Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
прц 34 пригирловий приустьевой. і пригін, -гону спец. пригон. пригінка спец. пригонка, подгонка [Максим Кривоніс скоса зирнув на Остапа, але той чи справді, чи вдавав заклопотаного пригін^ кою стремен (Панч)]. пригінний спец. пригонный [Пасовищне утримання свийей буває пригінне, вигульне і табірне (Колг. вироби, енцикл.)]. пригінчий, -чого сущ. уст. надсмотрщик [над рабочими] [Мій небіжчик напитав йому в одного дідича місце ^пригінчого на буря- [ ках (Н.-Лев.)]. пригір, -гору пригорок, холм [небольшой) [І сниться сон мені: дивлюсь, В садочку, квітами повита, На пригорі собі стоїть, Неначе дівчина, хатина (Шевч.)]. пригірклий пригорклый. пригіркнути, -не пригоркнуть. пригірок, -рка, (реже) пригорок уменыи. при- гброк, холмик [А то на пригірку чиї чорніють хати з кривими верхами, дірчавими оселями..? (Мирн.); Прохолодний морок Потяга з долин, Обгорнув пригорок, І ставок, і млин (Граб.)]. пригладжений приглаженный [Вона спинилася у чорному отворі дверей, згорблена і стара, з дбайливо пригладженою зачіскою (Куч.); [Л. М.] Толстой у своїх творах ставив занадто животрепетні питання 1 шляхів розвитку Росії, ..щоб його могла задовольнити вишукана, приґладжена літературна мова його часу (Кундз.)]. пригладжування приглаживание. пригладжувати, -джую, -джуєш, пригладити, -джу, -диш приглаживать, пригладить [Олдрідж пригладжував непокірний шорсткий чуб (Ільч.); Кривда пригладив свої зовсім білі вуса (Ко п.); Іван лазить по драбині, подає снопи, а вона почервонілими руками прив'язує, пригладжує вкритий причілок (Чорн.); Кого і принадить, Кого і пригладить, Кого і почеше, Та бреше, та бреше! (Г.-Арт.)]. пригладжуватися, -джуїося, -джуєшся, пригладитися, -джуся, -дишся приглаживаться, пригладиться [Щоразу від досвіток чорне безхмарне небо закривалося легким туманом, неначе й хвилі пригладжувалися ним (Ле)]. пригладити см. пригладжувати. пригладитися см. пригладжуватися. пригледіти см. приглядати. пригледітися см. приглядатися. приглухий, приглухуватий глуховатый, тугой на ухо, туговатый на ухо [Павло Григорович Чкалов, після тридцяти років роботи в затоні, як і багато казанярів, — «глухар», приглухий — від безнастанного грюкання всередині казанів (Ільч.); При столі., сидять: старий Гільзе, його стара жінка, сліпа й приглухувата, їх син Готліб і невістка Луїза (перекл. Л. Українки)]. приглухуватість, -тості глуховатость [Старанний догляд за ушима під час хвороби попередить можливі важкі наслідки їх захворювання — зниження слуху, приглухуватість і глухоту (Шкільна гігієна)], приглушати см. приглушувати. | при приглушений 1) приглушённый [Сюди долітало приглушене тріскотіння кулеметів (Жур.)\ Дівчинка стояла наче приглушена громом (Донч.)\ Він заговорив приглушеним голосом. Кожне слово вимовляв з притиском. (Грим.)]; 2) приглушённый. Ср. приглушувати 1—2. приглушення приглушение [У творах О. Корнійчука відсутнє лакування дійсності, приглушення конфліктів Aст. укр. літ.)]. приглушено нар. приглушённо [Натовп приглушено загув, подався до Кармелюка (Куч.)]. приглушити см. приглушувати. приглушування приглушивание [Батько довго з таємничим приглушувИнням голосу пояснював вигоди цього найзручнішого в таких подорожуваннях шляху (Ле)]. приглушувати, -шую, -шуєш и приглушати, -шаю, -шаєш, приглушити, -лушу, -лу- шиш 1) приглушать, приглушить [Туман приглушував звуки. Бійці йшли безшумно, немов тіні (Кач.); Вигуки билися у вікна, як птахи, гули під стелею, приглушали один одного (Тулуб); На світанку найкраще чути його [горобця] пісню, доки не приглушить її денний міський шум (Коп.); Неначе приглушив старшого тим словом (Ле); Плечі її здригаються; вона не в силі приглушити ридання (Сміл.); Бажання мати добрі гроші приглушувало в ньому тимчасовий острах і нерішучість (Шиян)]; 2) (убивать ударом) спец., перен. разг. приглушать, приглушить. пригляд, -ду разг. присмотр [Скотина, котра за зиму не передохла від голоду, бродила по степах без пригляду (Крон.)]. приглядати, -даю, -даєш, приглянути, -ну, -неш и приглядіти и пригледіти, -джу,-диш 1) (за ким, за чим и реже кого, що) разг. присматривать, присмотреть (за кем, за чем), разг. приглядывать, приглядеть (за кем, за чем) [Стали [люди] приглядати за дітьми, сорочки їм прати (Вас); Ти служив мені так, що дай боже, щоб і товариш так приглядав добре, як ти вбивався за хазяйським (Квітка); Невістка не зуміла хороше паски вчинити і не пригляділа, як вона пеклась (Квітка); — Пустіть мене, пані, — прошусь я в неї, — пригледіть за Одаркою! (Вовч.)]; 2) (подыскивать, намечать) присматривать, присмотреть [В своїх настирливих листах мати описувала дочці женихів, що пригледіла для неї (Цмитр.)]; 3) (чого) обл^ присматриваться, присмотреться (к чему) [Який ти між челядь ідеш? Там усього приглядають, усе примічають... (Вовч.)]. приглядатися, -даюся, -даєшся, приглянутися, -нуся, -нешся и приглядітися и пригледітися, -джуся, -дишся 1) присматриваться, присмотреться, разг. приглядываться, приглядеться [Часом Антон зупинявся перед своею картиною, приглядався до неї пильніше і серце його починало битися прискорено... (Ткач); Шатри їх, як Мирослава зблизька приглянулася, зроблені були з войлоку (Фр.); Від несподіванки я стріпнувся, уважно приглядівся до жінки |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)