Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
поч 291 поч почерпнутий почерпнутый [Пейзаж хвилював, кликав кудись у далину і невідомість — звабну й тривожну, але він і втихомирював — наче вливав силу, почерпнуту зокола, в стомлену душу (Смол.)]. почерствйти, -вить очерствить [Павлови були бездітні, хоч відсутність дітей не почер- ствила їхніх душ (Янов.)]. почерствілий почерствевший, разг. почерстве- лый; очерствевший, разг. очерствелый* Ср. почерствіти. почерствіти, -черствію, -черствієш почерстветь; (перен. — ещё) очерстветь, разг. очерствиться [І от почерствіє людийа, і спокійніше б'ється в неї серце, і добрий харч заміняє їй любов (Ст.)]. почесати, -чешу, -чешеш 1) почесать; (пригладить, расправить гребнем — изредка) причесать; (кончить чесать) отчесать [Кого і принадить, Кого і пригладить, Кого і почеше, Та бреше, та бреше! (Г.-Лрт.); І чиряк даремне не сяде, хіба почешеш (Ном.)]; 2) (перен.: начать бежать, торопливо идти и т. п.) разг. почесать [Поглянув він на ворота, на хвіртку, — мовби поглядом зніс їх; похитав журливо головою, повернувся й знову почесав далі... (Мирн.)]\ 3) (избить, высечь, выругать) фам. отчесать [—А тож задля чого [на ко,- нюшню]? — зацікавившись, допитуюся я. — Щоб конюх Тришка березовим віником почесав (Мирн.)]. почесатися, -чешуся, -чешешся почесаться. почесний 1) почётный [В розгортанні комсомольського походу за прискорений розвиток хімічної промисловості почесна роль належить молодіжній пресі (Рад. Укр., 1958, VIII); Переможцям змагань будуть присвоєні почесні звіння чемпіона спартакіади і чемпіона Радянського Союзу з відповідного виду спорту (Рад. Укр., 1956, VIII); Серед почесних гостей у театрі сидів і улюбленець дітвори — лікар тієї незвичайної лікарні, що стоїть на краю міста (Іван.); Аж ось на трибуні — Почесний шахтар, Старий більшовик Морозенко Назар (Мур.); Мені чоло сьогодні квітчає Сей почесний лавровий вінець (Л. Укр.)]; ^на варта см. варта; <^ний хліб эти. хлеб, с которым старосты приходят сватать девушку [Тільки й знає почесний хліб старостам вертати (Барв.)]; ~на ч й р к а (на свадьбе) разг. почётная чарка; 2) (внушающий почтение к себе, заслуживающий, достойный почтения) разг. почтённый [Титарівна-Немирів- на... Почесного роду... (Шевч.)]; 3) (установленный законом, религией, обычаем) арх. честной. почесність, -пості почётность. почесно нар. почётно (редк.), с почётом [В'я- зень-лицар: ..Ні, Зевес не був тираном низьким, він почесно карав своїх сперечників великих (Л. Укр.)]. по-чёсному нар. по чести, честно [—Ну, скажіть по-чесному, панз ксьондзе, — раптом змінив він тон, ..— що мені робити? (Тулуб)]. почёстка этн. уст. угощение, обл. почёстка [Випросила у мене півня й пшона востанпє почестку дати своїм товаришкам, хлопцям і досвітчаній матері (Барв.)]. почесть, -ті почесть; (чаще мн. ч.: почесті, -тей) почести [За короткий час його дійсно відзначили немалим числом нагород і почестей (Ряб.); А капітан без почестей, без варти Лежав один... Крізь вітер злий Голодні пси, запряжені у нарти, В останню путь Седова повезли (Нагн.)]. по-чеському, по-чеськи нар. по-чешеки. почет, -чту свита [Посли уклоняються і виходять, за ними весь почет і Володимир (Коч.); Ставні берези вздовж дороги Обабіч стали в два ряди, Як почет непорушно строгий, Як срібні верби край води (Рил.)].г почетверити см. почетверяти, почетверитися см. почетверятися, по-четвёрте нар. в-четвёртых. почетвертувати, -тую, -туєш мног. четвертовать. почетверяти, -ряю, -ряєш, почетверити, -рю, -рйш учетверять, учетверить. почетверятися, -ряється, почетверитися, -риться учетверяться, учетвериться [По спраглих від зимового бездощів'я полях потечуть води каналів, урожаї всюди потрояться і почетверяться (Минко)]. почечуй, -чую, почечуя мед. уст. почечуй. См. ещё геморой, почечуйпий 1) мед. уст. почечуйный; см. ещё геморойний; 2): ^ний гірчак бот. (РоІу?опит Регзісагіа Ь.) почечуйная трава, почечуйник. почечуя см. почечуй. почивальня уст. спальня; (во дворце, в боярских хоромах уст. — ещё) опочивальня, (реже) почивалвня [Через усю світлицю прослався новий килимок і тягся через другі кімнати до Зосиної почивальні (Н.-Лев); Проста на вигляд світлиця воєводи спорожніла. Це була і вітальня, і почивальня, і кабінет старого Острозького (Ле)]. починати, -ваю, -ваєш уст., рит. почивать* (перен. уст.: лежать мёртвым, быть погребённым где-нибудь — ещё) покоиться [Грицько, правда, вже й підвівся був, та, побачивши, що мати так покійно почиває коло його, почухався, ліг і знову задрімав (Мирн.)]. почикрижити, -жу, -жиш разг. покромсать, искромсать. почимчикувати, -кую, -куєш фам. [быстро} зашагать, [быстро] пойти [Взявши на плечі важкий мішок, Чиж знову почимчикував на станцію (Бойч.); Баби знялися з місця й швиденько почимчикували з цвиптаря (Н.-Лев.)]. почин, -ну 1) почин; (в развитии чего-нибудь — изредка) начало; (об инициативе) начинание [Москва і Петербург поділили між собою честь революційного пролетарського почину (Ленін); І все то те, вся країна, Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою, Споконвіку вмивається, Сонце зустрічає... І нема тому І почину, І краю немає! (Шевч.); Очолюва- I не більшовиками, грудневе збройне повстан- 19* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)