Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пра 309 пра лий диктант (Донч.); «Хто не працює, той не І повинен їсти» — ось основне, найперше і найголовніше правило, яке можуть запровадити в життя і запровадять Ради робітничих депутатів.. (Ленін)]; г^ла вуличного руху правила уличного движения; додержувати ~л пристойності соблюдать правила приличия; за всіма ~»лами по всем правилам [Поговорімо за всіма правилами логіки, бо логіка с підвалина справжнього мислення і не може привести до облудних висновків (Тулуб)]; з додержанням усіх «¦^л с соблюдением всех правил, по всем правилам; як [загальне] ^ло как [общее] правило [Всі будиночки були двоповерхові, розраховані, як правило, на дві сім'ї (Руденко)]. правило 1) строит., сапожн. правило [Він [швець] теж вибіг на вулицю з правилом у руках (Панч)]', 2) мор. руль, уст. правило [Стерновий повернув правило стерна, і човен пішов угору (Трубл.)]. правильний 1) правильный; (соответствующий действительности — еще) верный [Говорив Колобродов правильною мовою (Руденко); Мати посміхається своїм суворим, засмаглим, з напрочуд правильними рисами, лицем (Вільде); Не раз, заблудившися, навмання йшли мандрівники тайгою, намагаючись знайти правильний напрям (Донч.)]; г^ний чотирикутник правильный четырёхугольник [Перед очима на масиві випливає правильний, мов під шнур вирізаний, темно-зелений чотирикутник високої листатої кукурудзи (Вологи.)]; 2) разг. справедливый [Таки правильний був чоловік (Панч)]; 3) фам. гиутл. правильный [І палац воздвигли., нічого собі... Правильний палац... (Вишня); — Сердита, видимо, у вас сусідка? — Та як вам сказатиі Характер правильний — гібрид кобри з ящіркоюі (Вишня)]. правильний строит, и пр. правильный. правильник тип. правильщик, правщик. правильниця тип. правйльщица, правщица. правильність, -пості правильность; верность [Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови..! (Рил.); Леніп завжди учив зв'язувати теорію з життям, перевіряти на практиці правильність тих чи інших теоретичних положень (Біогр. Леніна)]. Ср. правильний 1. правильно 1) нар. правильно; верно [Важко переоцінити значення правильно організованого, чітко налагодженого обліку в здійсненні планового керівництва громадським господарством (Рад. Укр., 1951, VIII); Він правильно передбачає, що може статися з Коробейник (Донч.)]; <^но міркувати правильно рассуждать, верно рассуждать; 2) (в значении предик.) правильно; верно [— Правильно!.. Чекайте,— спинив Саід Коржикова (Ле)]. Ср. правильний 1. правитель, -теля 1) правитель [По знайдених на городищі грецьких написах, висічених | на кам'яних плитах, відомо й імена деяких правителів князівства (Нар. стар. іст. УРСР)]; 2) разг. управляющий (сущ.) [Ло- шакова назначили у Польщу губернатором. Він узяв Проценка з собою за правителя (Мирн.); За що пак милує господь Лихую твар такую, Як цей правитель?.. Другий год, Як він з німецькими плугами Забрався голий в цей куток (Шевч.)]. правителька правительница. правительство см. уряд. правитсльствуючии дорев. правительствующий. правити1, -влю, -виш 1) (руководить, обладать властью над кем-нибудь, над чем- нибудь) править, управлять [А може й сам на небеси Смієшся, батечку, над нами Та може радишся з панами, Як править миром! (Шевч.); Король Франції Луї Філіші зрікся престолу на користь свого старшого онука графа Паризького, що мав правити під регентством герцогині Орлеанської (Риб.)]; <-^ти щ о уст. править чем, управлять чем [Капрал Гаврилович Безрукий Та унтер п'яний Долгорукий Украйну правили (Шевч.)]; 2) (направлять движение кого-нибудь, чего-нибудь) править, управлять [3 тихим плескотом на берег Рине хвилечка перлиста; Править хтось малим човенцем (Л. Укр.); Мчала знайома трійка. Правила кіньми сама Софія (Шиян)]; 3) (за що) (иметь своим назначением что- нибудь, быть пригодным для чего-нибудь) разг. служить (чем) [Понад автострадою, яка на випадок бою могла правити бійцям за протитанковий бар'єр, стали артилеристи- і мінометники (Гонч.); Кімната Надії Василівни правила й за їдальню (Коп.)]; <^ти за4 знаряддя служить орудием; диван г^вив йому за ліжко диван служил ему постелью; 4) (доставлять из одного места в другое) редк. переправлять [Так і не дав [Глухенький] моторки, сказав, що правитиме нею огірки на перевалку (Гонч.)]. правити2, -влю, -виш 1) (постоянно говорить одно и то же, настойчиво повторять) разг. твердить, разг. ладить [Абібула правив сусідам про чудо (Коцюб.); Вона того не слухає, а править своє (Вовч.)]; байку г^тп разг. басни рассказывать [Засміявсь на теє лицар: «Давню байку правиш, друже!» (Л. Укр.)]; теревені г^ти см. теревені; 2) (долг, налог и т. п.) требовать; (административным порядком — обычно) взыскивать [Восени почали з діда правити гроші. Дід не давав (Мирн.); Худоба н» переставала падати, а пан і тепер править своє — давай йому третього вола, десятого барана (Панч); Правити через суд довг із Семена — так мало ще напозичав, ще по час... (Коцюб.)]; 3) (цену) просить; (настойчиво — ещё) требовать; (преувеличенно большую, чрезмерную — обычно) запрашивать [—Ти думаєш, Маргіт, що я з ни< вола правив за свій виноград? — хвалькувато гукав Шандор (Гонч.); Ярмарок славний. — Тільки усе дорого — правлять- на все, як за батька (Вовч.)]; 4) (об исполне- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)