Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
поч 293 поч досі не почистила^ — гукнув пан з кім- І нати (Мирн.)\. почиститися, -чищуся, -чистишся почиститься; вычиститься [Треба було почиститись та побілитися, бо незабаром ждалися дворянські вибори (Мирн.)]. Ср. почистити. почистішати, -шає стать чйще [Од того часу одвологло й почистішало повітря (II.-Лев.)]. почитания почитане. почитати1 , -таю, -таєш (соверш.) почитать [Почитайте мені що-небудь (Л. Укр.)\ Він пішов у свою хату почитати (Мирн.)]. почитати2 , -таю, -таєш (несоверш.: относиться с почтением к кому-нибудь) почитать [Кого почитають, того й величають (прислів'я)]. І почитати3, -таю, -таєш {несоверш.: признавать, считать) редк. почитать [Я Вас знав, почитав за отця рідного (Квітка)]. почити, -чию, -чйєш уст. почить [День погас, І все почило (ПІевч.)]; ^тина лаврах перен. почить На лаврах. почитувати1 > -тую, -туєш разг. почитывать [Перелистав я їх [книги] і почав по одній виймати й тихенько почитувати (Верш.)]. почитувати2, -тую, -туєш обл. почитать ІК р у с т а: Та се ж відомо всім, що християни осла почитують як бога (Л. Укр.)]. Ср. почитати2. почитувати3, -тую, -туєш обл. почитать [Старому Іванові самому було прикро заважати роботі, яку він почитував як найважливішу в світі (Смол.)]. Ср. почитати3. почихати, -хто, -хаєш почихать. почищений почищенный; вычищенный; (до блеска разг. — ещё) начищенный [Повільно ступали солдати, в білих сорочках, в яскраво почищених чоботях (перекл. з Горького)]. Ср. почистити. почім см. почому. почіпка разг. прицепка [У неї нога не сходить із почіпки [колиски] (Барв.)]. почіпки нар. редк. а) (с глаголом сесть и т. п.) на корточки [Потім заклинателі витягли з кошиків три кобри, сіли коло них почіпки (Минко)]; б) (с глаголом сидеть и т. п.) на корточках [Скарбничий Крайз сидів почіпки під кущами (Риб.)]. См. ещё навпочіпки 1—2. почіпляти, -ляю, -ляєш мног. поцеплять (разг.) у понацеплять (разг.), понацепйть (разг.)у нацепить [Нимидора почіпляла за ніжки на коромисло десять пар качок і однесла на економію (Н.-Лев.)]. почіплятися, -ляється мног. почепляться (разг.), понацепляться (разг.), прицепиться; (крепко ухватиться за что-нибудь — ещё) уцепиться [Довге гарбузиння вилізло на курінь і почіплялось по тину (Н.-Лев.); З гуком, із галасом повискакували [діти] із-за парт, почіплялися за клямку: — Держіть» Давайте ключа! (Вас.)]. почісувати, -сую, -сусш почёсывать» почісуватися, -суюся, -суєшся почёсываты г.^ почманіти, -ніємо, -нієтелсног. разг. одуреть. почмихати, -хаю, -хаєш разг. пофыркать: (о машинах — выпуская с шумом газ, пары — ещё) попыхтеть [Він [Перегуда] почмихав у вуса, покрутив головою (Куч.)]. почмихувати, -міїхую, -мйхуєш разг. пофыркивать [Дід Максим не сердився, почмихував тільки сміхотливо та лукаво мружив очі (Збан.)]. почовгати, -гаю, -гаєш разг. 1) зашаркать; 2) {медленно пойти) поплестись [Він хряпнув дверима в коридорі і почовгав до виходу (Коп.)]; 3) (некоторое время) пошаркать. почовгатися, -гаються мног. разг. стереться [Почовгались чоботи (Сл. Гр.)]. ночокатнся, -каюся, -каєшся чокнуться, редк. почокаться [Він почокався невміло За день, що щастям підкотив, За те велике, грізне діло, Яке він кров'ю оплатив (Мал.)]. почоломкати, -каю, -каєш разг. поцеловать, шутл. облобызать [У хаті діда почоломкав І побажав йому ста літ (Мал.)]. почоломкатися, -каюся, -каєшся поцеловаться; облобызаться [Лисенко почоломкався з Кривоносом, за старою звичкою, навхрест тричі (Панч)]. Ср. почоломкати, почому, почім нар. 1) почём (разг.) [Мати розпитувала, почому там па базарі пшопо, сало, олія (Шиян)]; 2) (в значении соединительного слова только с глаголом знать) редк. почём (разг.) [Кассандра! Почім же знасш ти, що в тім рятунок? (Л. Укр.)]; см. ещё звідки, почорнений 1) прич. почернённый, чернённый; посурьмлённый, сурьмлённый [За містом гора з чорним лісом, над містом темно- сине небо без хмариночки, а тут вулиці, мов почорнені і побілені (Мак.)]; ср. почорнити; 2) прил. чернёный. почорнити, -ню, -ниш почернить; (только сурьмой для чернения волос, бровей, усов и т. п. уст. — ещё) посурьмить [Так люди, думок наловивши, по кліточках роз- садовивши, їх заходились чепурить! всіх чорнокрилих побілили, а білих трошки почорнили, і всіх дали позолотить (Л. Укр.)]. І почорнілий почерневший, разг. почернелый; потемневший, разг. потемнёлый [Павло І вдивляється в голе, з почорнілими подекуди клаптями снігу, поле (Десн.); І почорніла вся від горя, Вдова побігла аж до моря, Що голубіло вдалині (Нагн.)]. почорніння почернение; потемнение [3 центральних жилок бактерії просуваються через черешок у кочеригу, де викликають почорніння судинного кільця (Шкідн. і хвор. о.-г. рослин)]. почорніти, -нію, -пісні почернеть; потемнеть [—Ой чоготипочорніло, Зеленее поле?—Почорніло я од крові За вольную волю (Шевч.); Он де вони почорніли, оті руки: на роботі у панів (Коцюб.)]; '--•ніло в очйх редк. потемнело в глазах [Жолкевському почорніло в очах, спинилося серце (Ле)]. См. ещё потемніти, почорнішати, -шаю, -шаєш стать чернее, почернеть; стать темнее, потемнеть. почот, -ту разг. уважение; (сильнее) почёт, І книжн почтёпие [Стара Очкуриха з по- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)