Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ГІОШ 301 пош пошлятина разг. пошлятина [Виступили вони [Станіславський і Немирович-Данченко] обидва проти рутини, проти пошлятини (Рил.)]. поцілятися, -ляюся, -ляєшся разг. пошляться. пошлячка презр. редк. пошлячка. пошльопати, -паю, -паєш разг. 1) пошлёпать; 2) (перен.: пойти шлёпая) пошлёпать; ~тп по грязюці пошлёпать по грязи. пошмагати, -гаю, -гаєш разг. похлестать, постегать, посечь, подрать; (сильно) отхлестать, отстегать, высечь, выдрать, выпороть; (избить, оставляя на теле метки в виде полос — ещё) исполосовать [Сказав Явтух Рябку: — Оце тебе за те По жижках., так гарно пошмагали, Що Пан із Панею сю цілу ніч не спали (Г.-Арт.)]. пошматаний см. пошматований. пошматати см. пошматувати. пошматкбваний см. пошматований. пошматкувати см. пошматувати. пошматований, обл. пошматкбваний, погама- таний 1) изорванный [в клочки (в клочья)]^ изодранный [в клочки (в клочья)]; истерзанный [в клочкич (в клочья)]; растерзанный [на клочки]; изрезанный [на клочкіі] [Всюди., лежало безліч спотворепих німецьких трупів у пошматованому обмундируванні (Борз.); Одежина на йому пошма- тана (Мирн.); Януш сидів біля вікна й збирав докупи розірваний, пошматований лист своєї дружини (Ле); По ясному осінньому небу вітер гонив пошматовані клапті брудних хмарин (Сміл.)]; 2) исполосованный [Пошматовані батогами спини, запалені ненавистю серця — ось що несуть із собою повстанці (Скляр.)]; 3) растерзанный; истерзанный [Німці не сподівались, що зранена, пошматована земля оживе знову і буде боротися (Цюпа)]. Ср. пошматувати 1—3. пошматувати, -тую, -туєш и обл. пошматкувати, -кую, -куєш и обл. пошматати, -таю, -таєш 1) изорвать [в клочкй (в клочья)]; (одежду и т. п. разг. — ещё) изодрать [в клочкй (в клочья)], уст. истерзать [в клочкй (в клочья)]; (на мелкие части книжн. — ещё) растерзать [на клочки]; (порвать всё разг. — ещё) перервать; (разрезать на много частей) изрезать [на клочки]; (на полосы—ещё) исполосовать [Собака мене злапав за запасчину, добре пошматував (Барв.); — Ой господине! дайте ще сорочку, та вже міцнішу, бо знов оті кати пошматкують, — благав о. Мельхиседек (Н.-Лев.); Він люто пошматував ненависну записку (Збан.); Лихий шторм пошматував вітрила (Донч.)]; 2) (избить, оставляя на теле метки в виде полос) разг. исполосовать; 3) (перен.: привести в полный беспорядок) разг. растерзать; (нравственно измучить книжн. — ещё) истерзать [Ярослав: ..А він чужих покликав королів І був ладен всю Русь пошматувати, Аби собі вінець князівський взяти (Коч.)]; *~ти серце истерзать сердце, растерзать сердце [—Вас би так пошматувати, як ви своїм вчинком моє серце пошматували! — скрикнув трохи не з плачем Пи- щимуха... (Мирн.)]. пошматуватися, -тується изорваться [в клочкй (в клочья)]; изодраться [в клочкй (в клочья)]. Ср. пошматувати 1. пошмигати, -гаю, -гаєш разг. пошмыгать. пошмигляти, -лшо, -ляєш разг. пошнырять. пош морга ний натёртый; исцарапанный, ссаженный [Руки б йому перецілувала, а більш, де пошморгані залізом (Квітка)]. Ср. пошморга ти 2. пошморгати, -гаю, -гаєш 1) разг. подёргать; О ~ти носом фам. пошмыгать носом; 2) мног. обл. понатирать (разг.), натереть; (покрыть царапинами, содрать кожу на чём-нибудЬ) исцарапать, ссадить. пошморгувати, -гую, -гуєш подёргивать; О ^тн носом фам. пошмыгивать посом [Розчулено пошморгуючи., носом, панна Нонна схопила до рук свого трофейного ридикюля, Понишпорила для чогось у ньому (Збан.)]. пошмугляти, -ляю, -ляєш мног. обл. понатирать (разг.), натереть; (содрать кожу на чём-нибудь) исцарапать, ссадить [Кай- дани, залізо ноги повривало, Білеє тіло козацьке.. Коло жовтої кості пошмугляло (дума)]. по-шовіністйчному нар. шовинистически. 'пошпаклювати, -люю, -люєш спец. зашпаклевать. пошпаритп, -рю, -риш 1) мног. разг. ошпарить, обварить [кипятком]; 2) (перен.: ш спешке начать делать что-нибудь) вулъг. І пошпарить. пошпарований обмазанный глиной для заделки щелей и углублений [Декотрі хати | пошпаровані й побілені між колодками на | два пальці завширшки (Н.-Лев.)]. пошпарувати, -рую, -руєш обмазать глиной ; для заделки щелей и углублений [Другого дня Секлета.. пошпарувала піч та припічок (Н.-Лев.)]. пошпетити, -пёчу, -пётиш 1) (сильно выбранить) фам. дать нагоняй, перен. пробрать, разделать, шутл. отделать; 2) обл. испортить, повредить; (лишить естественного облика) обезобразить. і пошпигати, -гаю, -гаєш разг. поколоть; (мног. — ещё) исколоть. пошпортати, -таю, -таєш разг. повозиться [Катерина не квапилась. Пошпортала ще І біля квітів, почистила ліхтарі (Вільдг)]. І пошпбтуватися, -туюся, -туєшся, пошпб* та ти ся, -таюся, -таєшся обл. спотыкаться, споткнуться [Він пошпотується об ьамінь на дорозі (Черемш.); Пошпотався під Не- чаєм Коник на купинку (дума)]. пошпурити, -рю, -риш и пошпурнути, -ну, -нёш обл. швырнуть; (бросить чем-нибудь в кого-нибудь, во что-нибудь — ещё) пустить; (сильно, с размаху фам. — ещё) запустить [Зняла [Настя] перстень, замахнулась рукою, ніби пошпурила його у кропиву (Вас); Щось важко гепнуло в темноті... То Кирило пошпурив на собаку І грудку (Мирн.); І йому одну мить .здає- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)