Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
поч 289 поч ною особливістю казок, зокрема героїчних і пригодницьких, є багате застосування в них римованихЬпочатків і кінцівок (Нар. творч. та є ти., 1957, 2); При пізньому достиганні кукурудзи або ранньому початку дощової погоди восени насіння слід підсушувати в сушарнях (Наука і життя, 1956, 0I; ^к Дніпра исток Днепра, истоки Днепра, начало Днепра; біля (коло) ^тків цивілізаціїу истоков цивилизации; брати [свій] ^к см. брати І; від (з) ~тку [і] д о кінця с начала [и] до к< н т, от начала [и] до конца [Коротку мить живе вона [людина] на маленькій планеті, десь в одпій з незліченних Галактик, — і все ж обіймає всесвіт, увесь, від початку до кінця (Довж.)]\ дати ~к чому см. давати; з ^*-»тком весни с наступлением весны, при наступлении весны; н а ~тку в начале, первое время, на первых порах; ^ н а *^тку п'ятої [г о д и и и] в начале пятого [часа]; н а '--•тку року в начале года [Сільмаш мусить бути закінчений в основному на початку нового року, й саме у перші два місяці (Ле)]; на ^к року к началу года; на самому ^тку, з самого '-'тку в самом начале; (сначала—ещё) первоначально (нар.) [3 самого початку думай, який буде кінець (приказка)]] покласти '-'К чому (чого) см. покласти1 1. початок2, -тка бот. початок [Михайлина Ясень сиділа біля печі. Перед нею стояв мішок з кукурудзяними початками (Збан.); Часом очеретяний початок, зачеплений Соломією, лопався й обсипав її білим пухом, мов снігом (Коцюб.)]. початувати, -тую, -туєш постеречь, разг. посторожить; (охраняя от кого-нибудь — ещё) покараулить [Він початує його сон (Риб.)і,— Ану, Полозов, і ти, — Батарейцев махнув в напрямку Микити, — погляньте, що там за ворітьми, а ми тут початуємо (Борз.)]. почахнути, -ну, -неш почахнуть; (мног.— ещё) зачахнуть [Ходила вона і по знахарях, та почахла з півроку і померла (Чорн.)]. почаювати, -чаюю, -чаюєш разг. почаёвничать, почаевать [Тут же невеликими купками сиділи навколо самоварів ті, хто любив увечері почаювати (Шовк.)]. почвакати см. почавкати, почвалати, -лаю, -лаєш побрести, разг. поплестись, потащиться [Хусанов подався до цехів, а Барамія тихо почвалав додому (Скляр.); Коняка винесла в поле, втомилась і почвалала ступою (Коцюб.)]. почванитися, гнюся, -ниіпся разг. почваниться; (реже — кем, чем — ещё) похвастаться, разг. похвастать, (слегка) прихвастнуть [Осел почванитись хотів Перед сусідкою своєю, Свинею (Боров.); Йому хотілось почванитись перед гусарами своєю жінкою (Н.-Лев.)]. почвара обл. чудовище, разг. чудище; (только о человеке — ещё) урод; (то, что мерещится, воображаемое — обычно) призрак, привидение [Звелась над обрієм почвара, Край неба кігті простягла. Змести їх геть! Фашистам — кара! Ми знищим кодло їх дотла (Тер.); Василина: ..О, а це ж що за почвара сидить під хатою? (Вас); Ночі темної дивні почвари Заглядали в безсоннії очі, І страшніші, ніж сонні кошмари, Ті привиддя безсонної ночі (Л. Укр.)]. почварливий, почварний чудовищный; уродливый; призрачный [Обабіч дороги, рівної, акуратної і припорошеної чистим білим снігом, чорніли страшні і почварливі згарища (Смол.)]. Ср. почвара, почварність, -пості редк. чудовищность; уродливость, уродство; призрачность [Очі її блищали диким огнем, а червонії обвідки повік надавали їм., неприродності і почва рност і (Фр.)]. Ср. почвара, почекальня обл. приємная; прихожая, передняя [Кілька хвиль я ще ждала, а по недовгім тім часі вона з'явилась., і, взявши мене обережно під руку, повела аж до почекальні (Коб.); В почекальні брудній у кутку., сидить молодиця, жовта, як віск (Стеф.)]. почекати, -каю, -каєш подождать, разг. обождать, пождіть; (не начинать что-нибудь делать разг. — ещё) помедлить, помешкать, повременить, погодить [Ганна ще якийсь час почекала, ніби перевіряючи , у думках, чи все зроблено і перевірено (Собко); Почекай трошки — я сама знайду тобі дівчину, саму найкращу на всьому світі (Стор.)]; <-^кай! (в значении угрозы, предупреждения) погоди! [Ох, коли б не та розлучниця, не знала б я такого лиха! Але почекай! Прийде й твоя черга! (Ко- І цюб.)]; ~кайте-н о! разг. подождйте-каї; ~ти кого, чоі 6 и на кого, на щ о подождать кого, что, разг. обождать кого, что [Ми радо почекаємо Вас [Нечуя- Левицького] з збірником, аби мати Вас в своєму виданні (Коцюб.); Причепились вони до мене, щоб я з Гінцбургом почекав на них в Неаполі і разом оглянув музей (Коцюб.)]. почепити, -чеплю, -чёпиш 1) надеть; (приколоть разг. — ещё) прицепить; (о нарядах, украшениях и т. п. фам. — ещё) нацепить [Дехто почепив піонерського галстука просто поверх фуфайки або пальтечка: нехай усі бачать урочистість сьогоднішнього дня (Куч.); Яків почепив ремінь гармонії на плече, і вони пішли (Шиян); У квітки вбралась, у намисто, кожушанку наділа, стьожки почепила — пішла (Тесл.)]; 2) (на к/>ю- чок, на гвоздь и т. п.) повесить; (прикрепляя — ещё) нацепить, навесить, (одним концом) привесить [Арфу співець почепив на вербі (Л. Укр.); Він почепив на кілок шапку, роздягся й закинув на жердку свиту (Коцюб.); Ото розклала я під вербами багаття, поставила таган, почепила казанок (Н.-Лев.); Чим я од Муцика поганший, справді? А пані те щеня учора привезла, Сьогодні вже йому і дзвоник почепили (Греб.)]. І почепитися, -чеплюся, -чепшпся повиснуть, 19- 35 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)