Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
лре 318 пре пребагато нар. 1) разг. пребогато; 2) уст. премного, книжн. премножество (сущ.) [I вже не полічу, мабуть, скільки багато тепер у його їх [вуликів] придбано, — мабуть, багато й пребагато (Вовч.)]. преблагосклоніїніі арх., ирон. преблагосклон- ный [Вона дивилася на світ Преблаго- склонними очима (Рил.)]. превалювати, -люс превалировать [Музикальне звучання й кольорова мальовничість превалюють у нього [Міцкевича] над пластикою (Рил.)]. превелебний 1) церк. преосвященный [Є п і- с к о п: Тобі не тяжко говорити, дочко? П р і с ц і л л а: Ні, ні, не тяжко, превелебний отче! (Л. Укр.)]; 2) редк. высокочтимый [Задзвонили в усі дзвони, 3 гармати стріляли, Превелебную громаду Докупи скликали (Шевч.)]. превелебність, -ності церк. преосвященство, высокопреосвященство. превеликий разг. превеликий, величайший; (о размерах чего-нибудь — ещё) пребольшой [Мені печаль і досада превелика скоїлась (Вовч.); Ви в Макухах ніколи не бували? Село воно превелике! Скільки улиць, скільки заулочків — сказать: без ліку (Вовч.)]; на г^ке диво к величайшему удивлению [На превелике диво, Замфір не пручався (Коцюб.)]; на ~киії жаль к величайшему сожалению, к крайнему сожалению, к глубокому сожалению [На превеликий жаль, я трохи запізно отримала листа (Л. Укр.)]; на ~ку силу, (реже) через г^ку силу с большим трудом, с огромными усилиями [Насилу та на превелику силу його відволодали. Вже і водою обливали і трусили... аж ось зирнув, повів кругом очима (Квітка); Через превелику силу добрела ївга до приятельки (Квітка)]. превентивний превентивный. превеселий разг. превесёлый, развесёлый; (жизнерадостный уст. — ещё) разгульный [Що то за гуляння на тім грищі було превеселе! (Вовч.); А жінка в його., превесела така, що й час не змигнеться з нею (Вовч.)]. превесело нар. разг. превесело [Я простий чоловік, то й взяв собі на мислі, Що Вишеньці моїй., превесело (Греб.)]. превйспреііій уст., ирон. превыспренний. превосходительство дорев., дипл. превосходительство [— Ваше превосходительство! — гукнув з другого краю Колісник. — Хіба в нас шампанського не стане? (Мирн.)]. превражий уст. пооз. 1) вражий, вражеский; 2) (дьявольский) разг. вражий; чёртов [Знати козака, превражого сина, Що з дізчини сміється (Чуб.)]. прегарний прекрасный; (отличный, замечательный— ещё) превосходный, удивительный; (восхитительный)разг.дивный [Анна: ..Ватага суне витязів удалих 3 богатирем прегарним на чолі (Коч.); Прегарні килими домашнього виробу прикрашали стіни, долівку й дивани (Коб.); Діти з німим подивом гляділи на прегарного звірка (Фр.)]. і.регарно нар. прекрасно; превосходно, удивительно; дивно [Його струнка фігура.., здоровий, засмалений морським вітром вид та червона хустка на голові прегарно од- бивались на тлі блакитного моря (Коцюб.)]. Ср. прегарний. пред предл. см. перед1. предвічний предвечный [Найстаріша біда — предвічна мужицька журба точить день і ніч твою голову (Козл.); Неначе над Дніпром широким, В гаю — предвічному гаю, Поставлю хаточку (Шевч.)]. предводитель, -теля дорев. предводитель [Мирові посередники повіту [з 1861 р.] становили повітовий з'їзд на чолі з повітовим предводителем дворянства (Іст. Укр. РСР)]. предводйтельський дорев. предводительский [Через тиждень прилетів у Гетьманське посередник Кривинський, та прямо в пред- водительську канцелярію (Мирн.)]. предивний удивительный, разг. дивный; (необыкновенный, восхитительный) изумительный [От іде він через місто, дивиться: палац такий предивний, що відколи живе, то ще такого ніде не бачив (народна казка); В кімнаті багато предивних тепличних квіток (Л. Укр.)]. предивно нар. удивительно; дивно; изумительно [А Реєнт, у речах і висловах палкий.., Зібгався, скорчився і пальці виставляв, Що ними рухи псів предивно удавав (перекл. Рильського); Лиш один розумів його [Михайла].. Се ж був той старий, на слова скупий, на вид незначний чоловік, ..з предивно ніжним почуттям і., несміливим серцем (Коб.)]. Ср. предивний. предикат лог., лингв, предикат. предикативний лог., лингв, предикативный [Потебня включав до категорії прикладки прикметники, коли вони в якійсь мірі предикативні (Мовозн., 1949, VII)]. предикативність, -пості лог., лингв, предикативность. предикативно нар. лог., лингв, предикативно. предикація лог., лингв, предикация. предків, -кова, -кове прёдковый, предков (род. п. от предки), прёдковский. предківський прёдковский, прёдковый, предков (род. п. от предки) [Переїхавши на Україну, Єремія на диво обновив предківський замок (Стор.)]. предківщина разг. старина; унаследованное от предков. предковічний уст. древний; (существующий издревле — ещё) вековой [Ген-ген на полях, На колгоспних ланах, Де могили предковічні з вітрами розмовляють, Там нащадки козацькі шляхи в новий світ прокладають (дума); Мальовані очі, мов справді живі, йому відмовляють: «Ми всі вартові твого предковічного права» (Л. Укр.)]. предмет 1) предмет [Надворі сніг4 синів та грав вогнями, в морозному повітрі предмети здавались твердішими, гострішими (Коцюб.); Соціальне значення технічного прогресу, шляхи і перспективи його розвитку були предметом глибоких досліджень В. І. Леніна (Наука і життя, 1957 4)]; ~т бажань предмет желаний; г^/пі домашнього господар- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)