Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 1 до 584):
Попередня 
Наступна

пра
312
пра
динку з обгорілим парканом, Наталя
Корсунь повернула праворуч (Донч.); Далеко
праворуч на захід сяяли під вранішнім
сонцем величаві вершини гір (Гонч.)];
припрягти коня ^»ч запрячь лошадь в
правую пристяжку.
православний православный [Православне
духовенство, "в тому числі і
чернецтво, не було цілком однорідним (Нар.
стар. іст. УРСР)\ Сили в тої баби
невичерпані родовища. І скерована вона
виключно на шкоду людові православному...
(Вишня)].
православ'я рел. православие [Писарєв
висловив своє різко негативне ставлення до
православ'я (Наука і життя, 1958, 12)].
правоохоронній правосторонний.
правосуддя, редк. правосуд, -ду правосудие
[Боротьба з різними злочинами у нашій
країні здійснюється органами
соціалістичного правосуддя (Наука і життя, 1957,
9); Видрукуємо тоді і закони, щоб кожен
міг їх прочитати і боронитися на суді за
статутом, а не благати милості та право-
суДУ^ (Тулуб)].
правосудець, -дця разг. справедливый судья,
правый судья [Це наші правосудці так
розсудили їх (Лебед. у. — Сл. Гр.)].
правосудний юр. правосудный.
правота правота [Каргат не боїться прямо
сказати те, що думає. Тому не боїться, що
вірить у свою правоту, знає собі ціну
(Шовк.)].
правоухйльник полит, правоуклонист.
правоухильницький полит, правоуклонйст-
ский.
правофланговий воєн. 1) прил.
правофланговый [Сусідня правофлангова частина вдень
мала сутичку з ворожою кіннотою (Трубл.)];
2) (род. правофлангового) сущ.
правофланговый [Правофланговим був я у полку
(От.)].
правтбрити, -рю, -риш обл. отправлять,
разг. спроваживать; (ссылать, заключать в
тюрьму и т. п. — ещё) отдавать, перен.
разг. упрятывать, фам. законопачивать
[Свій свого у неволю правторить...
Старшина козацтво унівець повернула...
(Мири.)].
правувати, -вую, -вусш разг. 1) править,
управлять [Та що ж тут думати? Його й
оберемо, нехай правує (Ле)]; 2) (давать
направление движению кого-нибудь, чего-
нибудь) править, управлять; (с
обозначением направления — обычно) направлять
[Несподівано на вулицю вилетіли довгі
санки, запряжені парою коней. Правувала
молодиця (Коп.); — Ти чуєш, старий? —
раділа Лукія. — Чую. Не кричи, —
відмахнувся Захар Максимович, правуючи
коней на рівну дорогу (Куч.)]; 3)
(обращаться к кому-нибудь со словами команды,'
перен. разг.: приказывать) командовать;
(хозяйничать — еще) распоряжаться [Він
дивиться на широкий степ за Дністром,
де б'ються козаки з ляхами, подає голос,
правує козаками, не почуває муки (Нщ-Лев.);
Доки вони [куркулі] правуватимуть у
вас, ладу не буде (Головко); Микола з
двома кодільничими глядів кодол,
порядкував і правував усіма, як отамана не
було дома (Н.-Лев.)\.
правуватися, -вуюся, -вуєшся обл. 1)
спорить; (оспаривать судом) судиться, уст.
тягаться [Ви старші, Зоє, але як мені
стане вашого язика забагато, то будемо
правуватися. Ой, будемо (Коб.); Я вже
й ять літ із братом у процесі за хату та й
більше вже правуватися не хочу (Март.)];
2) (защищаясь от нападок, стремиться
доказать свою правоту) оправдываться;
(перен.: сердито, грубо, отрывисто отвечать
на замечание, упрёк) разг. огрызаться
[— Уже Колісник пустився на вигадки!—
сказав хтось. — На які там вигадки? —
правувався Колісник (Мирн.); — Педоре!
..не провадь ти мені хоч при людях своїх
чортів. — А чим же справді будете
напувати [гостей]? Помиями? Дивіться — я ще
й винна! — правувалася Педоря (Мирн.)];
3) управляться; (выполнять или уметь
выполнять что-нибудь — ещё) справляться;
(вести хозяйство) хозяйничать,
хозяйствовать [— Не можна ж так народ оставити...
Ось, мов, вам воля: робіть, що хочете, як
хочете... самі правуйтесь, самі й
розправляйтесь, — каже писар (Мирн.)].
правцевий мед. столбнйчный.
правцем 1) нар. обл. напрямик [Стежка була
добре втоптана, — се була піша дорога
через ліси та верхи правцем до Дрогобича
(Фр.)]; 2) см. правець 1.
правщик см. правильник.
правщиця см. правильниця.
Прага Прага.
прагматизм, -му филос., научн. прагматизм.
прагматик, прагматист филос., научн.
прагматик, прагматист.
прагматичний 1) научн. прагматичный,
прагматический; 2) филос. и пр.
прагматический,
прагматичність, -пості научн.
прагматичность.
прагнення 1) стремление; (направленность
мыслей, намерений и т. п., склонность к
чему-нибудь — ещё) устремление; влечение;
тяготение [Всіх їх [китайських
письменників] єднає спільне прагнення —
допомагати своїм талантом народові в будівництві
нового життя (Гонч.); У житті потрібно
мати Мрію, прагнення, метуї (Воскр.)];
2) жажда; шутл. уст. редк. вожделение
[Жадоба до грошей сполучилася з
прагненням насолод (перекл. з Пушкіна)]. Ср.
прагнути 1—2.
прагнути, -ну, -неш 1) (чого и до чого)
стремиться (к чему); (испытывать влечение —
ещё) влечься (к чему); (испытывать
тяготение — ещё) тяготеть (к чему) [І кожний
цех, і кожний лан нових здобутків прагне
(Забіла); Борючись за національне визво»
лення, український народ прагнув до
возз'єднання з російським народом (Тези про
300-річчя); Франко все життя прагнув «з
народним болем в один такт горіти» (Козл.);
Як і всі радянські люди, ми жадібно
прагнемо до нового, прогресивного (Літ. ваз.,
1951, V)]; 2) (испытывать сильное желание

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)