Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пра . 313 пра пить) уст. жаждать; (перен.: сильно желать I чего-нибудь поэз. уст. — ещё) алкать [Гелена,.: Рятуйте, браття-елліни! Рятуйте! За віщо він мене скарати хоче?.. М є н є л а й: Ось кров Парісова на сім мечі твоєї крові прагне! (Л. Укр.); Дні | минали безрадісно, в'яло і без того тепла, якого я так прагнув зазнати в родині (Коцюб.)]] ~ти до ідеалу стремиться к идеалу; в і н ~не скрізь (всюди) побувати он стремится везде (всюду) побывать. прагнучий 1) стремящийся; влекущийся; тяготеющий; 2) жаждущий; алчущий. Ср. прагнути 1—2. прадавнина [седая] древность, незапамятные времена [Ми входим в кам'яний мішок, Торкаем бережно руками Старовини сухий пісок, Прадавнини холодний камінь (Шер.)]; з г^/нй с незапамятных времён. прадавній древний, редк. прадавний; (существующий с давних пор) стародавний; (издавна существующий, старый) бчень давний, раёг. давнишний [І вітер радісний повіяв, Зорю приносячи живу У золотий прадавній Київ, У Кремлем вінчану Москву (Рил.); Сіяли прадавнім способом з щедрих хліборобських рук (Довж.); На ґанку сидить дуже стара бабуся в прадавньому гуцульському вбранні (Воронько); Радянський народ здійснив давню, прадавню мрію народу нашого — з'єднати дві великі російські річки— Волгу й Дон (Вишня)]. прадід 1) прадед, прадедушка [Прадід Данило розповідав рибалкам різну бувальщину (Янов.); — Звідкіль ти рЬдом? Де жив твій батько, і як твій батько звався? — Я таки тутешній з діда й з прадіда (Н.-Лев.)]; 2) (только мн. ч. прадіди, -дів: предки) прадеды [Прадіди за землю цю стискали Спис чи шаблю — ворогів косили (Дор.); Охоронець порядку постояв і, за стародавньою звичкою прадідів, почухав потилицю (Дмитр.); Промайнула воля, поламала ланцюги віковічні, на котрих ще за дідів-прадідів прикували до панів колись вільні хутори, села (Мирн.)]. прадідизна редк. наследство, доставшеєся от прадеда; прадедовщина [Оця десятина землі., дісталась йому ще від батька. То була дідизна, прадідизна може (Коцюб.)]. Ср. и см. ещё прадідівщина, прадідів, -дова, -дове прадедов, прадеда (род. п. от прадед) [Голос прадідів був урочистий (Янов.)]. прадідівський прадедовский [Ламалися старі погляди, руйнувалися прадідівські забобони (Донч.)]. прадідівщина наследство, доставшеєся от прадеда; обл. прадедовщина. прадіднин редк. прадедовский [Ярослав: ..Під Києвом великим златоглавим Хай задзвенить прадідна наша слава! (Коч.)]. См. ещё прадідівський, пражець, -жця пражец. нражнти, -жу, -жиш разг. жарить; (обдавать жаром, зноем разг. — ещё) печь, палить [Він добув гороху і почав пражити його (Фр.); Ой, як душно, як сонце пражить (Коцюб.)]. пражитися, -жуся, -жишся 1) разг. жариться;. перен. фам. париться [Ґаздиня вже не- цвіте на подвір'ю, вже дитину несе на лан у кориті, вже пражиться на сонці (Че- ремш.)]; 2) страд, з. жариться. празелень, -ні разг. празелень. празем, -му мин. празем. празеодим, -му хим. празеодим. празник 1) разг. праздник; (в ознаменование- какого-нибудь события — ещё) торжествб [Був передсвятковий день. Свій першо- травневий празник робітники зустрічали наполегливою працею (Бойч.); Мелася насіяла всячини, і усе прийнялося, зійшло» і проквітало.., як у празнику люди (Вовч.); Ось і настав він, празник на нашій вулиці... (Верш.)]; 0 жіночий ~к фам. ирон. бабник [Де ваш Еней — жіночий празник? Пряде з бабами набалдашник! (Котл.)]; 2) церк. праздник [Кожної неділі, кожного празника вона ходила до церкви й на службу, і на вечерню* (Н.-Лев.)]. празникове 1) прил. см. празникбвий; 2) (род. иразникбвого) сущ. разг. праздничный подарок. празниковин разг. праздничный [В кожній хаті врочисто горіло празникове світло» (Кач.); їй [господині] заздро, коли наймит або наймичка надіне не буденне, а празникове (Мирн.)]. празниково нар. разг. праздничпо [Ось і Травень, ясний Травень празниково землю вбрав в одяг свіжий та яскравий із рясних зелених трав (Забіла)]. празникування разг. неодобр, ираздничанье [Ще злить мене сей культ празникування, все одно як культ вінчання у людей, що нібито не вірять в те, во ім'я чого уста- , новлені і свята, і обряди (Л. Укр.)]. празникувати, -кую, -куєш разг. 1) праздновать; (пировать, веселиться по случаю какого-нибудь события разг. — ещё) праздничать [Світ зрадів, празникуючи своє величне свято... (Мирн.); Безнастанно гуркочуть вози, неділя, люди ярмаркують, празникують, байдикують (Горд.)]; 2) (перен.: бездельничать) праздничать [Василі не лінувався, хазяйнував, і Ганна не любила празникувати в будень (Н.-Лев.)]* празийчний разг. праздничный [Твій патріотизм — Празнична одежина, А мій — то труд важкий (Фр.)]. празнувати, -ную, -нуєш разг. редк. праздновать. См. ещё святкувати. празький пражский. праісторія праистория. праістота редк. прасуществб. пракрит, -ту филол. пракрит. пракритський филол. пракритский. Пракся разг. Евпраксия. практик практик [Народ наш в бідах добрий практик: зла вість Ного злякать, ні здивувать не може (Фр.); Перед мистецтвознавчою наукою на Україні, зокрема перед театрознавцями та й самими практиками |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)