Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
поч 294 поч чотом прийняла дорогих гостей (Мирн.); .Не по віку почот, а по чесному труду (прислів'я)]; б"у т и в*—ті быть в почёте, пользоваться почётом, пользоваться уважением [Від рання до ночі а.роботі, У вітер і в спеку стою... Тому я тепер і в почоті, Що я в барабан подаю! (Ол.)]. почтпвий разе, почтительный, учтивый [К е м б л ь: .. Я-то сам гадав про тебе, що ти почтивий хлопець (Л. Укр.)]. почтивість, -вості разг. почтительность, учтивость [Аркадій Маркович засяяв, і на його обличчі я побачив незвичайну, ніжну до себе почтивість (Вас.)]. почтйво нар. разг. почтительно, учтиво [Вони вклонилися один одному з ввічливими усмішками знайомих людей — Джон трохи почтйво.., Раусліт трохи звисока (Собко)]. почтйти, -ту, -тйш книжн. редк. почтить [Аж ото надходить празник Николи святого. Як почтити день той славний, коли в хаті вбогої (Фр.)]. почтовый дорев. свйтский. почубёньки, -ків: *—ків д 6 т и фам. редк. оттаскйть за волосы, оттрепать [за волосы], выдрать за волосы. почубити, -блю, -биш фам. редк. оттаскать за волосы, оттрепать [за волосы], выдрать за волосы [ї в г а: Ходімо. Я перша хоч 8а чуба його почублю (Мирн.)]. почубитися, -блюся, -бишся фам. подраться [Я думала, почубляться — та й перестануть, коли обернуся, аж уже мій капло- ухий [півень] зверху по золотогривому туп- цюється та як скажений рве гребінь (Мирн.)]. почування ощущение, уст. "чувствование; психическое состояние — ещё) чувство Туди їх тягло почування волі на степах (Н.-Лев.); Микола стояв блідий і мовчав. З-поміж наглого хаосу почувань помалу підступала до його серця завзятість (Мак.); Якесь недобре почування заворушилось в його серці (Н.-Лев.)]. по-чуваському, по-чувасы:и нар. по-чувашски. почувати, -ваю, -ваєш, почути, -чую, -чуєш 1) чувствовать, почувствовать; (переживать чувство или ощущение, выраженное другим словом — ещё) испытывать, испытать, перен. книжн. питать (только несоверш.) [Почувала себе молода жінка-комуніст- ка на трибуні упевнено, як господар не тільки в себе, в колгоспі, а і в оо- ласті (Минко); Наближаючись до хати, Соломія почувала невиразну тривогу (Ко- цюб.)]; <—вати відразу до кого питать отвращение к кому [Раїса гнівалась, замикалась у собі й почувала відразу до невдячних (Коцюб.)]; '—вати грунт під ногами см. грунт 3; ^вати дружбу до кого питать дружбу к кому; '—тії н а л є р, ё д предощущать, предощутить, редк. ощущать, ощутить наперёд; '—вати ніжність до кого питать нежное чувство к кому, питать нежность к кому; /— вати о г н 6 б чувствовать озноб, лихорадить; (бегл.— ещё) знобить; г— вати потяг до чого чувствовать влечение к » ему, испытывать влечение к чему, тяготеть к чему; <— вати пошану докого чувствовать уважение к Кому, питать уважение к кому; <— вати спрагу чувствовать жажду, книжн. уст. жаждать; д а- вати себе ^—вати разг. редк. давить себя чувствовать, сказываться [Безсонна ніч давала себе почувати: не тільки груди, — руки, ноги, голова боліли, мов хто здавлював їх у лещатах (Мирн.)]; добре, кращеє—ти себе хорошо,, л^ч- ше чувствовать себя, хорошо, лучше почувствовать себя [Почуваю себе добре, та боюсь, що далека дорога, безсонні ночі., заберуть у мепе багато сил (Коцюб.); Днів через три після тієї бучі почула я себе мов краще (Мирн.)]; як ти себе *— раєш? как ты себя чувствуешь? [— Як ти себе почуваєш? — жалісливо питаю я в неї (Мирн.)]; 2) (восприниматьчто-нибудъвнешнее) чувствовать, почувствовать; (распознавать путём ощущения — ещё) ощущать, ощутить; (познавать чувствами, преим. обонянием — ещё) чуять, почуять, разг. учуять, перен. слышать, услышать, разг. заслышать [Не почуваючи за собою погоні, Остап і Соломія помалу опам'яталися (Коцюб.); Вона почула на руці гарячі, м'які, повні губи й почервоніла як маківка (Н.-Лев.); А Мишенятко під вербою Почуло, що м'ясце пахтить, Та й крадеться поміж травою (Гл.); Катерина., взяла в руку галузку яблуні, що набубнявіла, почувши весну (Чорн.); Машина рвонулась на просторі, волю почувши (Вишня)]; 3) (только соверш.: воспринять что-нибудь слухом) услышать, разг. услыхать, уст. послышать; (первые взуки чего-нибудь—ещё) заслышать; (узнать по дошедшим слухам) разг. прослышать [Упивайтесь, бенкетуйте — Я вже не почую, Один собі навік-віки В снігу заночую (Шевч.); Тільки Тарасик підкрався до котичка, а Івасик почув, що хтось ззаду до котичка добирається, та й озирнувся (Коцюб.); Невже колись Ними- дора почує про мою смерть на чужині? (Н.-Лев.); Від людей Катерина почула, що немовби їхній Івась — комуніст (Чорн.)]; не те '—чути не то услышать, ослышаться; чи добре я *—чув? не ослышался ли я?, правильно ли я понял?; 4) (только соверш.: провести некоторое время, слушая кого-нибудь или что-нибудь) разг. послушать [Як нам не хотілось іти, як бажалося почути, що папа буде читати! (Мирн.); —Скажи ж мені, нехай і я почую, — Зозуля каже, — що і як, Про що міркує неборак (Гл.)]. почуватися, -ваюся, -ваєшся, почутися, -чуюся, -чуєшся 1) (только в третьем лице) чувствоваться, почувствоваться; ощущаться, ощутиться; чуяться, почуяться, перен. слышаться, послышаться [Скркь, на землі і в небі, сьогодні почувалося свято (Гоич.)\ Нестримна енергія почувалася в |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)