Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пох 1) окреститься; покреститься; 2) перекреститься; покреститься. Ср похрестити 1 — 2. похрипіти, -плю, -пйш похрипеть. похриплий редк. охрипший, охриплый [Фронтовики похриплими голосами прокричали «ура» (Смол.)]. похрипнути, -немо, -нете мног. охрипнуть [На порозі хати Василько застав дітей, що аж похрипли від плачу (Турч.); Граки за~>ііч похрипли (Тич.)]. похрипувати, -пую, -пуєга похрипывать [Тихо подзвонювали дрібні стальні інструменти, тихо перешіптувались оператори, тихо постогнував і похрипував оперований (Смол.)]. по-християнському, по-християнськи нар. по- христиански [Тільки що винесли маму на кладовище, з коругвами, з попами, по-християнськи (Коцюб.)]. похристосатися, -саюся, -саєшся и похристосуватися, -суюся, -суєшся рел. похристосоваться [На Великдень одного Стьоп- ку підпускала [генеральша} до руки похристосатись... (Мирн.); Так отсе-то вона і збирається., з Тимохою гарненько похристосуватися і дати йому тую писанку (Квітка)]. похропіти, -плю, -пйш и похропти, -пу, -пёш похрапеть. похропувати, -пую, -пуєш разг. похрапывать [Коні весело бігли, важко похропуючи (Куч.); Свирид вернувсь до Дунаю, де по коліна в воді лежав п'яний Лука, похропуючи носом (Коцюб.)]. похрумати, -маю, -маєш и похрумкати, -каю, -каєпі разг. погрызть (что-нибудь хрустящее) {Усі кісточки похрумав (Сл. Гр.); Хай похрумка заєць трішки, Виспиться як слід, Щоб синку моєму лишки Принести в обід (Мал.)]. похрумкувати, -кую, -куєш и похрумувати, -мую, -муєш разг. пожёвывать (что-нибудь хрустящее) [Коні стояли гладкі й веселі, похрумкували овес з шаньок, надягнених на морду (Збан.); Коні похрумували сіно (Гонч.)]. похрумтіти, -тйть похрустеть. похрумувати см. похрумкувати. похрускувати, -кує и (реже) похрустувати, -тує разг. похрустывать [За ніч калюжі заморозило, і тонка крига смачно похрускувала під полозами, немов горіхова шкаралупа (Донч.); Скрипить пісок та похрустує під ногами сухий хмиз (Волош.)]. похрустіти и похрущати, -рустйть похрустеть. похрустувати см. похрускувати. похрущати см. похрустіти. похрюкати, -каю, -каєш похрюкать [Похрюкала [свиня] і побрела у поле (Гл.)]. похудалии см. похуділий. похудати см. похудіти. похуділий, похудлий, редк. похудалпй похудевший, разг. похуделый; похудалый; отощавший, разг. отощалый; потощавший [Прокинулась Ніна, шістнадцятилітня русява дівчина з сміливими обрисами похуділого обличчя (Ст.); Перед ним аоц І [Павлом] сидів на коні старий і похуда- лий степовик, із запалими грудьми й блідим обличчям (Куч.)]. Ср. похудіти. похудіти, -дію, -дієш и похуднути, -ну, -неш и редк. похудати, -даю, -даєш разг. похудеть, разг. похудать; (сильно — ещё) отощать, разг. потощать [Личечком собі хоч і кріпко похудла, ..та все здавачося, що так їй гарніше було (Квітка); На ярмарку Капшук розкашлявсь, похудав; 3 Ка- литочки ж — і краму купували, Та грошей всіх не повиймали (Боров.)]. похудлий см. похуділий. похуднути см. похудіти. похукати, -каю, -каєш и (реже) похухати, -хаю, -хаєш разг. пофукать (разг.), подышать [ртом], подуть [ртом] [Зостановиться [Пилипко] перепочити, ..похука в малі рученята та й знову підтюпцем далі (Мири.); Шухновський зняв з носа пенсне, звично похукав на скельця і, не витерши, знову осідлав носа (Збан.)]. похурделити, -лить (о ветре) обл. покрутить. ь похурчати, -чйть (о веретене и т. п.) пожужжать, разг. пофурчать. похухати см. похукати. по-цапйному нар. по-козлиному [Так наві- жений Цап на ввесь окіл гукав. Хазяїн, річ таку почувши (А по-цапиному він дещо рбзмишляв), Йому дзвінок на шию намотав (Греб.)]. поцапіти, -піємо, -пієте мног. фам. пооду- рёть (разг.)у одуреть [Чи ви всі тут поцапіли? Розходились, аж попріли! (Фр.)]. по-царському, по-царськи нар. по-царски [Знаю я сього поета І його величну душу, І тепер йому по-царськи Я подякувати мушу (Л. Укр.)]. поцарювати, -рюю, -рюєш поцарствовать. поцвенькатн, -каю, -каєш (о разговоре) разг. прен. поболтать [Видно, їй хотілось ще затриматися біля столу, може, трішки й поцвенькати з молодим офіцером (Ю. Бедз.)]. поцвілпй зацветший; заплесневелый. Ср. поцвісти 2. поцвірінькати, -кає и поцвірінчатн, -чйть почирикать. поцвіркати, -кає и поцвірчати, -чйть потрещать; (о насекомых — ещё) пострекотать. поцвіркувати, -кую, -куєш трещать [время от времени]; (о насекомых — ещё) стрекотать [время от времени] [Але кулик., тілько бігав собі, поцвіркуючи та головкою потакуючи (Фр.)]. поцвірчати см. поцвіркати. поцвісти, -віте 1) поцвестй (разг.) [Не слід їм, вітре, догоджати, бо, що вони за Квіти, треба знати? Ще ^тиждень поцвітуть, А потім і посхнуть (Гл.)]; 2) (покрыться плесенью) мног. зацвести (разг.), поплёсневеть (разг.), заплесневеть [Стіни пооблупувані, чорні, аж поцвіли (Мирн.); Почувалося, що все тут протрухло, поцвіло, а як усе це освіжити—не знали (Вас.)]. поцвяхувати, -вяхую, -вяхуєш редк. обйть гвоздиками. поцейбічний поэз. земной; (в уст. словосочетаниях книжн. — ещё) бренный [Загост- I рювався ніс восковий [Гоголя], Чорніли |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)