Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
иод 287 почз худобу, все пропаде (Фр.); Та в голодний год старшина За подушне поцінила, І почав я часом пити, Щоб хоч серце не кипіло (Щог.)]. поцмокати, -каю, -каєш почмокать; (произвести короткий, отрывистый звук языком — ещё) пощёлкать; (кого-нибудь разг. шутл.— ещё) поцеловать [Він непохвально поцмокав і подивився на Стахурського з ляком в очах (Смол.)]. поцмбкатися, -каюся, -каєшся разг. шутл. поцеловаться. поцмокувати, -кую, -куєш разг. почмокивать; пощёлкивать; целовать [время от времени] [Причепурені задля неділі молдувани придивлялись з-під долоні до Замфірової підводи, поцмокуючи з задоволення (Коцюб.)]. Ср. поцмокати. поцокати, -каю, -каєш разг. поцокать, пощёлкать; (шпорами и т. п. — ещё) побрякать; (зубами и т. п. — ещё) постучать, полязгать; (о часах — обычно) потикать [Під час вечері професор раз у раз відкладав виделку, щоб поцокати на своєму апараті (Смол.); Лесько Стригун, тракторист, умліває біля трактора. Там підкрутить, там поцокає залізним гвинтом, там перевірить ремінний пас (Донч.)]. поцокатися, -каюся, -каєшся разг. почока- ться [Ось я поцокаюся з панночкою. Будьмо здорові (Мирн.)]. поцокотати, -кочу, -кбчеш и поцокотіти, -кочу, -котиш усилит. 1) поцокать; пощёлкать; (о птицах, насекомых — иногда) пострекотать; 2) (перен.: говорить некоторое время без умолку) разг.потрещать; (быстро— ещё) пострекотать [Вона знає нарядитися та з ким-небудь поцокотіти, а він — часом і коло печі свої руки каляє, горшки соваючи (Мирн.)]. поцокування поцокивание; пощёлкивание; побрякивание; потйкивание [Недалеко було чути поцокування оленячих копит, як слабкий шум крижин (перекл. з Сьомуш- кіна)]. Ср. цоцокувати. поцокувати, -кую, -куєш поцокивать, пощёлкивать; побрякивать; постукивать, полязги- ваіь; потйкивать [В конторі хтось поцокував зрідка на рахівниці (Гонч.); І ходила [Мася], погойдуючись та підківками поцокуючи (Свидн.); Одноманітно й розмірено прцокують знайомі залізні ходики на стіні (Куч.)]. Ср. поцокати. поцукроватіти, -тіє разг. засахариться [По- цукроватіє мед (Вх. Зн. — Сл. Гр.)]. поцупити, -плю, -пиш разг. 1) потянуть, потащить [Богун правою рукою несподівано поцупив старця за волосся (Кач.)]; 2) (украсть) разг. стащить, утащить, стянуть, фам, уволочь, спереть, упереть, вульг. подтибрить, свистнуть, стибрить, слимонить, слямзить [У неділю хлопці, гуляючи, немовби ненароком поцупили в землемірів великий парусиновий зонт (Ільч.); На возі сокири накидай, бо ще хтось вночі поцупить (Н.-Лев.)]; 3) (перен.: нанести удар) разг. хватить [Через тин утікав та й не почерпнувся, як поцупив дядько ціпом, — так я й осміхнувся (Метл.)]. І поцуратися -раюся, -раєшся разг. погнушаться [Не поцурайтесь хліба-солі, Борщу скуштуйте, галушок (Котл.)]. поцюкати, -каю, -каєш разг. [слегка] порубить (топором, саблей и т. п.) [Ну ж і дужий був чоловік отой старший. До пояса% обгорів, одна стріла йому в шию влучила,, друга в руку, поцюкали йому голову шаблями, а він руба й руба (Панч)]. поцятатися, -таюся, -таєшся обл. сыграть, в чёт и нечет [Розчумав [Василь] трохи, що бояри цятаються, та й дума: «..Поцятаюсь я он з тою дівчиною» (Квітка)]. поцяткований 1) усыпанный, усеянный; испещрённый, испестрённый [Артемко машинально зірвав з обличчя пов'язку, ^ і на його щоках, поцяткованих чорними*струпами, виступили краплини крові (Збан.)'г Світляні озера майданів розпливалися* жовтими смугами доріжок на темному тлі, поцяткованому електричними бризками? (Кундз.)]; 2) покрапанный. Ср. поцяткувати 1—2. поцяткувати, -кую, -куєш 1) усыпать, усеять; (сделать очень пёстрым — ещё) испещрить, испестрить; 2) (сделать орнамент точками, покрыть крапом) спец. покрапать [Було' мамі і напряду, і вишию, і зЪарю, і поперу, і помажу, і піч поцяткую (Янов.)]. І поцяцькатися, -каюся, -каєшся разг. понянчиться, повозиться. поцяцькований расцвеченный; украшенный, разукрашенный; расписанный [Циганки повбирані в червоні сукні, поцяцьковані чорними та зеленими дрібненькими квіточками (Н.-Лев.); Так, сумніву не могло бути, — він мій, мій синок, цей вихрястий, поцяцькований шрамами, маленький вуличний забіяка (Збан.); їх розмова була вся безперестанку поцяцькована'жартами* та приказками (Н.-Лев.)]. Ср. поцяцькувати. поцяцькувати, -кую, -куєш обл. расцветить;. (цветами, резьбой и т. п.) украсить, разукрасить; (красками и т. п. — обычно) расписать [Мотря.. покинула шити розкішний хміль і тільки подекуди поцяцькувала рукава кружками та маленькими зірками (Н.-Лев.); Настя побілила стіни, підвела припічок червоною глиною, поцяцькувала синькою комин (Коцюб.);. — Ой, хто це вас отак поцяцькував, панове?! — ахнули радці (Тулуб)]. поцьбмати, -маю, -маєш и поцьомкати, -каю,. -каєш дет. поцеловать. поцьбматися, -маюся, -маєшся и поцьбмка- тпся, -каюся, -каєшся дет. поцеловаться. поцьомкати см. поцьбмати. поцьбмкатися см. поцьбматися. почабанувати,, -ную, -нуєш разг. побыть пастухом овец; пасти овец [некоторое время]. почавити, -чавлю,-чавпш разг. 1) (некоторое время) подавить, помять, пожать; 2) (причинить повреждения) помять, іпотоптать; (мног.: топча, лишить жизни "людей, жи-- | вотных — ещё) затоптать; (давя) подавить, I задавить [Аби їй хоча б стільки дітей, як: |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)