Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ііОШ .303 пощ поштрафувати, -фую, -фуєш мног. оштрафовать. поштрикати см. поштйркати. поштування обл. потчевапье, угощение [Почалось поштування. Становий пив та знай похваляв господиню й господаря (Н.-Лев.)]. поштувати, -тую, -туєш обл. потчевать, угощать [Поштує всіх, а себе поперед усіх, не пронесе нікого і себе не забуває (Квітка); Досить мені, що старший десь воює, а батька старого тут нагаями поштують!.. (Цю па)]. поштувати ся, -туюся, -туєшся обл. угощаться [Б'ють діжу тричі об сволок, та й поцілуються промеж собою, пара з парою; та тричі так робили, а далі й стали пош- туватись (Квітка)]. поштукатурений отштукатуренный, оштукатуренный, поштукатуренный; перештукатуренный [Стіни і стеля поштукатурені, підлога вкрита паркетом (Веч. Київ, 1957, VI)]. Ср. поштукатурити 1. поштукатурити, -рю, -риш 1) отштукатурить, оштукатурить, поштукатурить; (мног. — ещё) перештукатурить; 2) (в течение некоторого времени) поштукатурить, проштукатурить. поштуркати, -каю, -каєш см. поштурхати. поштуркатися, -каюся, -каєшся см. поштурхатися. поштуркуваний помыкаемый; третируемый [Жандарм: ..Я полюбив отсю бідолаху, Анну, сироту, поштуркувану та кривджену нелюдами-братами (Фр.)Ь Ср- поштуркувати. поштуркування помык&ние; измывательство; третйрование. Ср. поштуркувати. поштуркувати, -кую, -куєш (кого) обл. толкать (кого), разг. пинать (кого); (деспотически обращаться) помыкать (кем), фам. измываться (над кем), книжн. третировать (кого) [Почали [панни] попрікати мене і батьком злодієм, ба, почали й поштуркувати по кутках (Фр.)Ь поштурмувати, -мую, -муєш поштурмовать. поштурхати, -т^рхаю, -турхаєш разг. потолкать; (чем в чём) разг. поковырять; (чем во что) разг. потыкать [Онисія Степанівна., пішла в пекарню, поштурхала кочергою в порожню піч (Н.-Лев.)]. поштурхатися, -турхаюея, -турхаєшся потолкаться; поковыряться [Хоть на киї, хоть кулаками Поштурхатись попід боками, Або побитись і на смерть (Котл.)]. Ср. поштурхати. поштурховисько разг. уст. человек, которым помыкают [Мати..: Та невже ж ти не скажеш їй стулити губу? Що ж то, чи я їй поштурховисько якесь? (Л. Укр.)]. поштурхувати, -рхую, -рхуєш разг. поталкивать [Він поштурхував важким ломом зрадливу кригу (Куч.)]. поштучний поштучный. поштучно нар. поштучно. пошугати, -гаю, -гаєш прям., перен. полетать [Е в ф о р і о н: Ні, пошугаєм Полем і гаєм! Я ж бо не милую Здобич легку, Що взято силою, — Те до смаку! (перекл. Лу~ каша)]. пошукапка, (чаще мн. ч.) пошуканки, -нов обл. поиск, поиски [Оця безконечна пошу- канка, це безнадійне нервове дожидання нищило всю мою відвагу (Коб.); Ходила всі брати шукати собі роботи.. І поверталися вони з тих пошуканок усе сумніш та смутніш (Вовч.)]. пошукати, -каю, -каєш поиск&ть; (обыски* вая ощупью) пошарить [Ти б собі пошукав, сину, хазяйки, а мені — помочі... (Мирн.)і Приклавши руку до серця, вона прислухається. Тоді, пошукавши очима вимикача * гасить світло в коридорі і знову пробирається до сходів (Коч.); Змовились ми а тобою на Молдаву податись, пошукати долі за кордоном... (Коцюб.); Софія кину* лась до несесера, подивилась там, потім пошукала в саквояжі, і там не знайшла спирту (Л. Укр.)]. пошуки, -ків поиски; (обычно чего-нибудь, пропавшего, затерявшегося — ещё) рбзыски [Вони наперед вирішили зразу простувати на ринок і звідтіля починати свої пошуки бензобази (Смол.); Макар Макарович об'їздив увесь ліс... А коли зайшло сонце і темрява окутала лісові дороги, він ще раа поїхав на пошуки [Улянки] (Донч.)]; в «^ках ч о г о в поисках чего [Кулеметники ' зникли в темряві в пошуках зручних позицій (Борз.)]. пошукувати, -кую, -куєш обл. искать; (обычна - что-нибудь пропавшее, затерявшееся —еще), разыскивать; (что-нибудь подходящее, соответствующее — ещё) подыскивать [Його погляд перелетів знов, пошукуючи, па залі (Коб.); Була я вчора у Стоцького, казав, що переписки пошукує, що, здав* ться, «вона десь є» (Л. Укр.)]. пошуміти, -млю, -мйш пошуметь [Д р є м- л ю г а: ..Пошумлять, погаласують, а потім усе стане на своє місце (Корн.)]. пошумувати, -муе 1) прям., перен. побурлить, покипеть; (сильнее) поклокотать, побушевать; 2) (биол., хим.—о ферментации) побродить. пошурувати, -рую, -руєш 1) техн. пошуровать; 2) разг. потереть; (навести лоск по* средством трения) натереть; 0 ^ти язиком перен. разг. почесать языком [Пошурувати язиком ти майстер... (Жур.)]. пошуткувати, -кую, -куєш 1) пошутить [Та було стара й заговорить, і спитає, й пошут- кує, бо дуже любила Наталю (Вовч.){ Вмій пошуткувати, знай, коли перестати (приказка)]; 2) (з кого, з чого) пошутить (над кем, над чем); (поставить кого-нибудь ради шутки в смешное положение — ещё\ подшутить (над кем). пошушукатися, -каюся, -каєшся разг. редк,. пошушукаться [Біля печі Христя схватила за полу, хвилинку ще з нею пошушукалась (Головко)]. пощада пощада [Для ворогів у нас нема пощади І силпема, які здолали б нас! (Бажан); Хто на народ підняти руку смів — того розчавить люто й без пощади, навіки спо- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)