Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
при N 340 при пбмниться, вспоминаться, вспомниться, разг. вспомянуться [Юзі часто пригадувалась її остатня лялька (Л. Укр.); Юркові мимоволі пригадалось сватання Клима За- брідного (Козл.)]; ме-ві ^дується мне помнится, я вспоминаю [Мені пригадується ясний сонячний ранок (Трубл.)]. пригальмовувати, -мовую, -мовуєш, пригальмувати, -мую, -муєш притормаживать, притормозить, разг. подтормаживать, подтормозить [Галя від несподіванки аж пригальмувала машину (Коп.)]. приганяльний спец. пригоночный. приганяння спец. пригонка, подгонка. приганяти1, -няю, -пяєш и пригонити, -ню, -ниш, пригнати (прижену, приженеш) 1) (приводить, доставлять) пригонять, пригнать; (плоты, барки — еще) приплавлять, приплавить [Троянці всі заворушились.. На жертву приганять биків (Котл.); Надвечір він пригнав гусей на колгоспний двір (Куч.); Цю машину удалось відремонтувати на дорозі і пригнати в ліс свим ходом (Ковпак); Холодний вітер пригнав снігові хмари (Шиян); їх пригнала сюди аж з Печерська важлива справа (Смол.); Пізньої осені, як уже плоти перестали пригонити, а барки та судна коли-не-коли приходили, ..Грицько полічив свої бариші (Мирн.)]; ^2,) (только соверги.: быстро прийти, приехать) разг. пригнать, примчать, примчаться [Пригнав з села у поле верхівець (Вітчизна, 1947, 10)]; 3) (перен.: заставлять быстрее исполнять что-нибудь) обл. подгонять, подогнать, разг. понукать (только несоверш.); (побуждать силой к чему-нибудь) принуждать., принудить [Еней від них [Троянців] не одступався, Тройчаткою всіх приганяв (Котл.); Навчив його грамоти, не приганяв до роботи, щоб набирався сили (Мирн.); Третій рік він сидить вже у другому класі, до книжки, до уроків не приженеш (Мирн.)]. приганяти2, -няю, -пяєш, пригнати (прижену, приженеш) (прилаживать что к чему, чтобы совпадало) пригонять, пригнать, подгонять, подогнать; ~ти втулку до б т в о р у подгонять, подогнать втулку к отверстию. пригар (род. пригару — м. р. и пригарі — ж. р.) пригарь [Одгонить пригарами горшка (Н.-Вол. у.—Сл. Гр.)]. пригар, -ру мет., разг. пригар. пригарки, -ків обл. пригар [Виїли кашу — самі пригарки в горщечку (Черниг/ у.— Сл. Гр.)]. пригасання притухание. пригасати, -сає, пригаснути, -не 1) притухать, притухнуть, пригасать, пригаснуть [Огонь не догорів, А тихо пригаса (Рил.); Дзвонять бруковані вулиці рівні, День пригасає у творчім горінні (Дор.); Не пригас і не пропав ніколи Вільний дух в шотландському народі (Л. Укр.)]; 2) физ., радио притухать, притухнуть. пригасаючий притухающий [Він спостерігав пригасаюче багаття (Куч.)]. пригасити см. пригашувати. І пригаслий пригасший [В печі приґаслий вогник ожива (Руденко); Козак глянув на вершника пригаслими очима і беззубим ротом проказав: — Чолом, пане сотнику! (Панч)]. пригаснути см. пригасати. • пригата разг. гать (небольшая). пригачувати, -чую, -чуєш, пригатити, -гачу, -гатиш запружать, запруживать, запрудить [А я тую криниченьку пригачу, Таки | свого миленького побачу (Чуб.)]. пригашений пригашенный, притушенный [З І пригашеними ліхтарями тихо під'їхав па- | ровоз (Смол.)]. пригашувати, -пгую, -шуєш, пригасити, -гашу, -гасиш пригашать, пригасить, притушить (только соеерш.) [В Залі пригасили світло (Собко); Зламаємо чавунку за станцією й перед станцією II паровоз, — кажу,— пригасимої (Кундз.); Літа пригасили горе, та не могли викорчувати думок (Ст.)]. пригвинтити см. пригвинчувати. пригвинтитися см. пригвинчуватися. пригвинчений привинченный; навинченный; подвинченный [В кімнаті стоять ліжка, пригвинчені до підлоги (перекл. з Чехова)]. Ср. пригвинчувати. пригвинчувати, -чую, -чуєш, пригвинтити, -нчу, -нтйш привинчивать, привинтить; (вращая по винтовой резьбе, надевать — ещё) навинчивать, навинтить; (прикручивать туже или снизу — обычно) подвинчивать, подвинтить [I дивиться пильно гвардієць вперед, Пригвинчуючи на рушницю багнет (Бажан); Головне було — зібрати компресори.. Кріпили деталь за деталлю, нарізали болти, мДцно пригвинчували гайки (Трубл.); Одного разу Вале- рієві доручили пригвинтити до фюзеляжа дно (Ільч.)]. пригвинчуватися, -чується, пригвинтитися, -тйться привинчиваться, привинтиться; навинчиваться, навинтиться; подвинчиваться, подвинтйться. Ср. пригвинчувати. пригинати, -наю, -наєш, пригнути, -ну, -нёш | пригибать, пригнуть; (искривлять, лишать і прямого стана, перен. разг.: лишать стойкости, силы — ещё) сгибать, согнуть [Полохливий заєць, причаївшись під кущем, пригина вуха, витріща очі (Коцюб.); При- I гнувши., вершечки дерев, Проноситься дви- I гіт моторів і рев (Бажан); Стара вчителька вже не могла так мужньо дивитись в лицо часу, що пригинав її до землі (Коп.); Зрада дружини була ударом, який немов пригнув його, скрутив, приголомшив (Донч.)]. пригинатися, -наюся, -наєшся, пригнутися, -нуся, -нешся пригибаться, пригнуться; сгибаться, согнуться [Він пригинався між кущами, збираючи дорідні гриби (Куч.); Пригнувшись на плотах, шалено гребла піхота (Гонч.); Раніше, бувало, вулицею йде ставний, гордовитий, а зараз пригнувся, говорити став тихіше, все скаржиться на простуду (Цюпа)]. Ср. пригинати. пригинці, пригинцем нар. разе, пригнувшись [Перебігали пригинці, і раптом впали від вибуху (Куч.); Вони хуткр встають і при- | гинцем біжать до другого брідка (Козл.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)