Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
поч 295 Л 04 кожному її русі, горіла в погляді (Козач.); В очах у молодої жінки засвітились насмішкуваті вогники, в голосі почулись глузування і зневага до Якова (Збан.)]] ер. почувати 2; 2) (только в третьем лице: быть слышным) слышаться, послышаться; (изредка перен.: казаться — ещё) чудиться, почудиться [Музика переграла і стихла. Виразніше почувається людський гомін (Мирн.); У сусідній кімнаті почулися дівочі голоси, швидкі кроки, тупіт (Іван.); Се- |ред темної хмари чорних думок почувався йому крик і лемент голодних та холодних людей (Мирн.)]; 3) разг. редк. чувствовать себя,^почувствовать себя [Випили і почуваємось як дома (Гонч.); І враз Остапові зробилось весело і легко. Він почувся на волі (Коцюб.)]; зватися добре чувствовать себя хорошо [А тепер я почуваюся добре (Л. Укр.)]; ~тися до вини (провини) чувствовать, почувствовать за соббй вину, чувствовать, почувствовать свою вину, чувствовать, почувствовать себя виноватым [Пустун трохи злякався.., бо почувається до деяких провин школярських (Коцюб.); Поет уже злагіднів і почувався немов до якоїсь вини супроти неї (Л. Укр.)]; «зватися до обо в'я з к у чувствовать себя обязанным [I коли напишу щось до «Вісника», то знову-таки через те, що почуваюся до обов'язку виконати свою обіцянку (Коцюб?}]; ~тиея на силі чувствовать, почувствовать себя в силе (в силах) [Радити Вам, які саме книжки поперекладати, — не почуваюся * на силі, бо це питання великої ваги (Коцюб.)]; зватися ні в сих ні в тих разг. чувствовать себя не в своей тарелке {Прищух Тимоха, почуваючись ні в сих ні в тих (Гонч.)]; я к '--•вається хто как себя чувствует кто [Напиши й ти мені, як мама почувається, та бережи, моя ти розумна дівчино, маму (Коцюб.)]; 4) (только ъоверш.) обл. почувствовать себя беременной [Дітвори прибува: у старшої невістки двоє діточок та і менша вже від середохрестя почулася... (Квітка)] ' почудакувати, -кую, -куєш и редк. почуда- чити, -чу, -чиш разг. почудить, почудачить, обл. почудаковать [Цей велетень завжди був компанійським хлопцем. Правда, любив часом почудакувати (Трубл.); —Ходімо І — кликали Колісника. — Хай їм! — одказав той. — Почудачили — ходім зап'ємо (Мирн.)]. по-чудерпацькому нар. разг. странно, разг. чудно; (прихотливо, замысловато) причудливо [Кілька гідролітаків, по-чудернацькому піднявши хвости, вже занурялися у воду, немов пили її тупими носами (Куч.)]. почудування разг. удивление. почудувати, -дую, -дуєш почудить, почудачить, обл. почудаковать [Так, пожив я, почудував, а — малої (перекл. а Горького)]. почудуватися, -дуюся, -дуєшся разг. подивиться. почужатися, -жаємося, -жаетеся и почужити- ся, -жимося, -житеся обл. сделаться чужи« ми друг другу, стать чужими друг другу [Вони кревні, та почужались (Н.-Вол. — Сл. Гр.)]. по-чужому нар. по-чужому [Я звикла відноситись до нього не по-чужому, а по- товариськи (Л. Укр.)]. почукати и почукикати, -каю, -каєш раве* позабавить ребёнка, подбрасывая его на руках [Вона не своя, коли вибереться той день, що хрещениці не побачить, не почукикає на руках, не погодує з кукли (Мирн.)]. почумакувати, -кую, -куєш ист., перен. по- чумаковать [— Ну, почумакував, тепер бери ложку та сідай вечеряти, — сказав оатько (Вас); На той світ, друже мій, до бога, Почумакуєм спочивать (Шевч.)]. почуманіти, -нїємо, -нїєте мног. разг. одуреть, разг. очуметь, ошалеть, обалдеть. почуріти, -рїе обл. потечь струёй, политься струёй [Пістоля загриміла, а з Василевого плеча почуріла кров по тоненькій сорочці (Федък.)]. почути см. почувати. почутий слышанный, услышанный [Старі колгоспники розповідають почутий ними від батьків і дідів переказ про Богданів курган недалеко від станції Жовті Води (Рад, Укр.у 1954, І); Він хотів кричати і, певно, закричав, не почутий в голосі домни (Янов.)]. почутися см. почуватися. почутйти A-го лица нет)у -тйш, -тйть обл. по* чувствовать; (распознать путём ощущения— ещё) ощутить; (познать интуицией, обонянием и т. п. — ещё) почуять, разг. учуять, перен. услышать, разг. заслышать [Кай- дашиха почутила, що в неї на тім'ї вискочила гуля (Н.-Лев.); Балабуха почутив, що під ним лежить щось тверде й таки добре Муляє (Н.-Лев.); Волячими нервами, конячими носами не почутиш цих тонких, делікатних пахощів (Н.-Лев.)]. почутка обл. слух, уст. молва [Пішла по- чутка, що у панів людей цар одбере (Ка- мен. у. — Сл. Гр.)]. почутлйвий см. чутливий. почуттєвий 1) чувственный [В.еликі губи, короткий ніс з глибоко врізаними ніздрями і важкувате підборіддя робили її обличчя одверто почуттєвим (Собко)]; ^ ві н а с о л 6- ди чувственные наслаждения; 2) филос., псих, чувственный [В змалюванні природи Франко користувався не тільки зоровими враженнями, а й всією гамою почуттєвих образів (Іст. <укр. літ.)]; '--•вий досвід филос. чувственный опыт; ^»ві предмети филос. чувственные предметы; ~»ве сприймання псих. чувственное восприятие. почуттєвість, -вості 1) чувственность [Марія Василівна Максимович, молода, дуже приваблива жінка з лагідним ласкавим обличчям, з .. виразом спокійної доброти і прихованої почуттєвості (Коч.)]; 2) чувст* венность. Ср. почуттєвий 1—2. почуттєво нар. чувственно. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)