Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ііох 282 лох ..Чоловік у мене, він би й нічого собі, коли ж похнюпа: поскаржуся йому на свекруху, а він мовчить!.. (Кроп.)]. «юхнюпни обл. понурый [Якого нема тут дерева! І високих, величезних, і старих, скорчених, похнюпих, що вже віку свого доживають (Стор.)]. ¦похнюпити см. похнюплювати. >похнюпитися см. похнюплюватися. "похнюплений 1) понуренный, потупленный [Роззброєні стражники поплентались назад з похнюпленими головами, прикрашеними гулями (Панч)]; ср. похнюплювати; 2) понурый, потупившийся; насупленный, насупившийся [Худий однорукий інвалід веде похнюпленого худого коня (Довж\); Коло порога стояв похнюплений Гриць, і на очах у нього блищали сльози (Куч.)]; ер. похнюплюватися. «похнюплювати, -люю, -люєш, похнюпити, -плю, -піші разг. понуривать, понурить, потуплять, потупить, перен. вешать, повесить [—Собаки!—скрикнув Василь.—Тепер, коли діло скінчили, вони задрали кирпу, а то було дуже похнюпили (Мири.)]; "^ти голову понуривать, понурить голову; потуплять, потупить голову; вешать, повесить голову [Дробот сидів мовчки, похнюпивши голову, але потім підвів її (Скляр.); КОНІ СТОЯЛИ, ПОХНЮПИВШИ' ГОЛОВИ (II.-Лев.)]; ~ти ніс (носа) вешать, повесить нос [на квйнту] [І він замовк, мов зажурився, Над споришем похнюпив ніс(Гл.)']. «похнюплюватися, -лююся, -люєшся, похнюпитися, -плюся, -пишся понуриваться, понуриться, потупляться, потупиться; (реже: принимать мрачный вид) насупливаться, насупиться, перен. вешать голову, повесить голову, вешать нос, повесить нос [Дівчата зачіпали Миколу жартуючи, а він усе стояв похнюпившись (Н.-Лев.); Карин- ський розчаровано похнюпився (Шовк.); Коли Зеболов похнюплювався, вона підходила до нього і, заглядаючи в очі, казала: — Не сумуй (Верш.); — Що ж ви похнюпились?— тихо сказав він (Жур.)]. таоховальпий погребальный [Племена, близькі походженням до трипільських, представлені залишками поселень, ..інші племена — переважно поховальними пам'ятками (Нар. стар. іст. УРСР)]. Ср. поховання 2. *юх6ваниГі похороненный; схороненный; погребённый; захороненный; преданный земле [їй все здавалось, що батько давно вмер і лежить похований в землі (Н.-Лев.)у Думи мої молодії, Поховані діти, Не літають з того світа Пустку натопити (ІПевч.); Не думала про нього [минуле], не згадувала, намагалася викреслити з пам'яті як щось огидливе, переборене й поховане (Донч.); В цьому мертэому, під снігами похованому місті вже не існувало вулиць і доріг (Сміл.)]. Ср. поховати 1. поховання 1) похороны (мч. ч.); погребение; захоронение; предание земле; мі с ц є ~ня место погребения [Чим ближче до місця поховання, тиМ жалібніше музика, тим голосніше схлипують жінки (Гонч.)]; ср. поховати 1; 2) архл. погребение [Поховання в Чорній Могилі свідчить не лише про високий рівень майнового і соціального становища померлого, а й про те, що таке становище його було засноване на великому землеволодінні і хліборобському господарстві (Архл., 1953, VIII)]; поля ^пя поля погребения. поховати, -ваю, -ваєш 1) похоронить, разг. схоронить, уст. погрести; (прям, книжн.— ещё) захоронить, торж. предать земле [Поховав дід бабу і похорон відправив (народна казка); Я дивилась на тебе, мій брате; Що гадала, — не вимовлю зроду; Чим було тоді серце багате, Поховала я в тихую воду (Л . Укр.); Доблесна російська армія і українські полки під Полтавою поховали загарбницьку славу Карла XII (Рад. Укр., 1954, /)]; 2) чног. попрятать, спрятать, разг. схоронить; (так, что трудно найти, разг.— ещё) запрятать; (далеко, тщательно — ещё) упрятать; (на всякий случай разг. — ещё) припрятать; (скрыть от кого-нибудь, о.п ^чего-нибудь) поукры- вать (і)азг.), укрыть [Ватько-мати пошлють його у школу, і— а він за книжки, — поховає на току у стогах, — а сам пішов блукати по вулицях (Мирн.); Укусить і зуби похова (приказка)]; ~ти кінці [у в 6- д у] перен. разг. схоронить концы [вводу], спрятать концы [в воду] [Як не мудруй, а правди ніде діти. Кінців не можна поховать... (Гл.)]. поховатися, -ваємося, -ваєтесл попрятаться, спрятаться; схороніться; запрятаться; упрятаться; поукрываться; укрыться [—Крр! — крикне півень, — курчата так і порозсипаються по бур'яні — поховаються (Мирн.); Вони й поховалися; ведмідь поліз на дерево, вовк сів за кущем, кабан зарився у хмиз, зайчик заліз у кущ (народна казка); Од яру на всі боки розбіглись., глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах (Н.-Лев.); Пастухи розказали, що бачили чотирьохсотая на дорогих коняіх, що вони вскочили в ліс і десь поховались в лісі (Н.-Лев.)]. С&. похокати 2. поховзнутися и поховзтйся, -знуся, -зпешся сч. послизнутися. поход, -ду (небольшой излишек в весе, в подсчёте) поход; (только об излишке разг. — ещё) перевес; з'--»дом разг. с походом [Танк як танк. Важкий.. Певно, такий, як треба. І ще — з походом. Одно слово, радянський (Янов.)]. похода, редк. похода разг. походка [Мавка підводиться і тихою, наче втомленою походою іде до озера (Л. Укр.); Ай у мого старенького Ведмежа похода (Чуб.)]. походеньки, -ньок разг. [постоянное] хождение [Галя, замість того, щоб привикати до тих походеньок Карпових, все більше та більше тривожилася (Мирн.)]; ^ки та посиденьки справляти разг. валандаться7 без дела [Мати всю важку роботу скидає на Мотрю, а сама тільки походеньки та посиденьки справляв (Н^Лев.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)