Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
при 342 при (Збан.); — Колись я так не приглядалася до людей, — сказала вона.. — А в час війни кожного наскрізь стала бачити... (Жур.)]; 2) (только несоверш.) обл. подсматривать, подглядывать [То аж посупиться Денис, та аж з серцем скаже: — Чого ти за другим приглядаєшся? (Квітка)]. приглядіти см. приглядати, приглядітися см. приглядатися, приглянути см. приглядати, приглянутися см. приглядатися. пригнаний1 пригнанный; приплавленный [Гу- менний тілько що скінчив перегляд худоби, пригнаної з паші (Фр.)\. Ср. приганяти1 1. пригнаний2 пригнанный, подогнанный [У залі запанувала така тиша, що тепер було навіть чути, як під вітром тонко задеренчала десь' погано пригнана шибка (Епік); Майстерно пригнаний до пошкодженої ноги чобіт спочатку здався йому важким (Збан.)]. Ср. приганяти2. пригнати1 см. приганяти1. пригнати2 см. приганяти2, пригнатися (приженуся, приженешся) разг. пригнать, примчать, примчаться [С г а н а- р є л ь: ..Ви хочете її зустріти там і взять сюди? Д.-Ж у а н..: Кого? Сганарель: Та донну Соль! Кого ж іще? Хіба ми не для неї пригналися в Севілью? (Л. Укр.); А лисичка тим часом пригналася з бичком у ліс (народна казка)]. пригнивати, -ває, пригнити и пригнисти, -ниє разг. подгнивать, подгнить. при пі її лий разг. подгнивший [Юрко відвалив камінь з прийшлої тертиці на даху (Черемш.)]. пригнити, пригнисти см. пригнивати, пригнітати, пригнітити см. пригнічувати, пригнічений 1) придавленный [Я бачила, як ти хиливсь додолу, Пригнічений своїм важким хрестом (Л. Укр.)]; 2) придавленный; угнетённый, удручённый; подавленный; стеснённый; сражённый, убитый; (расстроенный) разг. потерянный [І всім пригніченим свої обійми Країна Рад широко розкриває (Рил.); А Леся сиділа з низько похиленою головою, пригнічена (Горд.); ..первісна людина була цілком пригнічена трудністю існування, трудністю боротьби з природою (Ленін); Все навкруги туманіло, ніби пригнічене важкою літньою спекою (Гонч.)\; ~ний настрій подавленное настроение [І знову, як у піднесеному, так і в пригніченому настрої, не міг він [Тарас] малювати, а писав на клаптиках паперу рядки своїх віршів (Іван.)]; -—'іііііі погляд удручённый взгляд; х 6- д и т ь г^/ний ходит подавленный, разг. ходит, как потерянный; 3) сгнетённый. Ср. пригнічувати 1—3. пригніченість, -пості 1) придавленность; 2) придавленность; угнетённость, удручённость; подавленность; стеснённость [Кліматолі кування в сосновому лісі, здатне заспокоїти підвищену дразли- вість нервових закінчень в органах дихання, пригніченість психіки людини, є дуже корисним допоміжним засобом у^лікуванні хворих на туберкульоз (Наука і життяу 1956, 9); Вона навіть ходити стала інакше, зникли її повільність у рухах і пригніченість (Бойч.)]. Ср. пригнічувати 1—2. пригнічення 1) угнетение [Перший великий період розвитку монополій починається з міжнародного пригнічення промисловості 1870-х років.. (Ленін); Рада так і розійшлася, не вивівши кінця справи. Богун вийшов у важкому пригніченні (Нач.)]; 2) мед. угнетение [У хворих телят спостерігали відсутність апетиту, розлад шлунково-кишкового тракту.. У більш тяжких випадках захворювання., спостерігали загальне пригнічення (Соц. тварин.у 1956', /)]. пригнічено нар. угнетённо, удручённо; подавленно; стеснённо [— Ми можемо бути лише друзями. Не більше... — Це остаточно, Лі- до? — пригнічено запитав Сахно (Руденко)]. Ср. пригнічувати 2. пригнічуваний угнетаемый [В «Англійських враженнях» [М. Бажана] розказано про вражаючі факти злиднів, затурканості і духовного убозтва людей, гнаних і пригнічуваних буржуазною «цивілізацією» (Іст. укр. літ.)]. пригнічування угнетение. пригнічувати, -чую, -чуєш и (реже) пригнітати, -таю, -таєш, пригнітити, -нічу, -ні- тиш 1) придавливать, придавить [Павло пішов по алеї, і йому здавалось, ніби гілля в гущавині пригнічує його зверху до зе\їлї (Н.-Лев.); Йому наче байдуже до всього. Чи то справді камінь який, впавши на голову, пригнітив мозок, що там не ворушиться нічого, таки нічогісінько!.. (Коцюб.)]; 2) перен. давить, придавить; (притеснять, отягощать сознание — ещё) гнести, угнетать, угнести, удручать, удручить, книжн. подавлять, подавить; (только несоверш. — о мысли, чувстве: не оставлять в покое — ещё) преследовать; (лишать свободы действий, ограничивать в чём-нибудь— ещё) стеснять, стеснить; (крайне поражать, выводить из равновесия — ещё) сражать, сразить, убивать, убить [Бідний робітник, що зазнав змалечку нужду та горе, що бачив, як сильні пригнічують слабших, багаті — бідних і скрізь панує неправда, дививсь на світ, як на загадку (Коцюб.); Почуття відчуженості особливо пригнічувало Віру. Вона не знаходила собі місця (Шиян); П рісці л л а: Сяя справа не так би пригнітала, якби я не знала, що єдино задля мене страждаєш ти невинно (Л. Укр.); Важке мовчання залягло у вагоні. Як видно, нагадування про нічну подію пригнітило кожного (Головко); Лісовий холод, що звичайно так відсвіжує, тепер пригнітав мої груди, як сумнів пригнітає душу (Фр.); Скульптора і зворушувала і пригнічувала оця шаноблива увага, яку виявляли колгоспники до нього та до його мистецтва (Гонч.); її пригнітили події останнього дня (Скляр.)]; вістка (звістка) про смерть^ сина ^тйла його весть о смерти сына убила І его, весть о смерти сына сразила его; т й- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)