Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ПОНІ 300 нош пошкодження повреждение; порча [В результаті різних інфекцій, отруєнь, пошкоджень головного мозку та інших причин виникають психічні хвороби (Наука і життя, 1958у 11); Вміле механічне підкопування буряків проводиться без пошкодження коренів (Рад. Укр., 1950, IX)]; бюро *->нь бюро повреждений [Не дістаючи відповіді телефонів інституту, товаришка Петрова викликала бюро пошкоджень (Смол.)]. Ср. пошкоджувати 1. пошкоджуваність, -пості спец. повреждаемость. пошкоджувати, -джую, -джуєш, пошкодити, -джу, -диш 1) (что) повреждать, повредить; (делать неисправным — ещё) портить, испортить [Попелюха пошкоджувала лише ясен звичайний (Бот. ж., 1953, X, 1); Підірвався він на папській роботі, щось пошкодив усередині (Цюпа); Сокири й Топори затіяли війну, Гай хочуть сплюндрувать і пущі всі пошкодить (Греб.)]; 2) (только соверш.) (комуу чему) повредить, причинить вред, принести вред [Л ю ц і й: Я не хотів пошкодити Руфіну (Л. Укр.); Нема гірше як дурний лікар, часом більше пошкодить словами.., ніж поможе рецептами,(Л. Укр.)]; ^днти інтересам чиїм повредить интересам чьим; н є гидило б (следовало бы) безл. не помешало бы; не мешало бы, невредно было бы; н е ^дить не повредит, не помешает; (только безл.—ещё) невредно, пе мешает [Вища наука ніколи нікому ее пошкодить (Н.-Лев.)]. пошкоджуватися, -джується, пошкодитися, -диться 1) портиться, испортиться [Фторо- пласт-4 настільки стійкий, що метали, вкриті його плівкою, зовсім не пошкоджуються від впливу кислот будь-якої концентрації (Наука і життя у 1956 5 11)]; 2) страд, з. (несоверш-) повреждаться; портиться [Всі горіхи краще розвиваються і не пошкоджуються морозами в Правобережному і Західному Лісостепу (Бот. ж., 1953, X, 1I; ср. пошкоджувати 1. пошкодити см. пошкоджувати. пошкодитися см. пошкоджуватися. пошкодувати, -дую, -дуєш 1) пожалеть [Трудящі нашої країни не пошкодують сил, щоб перетворити в життя завдання, які ставлять перед ними партія і уряд (Рад. Укр.у 1954, І); Пошкодував заводчик скоби назовні вмурувати, себе у видатки загнати, — щоби робоча людина не могла вільним, чистим повітрям нагору ходити, а пробиралася б крізь сажу та нагар (Вологи,.)]; 2) (кого, що, за ким, за чим и про що) (испытать сожаление, погоревать и т. п.) пожалеть (кого, что, о ком, о чём) [На кого ти покинув ту худобу дома? на мене, стару?.. ..Коли скотини не шкода, то хоч би матір пошкодував (Мирн.); А як знати: коли б вона була виїхала відсіля, може, ніхто і не згадав би її, не пошкодував би за нею {Гур.); Цапигін почув про експедицію і прийшов до Панкратова.. — Візьміть мене, не пошкодуєте. Я вам золото знайду в тайзі... (Донч.)]; кол и-н ё б у д ь ви вдуєте за цим когда-нибудь вы пожалеете об этом. по-школярському, по-школярськи нар. іґо- шкбльнически, по-школярски [Василь без піджака, в самій тільки сорочці, зарум'янений від веслування, виглядав молодо, аж по-школярськи якось (Вільде)]; поводитися ^му, г^кп школьничать. пошкребти, -б$г, -бёш и пошкрябати, -баю, -баєш разг. 1) поскрести; (для облегчения зуда — ещё) почесать; (оставляя на чём- нибудь царапины — ещё) поцарапать [Треба зробити так, щоб у «Зірці» [колгоспі] все було гаразд. А Храпчука пошкребти, і добре пошкребти, щоб зійшов із нього дешевий блиск (Жур.); Парубок з досади пошкрябав за вухом (Коцюб.)]; 2) (скребя, очистить от чего-нибудь) оскрести [Закололи, значить, того кабана ік Новому року. Закололи, обсмалили, пошкребли (Вишня)]. пошкребтися, -буся, -бёшся и пошкрябатися, -баюся, -баєшся поскрестись; почесаться, (в чём) почесать; поцарапаться [Харитон.. пошкрябався в голові, надяг свитку й .. вийшов з хати (Коцюб.)]. Ср. пошкребти 1. пошкрябати см. пошкребти, пошкрябатися см. пошкребтися, пошкрябувати, -бую, -буєш поскрёбывать; почёсывать [Нараз Климові вчувається, ніби щось пошкрябує за дверима Віриної кімнати (Грим.)]. Ср. пошкребти 1. по-шкурницьком}, по-шкурницьки нар. презр. шкурнически. пошкутильгати, -гаю, -гаєш поковычять; (слегка хромая) побрести прихрамывая [Капітан, забравши з рук Сабурова модель, пошкутильгав до своєї палатки (Шиян); Ведмежа пошкутильгало їм назустріч (бо все ще не хотіло забруднити лапу, на якій був колись мед) (Іван.)]. пбшлий редк. пошлый [Наприкінці 1927 року Маяковський написав для «Совкино» сценарій «Забудь про камін», в якому виступив проти засилля., пошлих міщанських фільмів (Мист., 1955, 6); Коли б се не було пошл им словом, то можна б сказати, що вона «обЪжас» Вас (Л. Укр.)]. пбшлість, -лості редк. пошлость [Гоголь боровся —свідомо і невтомно — з людською пошлістю і підлістю, з моральними вадами людини (Рил.)]. пошліти, -лїю, -лїєш редк. пошлеть. пошліфувати, -фую, -фуєш 1) мног. перешлифовать (разг.), отшлифовать; 2) (в течение некоторого времени) пошлифовать- пошло нар. редк. пошло. пошлюбити, -блю, -биш (кого) обл. обвенчаться (с кем), повенчаться (с кем) [А я тую дівчину люблю, Дівчину пошлюблю (Чуб.)]. пошлюблений обл. обвенчанный, повенчанный [А це кажуть, що вона ніби пошлюблена з тим низовиком (Ле)]. пошлюбний: ~на подорож разг. свадебное путешествие [Ось вона графиня Торська. З батьківського дому вибирається з мужем V подорож пошлюбну до Італії (Фр.)]. пошляк, -ка презр. редк. пошляк. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)