Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Ї10Ч 296 нош Почуття чувство, уст. чувствование; (процесе восприятия чего-нибудь — ещё) ощущение; (только о способности подмечать, * сразу улавливать что-нибудь) чутьё [Українська поезія періоду [Великої Вітчизняної] війни правдиво відображала думи і почуття радянських людей, що стали на захист Батьківщини (їст. укр. літ.); Почуття сорому, якого не вимовити словами, немов полум'ям опалило всю її душу (Вас); Почуття дійсності втрачалося, усе приймало незвичайний, казковий характер (Коцюб.)]; <-*-»тя власної гідності чувство собственного достоинства [Старий Бондар (батько) — спокійний, поважний, повний почуття гідності власної (Л. Укр.)]; <^тя міри чувство меры: г^тя мови чутьё языка; обман <-^тів обман чувств; органи *^тів органы чувств. Почухати, -хаю, -хаєш и обл. почухмарити, -рю, -риш почесать [Старий крутнув вуса, почухав потилицю, поміркував (Стор.)]. почухатися, -хаюся, -хаєшся и обл. почухма- ритися, -рюся, -ришся почесаться [Вівця повернула голову, почухалась об тин і пішла в двір (Коп.); Яків посидів, посидів, почухмарився за спиною і, одвернувшись до стіни, ліг (Мирн.)]. почухмарити см. почухати. почухмаритися см. почухатися. почухраний потрёпанный. Ср. почухрати 1. почухрати, -раю, -раєш 1) (о шерсти) разг. потрепать; 2) (о дереве) разг. очистить от сучьев, обрубить сучья; 3) (броситься; быстро пойти, поехать) фам. махнуть [Злякалась Миша та притьмом, Поміж травою, лопушком, 3 переполоху почухрала — Туди- сюди — из очей пропала (Гл*); Він, швидко поробивши човни, На синє море поспускав, Троянців насаджавши повні, І куди очі почухрав (Котл.)]. Почухування почёсывание. почухувати, -чухую, -чухуєш почёсывать [Величай почухував замислено борідку (Коп.)]. почухуватися, -чухуюся, -чухуєшся почёсываться. пошабашити, -шу, -шиш разг. пошабашить [На току тільки-по пошабашили. Прибирають зерно (Головко); Думалось, щоб до жнив пошабашити з війною, а воно не вийшло (Гонч.)]. пошаліти, -лїємо, -лїєте мног. обезуметь, разг. ошалеть [Все хлопство наче пошаліло (Кач.)]. пошалювати, -люю, -люєш строит, поша- левать. пошамати, -маю, -маєш вульг. пошамать [Товариші, пошамать би чого-нерудь трошки! (Вас.)]. пошамкати, -каю, -каєш и пошамкотіти, -кочу, -котиш разг. пошамкать [Тронько беззвучно пошамкав беззубим ротом і заговорив ще болючіше (Ряб.)]. Пошамотіти, -мочу, -мотйш разг. пошуршать, пошелестеть. Пошана уважение; (сильнее) почтение; (внешнее выражение) почёт, честь, книжн. почесть [Мирослава довго, з увагою і пошаною гляділа на нього (Фр.); Ференц завмирає від гордощів і пошани (Гонч.); Глибокою пошаною оточена в нашій країні жінка-мати (Нар. творч. та етн., 1957, 5)]; бути в <^ні быть в чести; быть в почёте, пользоваться почётом, пользоваться уважением [Де в пошані трудодні, нема ліньків та гульні (приказка)]; в и- являти <^ну до кого оказывать почёт кому, оказывать уважение кому; дошка <^нп см. дошка; з г^ною (в конце письма) с уважением, с почтением [3 глибокою пошаною завжди вірний Вам задля послуг (Мирн.)]; з ^ни до в а с из уважения к вам; книга <^ни книга почёта [Ім'я її красується в Республіканській книзі пошани... (Вишня)]; моя ^на! (приветствие при встрече, реже при расставании) разг. моё почтение!; н а (в) з н а к ~ии в знак уважения [Гелен [до троянців]: ..Ахейці від- плили від нас по волі своїх і всіх богів, а дар лишили на знак пошани й згоди (Л. Укр.); І клонилися гвоздики В знак довіри і пошани (Рил.)]; почувати ~»ну до кого чувствовать (питать) уважение к кому; при всій моїй ^ні до вас при всём моём уважении к вам; ставитися з ^ ною до кого относиться с уважением к кому, относиться с почтением к кому, относиться почтительно к кому. пошанування разг. редк. 1) уважение; почтение; почёт, честь; почести (мн. ч.) [Із отакого сім'я має вирости пильність, умілість, послух, покірність, пошанування старших (Фр.)]; ср. и см. еще пошана; 2) обл. чествование. пошанувати, -ную, -нуєш 1) пожалеть; (бережно, заботливо отнестись к кому-нибудь, к чему-нибудь — ещё) поберечь [Ти свою сиву голову пошануй, коли не шануєш козацтва! (Вовч.); Русалка Польова з благанням кидається до Мавки: Сестрице, пошануй! Краси моєї не руйнуй! (Л. Укр.); Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує (прислів'я)]; 2) обл. угостить [Аж ось шле свати Іван Золотаренко. Олеся пошанувала любих гостей і рушники подавала (Вовч.)]; ^ти чим прям., перен. разг. угостить чем [Пошануйте вашою горілочкою (О., 1862, II — Сл. Г р.); Кота ще треба пошанувати [палицею], щоб він сюди не вникав (Ном.)\. пошануватися, -нуюся, -нуєшся разг. 1) остепениться [Ой, час би, Грицьку, нам, ой, час пошануваться: Не все ж нам, братику, не все парубкувать (Г.-Арт.)]; 2) редк. угостить друг друга. пошапкуватися, -куюся, -куєшся обл. поздороваться (снимая шапку); попрощаться (снимая шапку), проститься (снимая шапку) [Од двору йшло 12-ть чоловік з ломаками, а поперед них отаман Данило; підійшовши до гайку, вони пошапкувались (Кроп.); |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)