Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пох 28Д пох похляпати, -паю, -паєш разг. похлопать; (плашмя чем-нибудь мягким, эластичным) пошлёпать [Аркадій Петрович опустився в широке крісло на чолі столу і похляпав рукою по сусіднім кріселці (Коцюб.)]. похльоскати* -каю, -каєш и похльостати, •таю, -таєш похлестать, постегать. похльоскувати, -кую, -куєш и похльостувати, -тую, -туєш похлёстывать, постёгивать [Льонька підганяв копей, похльоскуючи віжками (Куч.); Лейтенант з вишуканим артизмЬм похльостував себе по стегнах стеком (Кач.)]. похльостати бм. похльоскати, похльостувати см. похльоскувати, похмарити, -рить и похмаритися, -риться и редк. похмаріти, -ріє безл. покрыться тучами; ^рило, ^ рилось, ^рїло нёбо заволокло тучами, шнёбо покрылось тучами, тучи покрыли (заволокли, облегли) нёбо, надвинулись тучи [Надворі похмарило (Чорн.); Вияснилось було, потім знову похмарилось (Харьк. у. — Сл. Гр.)]. похмаріти, -рієразг. редк. нахмуриться [Ідум- неє Чоло похмаріло... (Шевч.)]. похмаріти см. похмарити, похмарніти, -пїе помрачнеть; стать мрачным [Брови насупив [інспектор], дивиться в землю, щось думає. І похмарніло відразу все (Вас.)]. похмарнішати, -шає помрачнеть, стать бблее мрачным. похмелятися, -ллюся, -ллєшся, похмелитися, -мелюся, -мёлишся опохмеляться, опохмелиться [Другого дня забродчики почали похмеляться (Н.-Лев.); Веселі хлопці похмелились, За гтіл сідають і їдять (Руд.)]. похмйкати, -каю, -каєш разг. похмыкать. похмикувати, -кую, -куєш разг. похмыкивать. похмілля похмелье; (выпивка на другой день после пьянства разг. — ещё) похмелка [Ну, ..топай, ніякз тебе не вийде похмілля, спотикаєшся (Збан.); Щодень було у них похмілля, Пилась горілка, як вода (Котл.); Баба сім літ похмелялась та з похмілля і вмерла (приказка); А Медуза в шинку з старцями п'яна спить. От-от прокинеться... і потом, І кров'ю вашою, деспоти, Похмілля справить (Шевч.)]; з чужого ~ля голова болить погов. в чужом пиру похмелье. похмільний похмельный; (предназначенный для похмелья — ещё) похмельной [Похмільна чарочка дражнила язика до розмови (Л. Укр.); Та вже ж нехай хоч похмільну Та везуть швиденько, — Утнемо ж ми їй весільну, Приймемо гарненько! (Г.-Арт.)]. пох муре ний нахмуренный [Нічого не сказала Горпина, замовк і Петро похмурений похмурий, редк. похмурний 1) пасмурный, хмурый; (лишённый света< зелени, тепла и т. п. — ещё) угрюмый, унылый, сумрачный; (окутанный мраком книжн. — ещё) мрачный; (перен.: сине-чёрного оттенка — изредка) свинцовый [Підійшов до вікна, підняв штору, впустивши до кімнати сіре світло похмурого ранку (Шовк.); В похмурій передсвітанковій- далині кричали по- I весняному граки (Донч.); Як тілько темна та похмурна Із неба зслизла чорна ніч, ..Троянці всі заворушились (Котл.); Від не? [Маші] все подвір'я здавалося нам веселішим, самим своїм виглядом вона мовби скрашувала похмуру природу того краю (Гонч.); Диміли руїни похмурі, вогонь Сталінграда палав (Сос.)]; 2) (о человеке} хмурый, угрюмый; (грустный — ещё) мрачный, омрачённый, сумрачный; (невесёлый— ещё) пасмурный, перен. фам. постный [Вигляд у Лимаря був якийсь зосереджений,, похмурий (Коп.); Змучений чеканням, Усман помітно схуд, став нервовим, похмурим (Гонч.); Кулик наливає склянку. (Маска похмурої байдужості лягла на його обличчя. Ніби нічого не чув (Жур.)]. похмуритися, -рюся, -ришся нахмуриться [Ще з дня похмурилося небо густими хмарами (Ле); Олена Іванівна, мов ужаленаг опустилася, лице їй поблідло, очі похмурилися (Мирн.); Усі похилилися, похмурилися (Мирн.)]. 1 похмурість, -рості, редк. похмурність,-пості 1) пасмурность, хмурость; угрюмость, унылость, сумрачность; мрачность; 2) хмурость, угрюмость; мрачность, омрачён- ность, сумрачность; пасмурность [Похмурість не зійшла з обличчя Наринського г але заперечень він уже не знайшов (Шовк.)], Ср. похмурий 1—2. похмурїти см. похмурніти. похмурішати см. похмурнішати. похмурний см. похмурий. похмурнілий помрачневший [І насувається печаль На юні похмурнілі лиця (Шер.)]. похмурність см. похмурість. похмурніти, -нГю, -нієш и редк. похмурітиу -рію, -рієш помрачнеть [Наталя на мить стала серйозною, навіть обличчя її трохи похмурніло (Собко); Усі [некрути] похму- ріли, зажурилися: йшли мовчки, повісивши голови (Мирн.); Сумні померки розіслалися навкруги, — усе похмуріло, затихло (Мирн.)]. похмурпішати и редк. похмурішати, -шаюг -шаєш помрачнеть, стать мрачнее, стать более мрачным [— Бачив я сьогодні, хлопці, як Терентій живцем виривав вікна і двері з хат, — похмурнішав Дзвонар, поглядаючи на подвір'я дукача (Ст.); У старшої дочки почали вже в куточках коло очей складатись ледве помітні брижки, і похмурішав трохи вид... (Ми^н.)].^ похмуро, редк. похмурно нар. 1) пасмурно, хмуро; угрюмо, уныло, сумрачно; мрачно [За селом., похмуро здіймалась, як величезний верблюд, двогорба висота (Гонч.); На» дні міжгір'я тихо, похмуро (Коцюб.)];. 2) хмуро, угрюмо; мрбчно, сумрачно; пасмурно; постно [Ти так похмуро Подивилася на мене (Федьк.); Похмуро товпимось, до виходу (Збан.); — Ніякої таємниці, Лі- до, — сказав похмуро Віктор (Донч.); — А де ж ваш рід, дядечку? Звідки ви самі? — З кантоністів! — одказав похмурно москаль (Вовч.)]. Ср. похмурий 1—2. похнакати, -каю, -каєш похныкать. І похнюпа обл. мымра, обл. понура [Гайна; |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)