Свою моральну розбещеність, похітливість Бичок [герой драми Кропивниць- кого] прикриває удаваною турботою про Олену та її матір (Іст. укр. літ.)]. Ср. похітливий. похітливо нар. похотливо; сладострастно; плотоядно. Ср. похітливий. похіть, -хоті 1) пбхоть, книжн. сладострастие, уст. вожделение [Руде волосся розкуйовдилось, очі стали вузькими, заблищала в них нестримна похіть (Шиян)]\ 2) обл. желание [Кождий помисл, кожда похіть Оживуть тоді наново (Фр.)]. похлебтати, -лебчу, -лёбчеш разг. похлебать; (только о животных — ещё) полакать. похлебтувати, -тую, -туели разг. похлёбывать. похлинатися, -наюся, -наєшся, похлинутися, -иуся, -нёшся 1) (только соверш.) поперхнуться [— Хіба ж це не свинина?1 — раптом аж скрикнув Михайлик і закашлявся, бо похлинувся мудрим борщем (Ільч.)\> 2) разг. захлёбываться, захлебнуться і Ви раді, що добралися до неглибокого місця.. Слава богу! А то вам довелося скілько разів і похлинутись водою (Мирн.); — Ти... ти... — аж похлинаючись словами, крикнув він (Мирн.); Сьня похлинулася сміхом, в горлі її щось хлюпнуло, і вона замовкла (Совко)]. похлйпати, -паю, -паєш разг. похлйпать [Чуже лихо, як кажуть, людям сміх, по- хлипаєш раз, люди пожалують, удруге — одвернуться, утретє — стануть сміяться (Стор.)]. похлистати, -лищу, -лйщеш фам. похлебать [Постав йому вчорашнього борщу,— Нехай він похлище (Народна пісня)]. похлистувати, -тую, -туєш фам. попивать, потягивать [Він одурив мир., та горілочку похлистує (Квітка)]. похлібець, -бця уст. приживальщик, разг. приживал [У статті, сповненій революційної пристрасті, Ленін нещадно розгромив похлібців буржуазії (Рад. Укр., 1948, 1)]. похлопати, -паю, -паєш похлопать. по-хлопчачому, по-хлоп'ячому, редк. по-хлоп- чачи нар. по-мальчишески [Ходила [Марина] — всупереч законам жіноцької грації — широким кроком.. Притому — теж зовсім по-хлопчачому — розмахувала руками (Смол,); Він вийшов, по-хлопчачи стрибнувши із машини (Бажан); — Що ти кажеш! — якось по-хлоп'ячому зрадів Артем (Головко)]. похлюпати, -паю, -паєш 1) поплескать; 2) (обдавая брызгами) разг. обрызгать; (некоторое время издавать чавкающие звуки; идя по чему-нибудь жидкому, вызывать своими шагами такие звуки) похлюпать [Сергій звернув із залюдненого по-весняному тротуару й похлюпав гросто нерівним бруком \Епік)]. похлюпатися, -паюся, -паєшся 1) (в чём) поплескаться [Як приємно похлюпатися у теплій водичці! (Рад. Укр., 1946, V)]; ' 2) (чем) разг. побрызгаться, поплескаться [Уже вони покупалися, поплавали, водичкою похлюпалися (Вишня)]. похлюпотатися, -почуея, -почешся и похлю- потітися, -почуея, -нотйгася и разг. по» хлюпостатися, -пощу ся, -пощешся поплескаться і Пірнув разів тричі, похлюпостав- сятэ йнаберег@.,ІШ, VIII — Сл. Гр.)\. похлюпувати, -пую, -пуєш поплёскивать [Ліниво похлюпує [море] об камінь хвильками (Збан.)]. похлянути, -немо, -нете мног. разг. ослабеть, обессилеть; книжн. изнемочь; (от недоедания) потощать (разг.)* отощать. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)