Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
при . 339 при прив'язаний 1) привязанный; припутанный [Клунки з прив'язаним до них казанчиком, ..запорошені чоботи й одіж свідчили, що то подорожні (Коцюб.) ]; ер. прив'язувати 1; 2) привязанный [Поштовий голуб мусить бути особливо прив'язаний до свого голубника (Донч.)]; ер. прив'язуватися 2. прив'язаність, -ності редк. привязанность [Він не хотів одружуватись удруге, — почасти тому, що зберігав вірну прив'язаність до пам'яті дружини (перекл. з Чернишевсько- еоI прив'язанпя разг. привязанность [Я особливо чув велике прив'язання до Миколи (Фр.)', Розумію те їх залізне прив'язання до своєї., землі (Коб.)]. прив'язати см. прив'язувати. прив'язатися см. прив'язуватися. прив'язка завязка. прив'язка привязка. прив'язний привязной [При відгодівлі великої рогатої худоби більш раціонально застосовувати не прив'язне, а безприв'язне, вільне утримання (Колг. Укр., 1958, 1)]. прив'язний ав. привязник. прив'язнути, -ну, -непі разг. привязаться [Думка, що сльотою прив'язла, зразу полинула од Недбая (Вас.)', Свирид Гаврилович: ..От прив'яз до душі! (Я нов.)]. прив'язок см. прив'язь. прив'язування привязывание, привязка. прив'язувати, -зую, -зуєш, прив'язати, -в'яжу, -в'яжеш 1) привязывать, привязать; (прикреплять обматывая разг. — ещё) припутывать, припутать [Вибігла стара, а Данило коня прив'язує (Воен.); Вояки витягають Кассандру з храму, в'яжуть їй руки, ..а потім саму прив'язують до колони (Л. Укр.); Л у к а ш: По волі ж і піду, як тільки схочу, ніхто нічим мене тут не прив'яже! (Л. Укр.)]; 2) (располагать к себе) привязывать, привязать [Вона жива, хитра й може людину до себе, хто б її не знав так, як я, і надовше прив'язати (Коб.)]. прив'язуватися, -зуюся, -зуєшся, прив'язатися, -в'яжуся, -в'яжешся 1) привязыва* ться, привязаться; припутываться, припутаться [Розстебнувши пасок, він почав ним прив'язуватись (Трубл.)]; ер. прив'язувати 1; 2) (чувствовать расположение) привязываться, привязаться [Маруся душею назавжди прив'язалась до Лариси Дмитрівни (Козач.)]; 3) (приставать) разг. привязываться, привязаться [Денис усе заїдався з Трохимом. Чого-небудь, то й прив'яжеться (Квітка)]; 4) страд, з. (несовериі.) привязываться; припутываться [Вона сиділа на сходах, що провадили до малого причалу, де прив'язувались човни (Л. Укр.)]; ер. прив'язувати 1. прив'язь, -зі, (реже) прив'язок, -зку 1) привязь [Влітку корів тримаємо без прив'язі, у спеціально обладнаних таборах (Колг. Укр., 1958, 4)]\ на ^>зі на-привязи [На прив'язі кинувся пес, гавкнув вороже, але тут же й умовк (Вільде)', Тече вода, шумлять осоки, на прив'язі стоять човни (Тич.)]; 2) (только прив'язь) техн. привязь. прив'ялений 1) привяленный [Тихо так, що чути, як росте Моріжок, прив'ялений вітрами (Дмитр.)]; 2) пришибленный. Ср. прив'ялювати 1—2. прив'ялий привядший, привянувший; увядший, увянувший, увялый (уст.), завядший, завянувший, уст. завялый [У бійців з нагрудних кишень виглядають прив'ялі проліски (Грим.); Стоять дуби над балкою крутою, роняючи з гілля прив'ялий лист (Тер.); Дочка моя вмерла? Дочко, дочко малая! Рученьки мої холоднісінькі! Личенько моє прив'яле! (Вовч.)]. Ср. прив'ядати. прив'ялити см. прив'ялювати. прив'ялювання привяливание [Застосовуючи повітряно-сонячне прив'ялювання плодів, можна заготовити значну кількість сушні (Садівн. і ягідн.)]. прив'ялювати, -люю, -люєш, прив'ялити, -лю, -лиш 1) цривяливать, привялить [Для підвищення цукристості виноград слід прив'ялювати на кущах, у приміщенні на соломі або в підвішеному стані (Колг. вироби, енцикл.)]; 2) перен. разг. пришибать, пришибить [Вона мене кріпила своєю радою; а чоловік так і прив'ялить словом (Барв.)]. прив'янути см. прив'ядати. пригадати см. пригадувати. пригадатися см. пригадуватися." пригадка разг. 1) припоминание, вспомина- ¦ ниє; 2) воспоминание. пригадування 1) припоминание, вспоминание; 2) напоминание; 3) придумывание. Ср. при гадувати 1—3. пригадувати, -дую, -дуєш, пригадати, -даю, -даєш 1) припоминать, припомнить, вспоминать, вспомнить, разг. вспомянуть [Я пригадую місто і поле, Квіти в розквіті, постріли, крик... (Ус); Він тільки почув, що дівчата реготались, пригадували якесь чудне дівчаче ймепня і не пригадали (Н.-Лев.)];, вдаєте тоді мої слова разг. помянете тогда мой слова; я ~дую я припоминаю, я вспоминаю, безл. мне помнится; я тобі (вам) г*>даю (как угроза) разг. я тебе (вам) припомню [— Добренько, — скрипнув Янек зубами. — Я всім вам пригадаю. І вам, і самому вельможному пану, хай заберуть його чорти! (Тулуб)]', 2) (обнаруживать сходство с кем-нибудь, с чем-нибудь; заставлять кого-нибудь что-нибудь вспомнить) разг. напоминать, напомнить [Очі його світилися, видно було, що дуже любив сього хлопця, котрий з лиця, як казав, пригадував йому зовсім його покійну жінку (Фр.)', Червцеве сонце, снопом цілим глянувши у заґратоване вікно, пригадало їй [Маріорі], що надворі спека (Коцюб.)]; 3) (соображать, догадываться что-нибудь сделать) разг. придумывать, придумать [Івася досада, давила, і, лежачи у тіні на травиці, він пригадував, як би його братові віддячити! (Мирн.); Петро: ..Дуню] сестро! кращого не пригадати. Він такий добрий, так кохає тебе; коли й ти його любиш — іди, сестро, за його (Мирн.)]. пригадуватися, -дуюся, вдуєшся, пригадатися, -даюся, -даєшся припоминаться, при- 22* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)