Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пох .283 пі>х походжання расхаживание. І походжати, -джаю, -джаєш прохаживаться; (с целью прогулки — ещё) прогуливаться, разг. похаживать, погуливать, фам. разгуливать; (вшд и вперёд — обычно) расхаживать [Тихо походжаючи ьо стежці, вона все думала невимовлені, ненаписані думки- гадки (Л. Укр.)\ Рін спостерігай по-святковому одягнених севастопольців, що по- ] ходжяли в товаристві моряків (Куч.); Владною ходою господаря поасджає вона по внес коку мо^.ььу агрегату, як капітан по кораблю (Літ. газ., 1951, V); .Лелека вільно походжав в дворі (Смол.)]. походження происхождение [У окремих народів стародавнього світу, як і у деяких ще існуючих дикунів, походження вважалося не за батьком, а за матір'ю (Енгельс); Справж- гя гордість графині — це її колекція ціпків.. Про походження й пригоди кожного ціп'«а можна довідатися з товстої книги в шкіряній оправі (Донч.)]; ~ ня в й- д і в с*. вид 5;~ня с в ї т у происхождение міра [В суботу приїде лектор, прочитає про походженні світу (Янов.)]; українець ~ннм, л '--•ня разг. украинец по происхождению. походити1, -джу. диш 1) происходить [— От, їй-богу, я вірю, що людина походить од мавпи! — сміявся Рустем (Коцюб.); Сере- динський, як показує його прізвище, походив не з польської шляхти (Н.-Лев.)]; 2) (только в третьем лице: возникать вследствие чего-нибудь) происходить, перен. книжн. проистекать; (иметь источником книжн.— ещё) исходить; (быть следствием, вытекать из чего-нибудь книжн. — ещё) следовать; (иметь началом) восходить [Абсолютна рента походить з приватної власності на землю (Ленін); У дверях показалася чорна баба з ціпком у руках, од якого і походив той чудний згук (Коцюб.)]; відб мо с т і^ '—'дять з певних джерел сведения исходят из достоверных источников. походити 2, -джу, -днш (быть похожим) редк. походить [Хвалився Будяку, надувшись, Коров'як, Що на троянду він походить колючками (Боров.); Зовні крякуха сіренька, кольором пір'я походить на крижня (Вишня)]. См. ещё схожий1. походити, -ходжу, -ходиш 1) походить; (провести некоторое время шагая разг. —ещё) пошагать; (много, в разных направлениях разг.— ещё) поколесить [На другий день вона не вставала; на третій, хоч і підвелася, походила, та знову лягла (Мирн.); Ще з рік так походив, а відтак оженився (Коцюб.); Попрацювали руки і походили ноги, поки зібрали таке багатство (Коцюб.); Кілька пеньків., свідчили про те, що в цьому місці походила сокира (Трубл.)]; ~т\\ к о л о (б і л я) кого, коло (біля) чого разг. поухаживать за кем, за чем [А Сашко таки телепень, хоч і механік, не вміє біля дівки походити (Сміл.); Не в землі сила, не в землі вона була... ні! Земля —що?.. Земля!.. Хліб | родить, як коло неї походиш \Мирн.)\; 2) карт., шахм. пойти [Коли б ти походила королем, то там би ні одної взятки не було (Мирн.)]. походя нар. разг. походя [Мелася виходила, приходила і походя новини оповідала (перекл. з Вовчка)]. похожий разг. похожий [Я люблю тебе через те, Що на других ти мало похожа (Граб.); В руці любовно зважив кристалик апатиту, Похожий на засохлий, брудний, несвіжий сніг (Важан); Похожий, як сова на яструба (Ном.); Похожий, як свиня на коня, — тільки шерсть не така (приказка)]; на що це ~же! (разве так можно) на что это похоже! [Там Опа- нас Грицьковій жінці На ухо шепче щось таке, А та червоніє, мов повная рожа, І каже тихенько; «На що се похоже!» {Греб.)]. похолодання похолодание [Похолодання під час негоди є надійною ознакою припинення опадів і настання" ясної погоди (Колг. Укр., 1956, 8)]. похолодати, -дає и похолодніти, -нїє и похолоднішати, -шає безл. похолодать, похолоднеть; (стать прохладнее — ещё) посвежеть [— Щось похолодало, мабуть скоро сніг упаде, — сказав Левко (Куч.); Похолодніло. Андрій щільніше загорнув поли піджака (Бойч.); Спустився вечір, і одразу похолоднішало (Гонч.)]. похолодити, -лоджу, -лбдиш охладить, разг. прохладить. похолоділий похолодевший; охладевший, уст. охладелый; застывший, застылый; замерший [Непокійна, з похолоділою душею, вона., дмухнула на світло і мерщій стрибнула на ліжко (Мирн.)]. Ср. похолодіти. похолодіння охлаждёпие; застывание; замирание [Через деякий час після смерті починають розвиватися трупні зміни. До них належить похолодіння трупа (Курс патології)]. Ср. похолодіти. похолодіти, -дію, -дієш редк. похолодеть, перен. охладеть; (озябнуть) разг. застыть; (перен,. — ещё) замереть [Я відчув лиш, як мені відступила вся кров з лиця, як мені серце холодом обняло, — і я мов цілий сам похолодів (Коб.)]; на серці ^дїло безл. сердце застыло, сердце замерло [І на серці у Івася Аж похолоділо (Руд.)]. См. ещё похолонути. похолодніти, похолоднішати см. похолодати. похололий похолодевший; охладевший, уст. охладелый; застывший, застылый; замерший [Русанов обняв Ніну, прихилив її гочову, обережно торкнувся устами її похололих губ (Собко); Отак вони [діти] й згасли в темному погребі. А над їх похололими тілами криком сходила збожеволіла Марія (Жур.)], Ср. похолонути. похолонути и редк. похолоти,-лону, -лонеш похолодеть, перен. охладеть; (озябнуть) разг. застыть; (перен. — ещё) замереть [У старої серце похолонуло; як сиділа — так і прикипіла на місці (Мирн.); Доля: Похололи вже руки, що й пучками не рушу... |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)