Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
при 34с ш а ^чувала його тишина подавляла его; 3) спец. сгнетать, сгнести, пригнічуватися, -чується страд, з. 1) придавливаться; 2) угнетаться; подавляться; стесняться [Оскільки в початковий період розвитку сорго росте повільно, воно сильно пригнічується бур'янами (Наука і життя, 1956, 3)]. Ср. пригнічувати 1—2. пригнічуючий гнетущий, угнетающий, удручающий; подавляющий;* стесняющий. Ср. пригнічувати 2. пригнобити см. пригноблювати. пригноблений 1) прич. притеснённый, утеснённый; придавленный; прижатый; угнетённый; удручённый, подавленный [Пролетаріат був при капіталізмі класом пригнобленим, класом, позбавленим всякої власності на засоби виробництва.. (ЛеШн); Ватя почувала, що її пригноблене серце знов одходить, як квітка весною (Н.-Лев.)]; ~иий горем подавленный горем; ср. пригноблювати; 2) прил. угнетённый, удручённый, подавленный [Вона сиділа, бліда й пригноблена, на призьбі, оточена купкою цікавих (Коцюб..)]; 3) (бесправный) прил. отверженный [Ми йдемо походом гідним, — всім пригнобленим і бідним руку подаєм! (Тич.)]. пригнобленість, -ності придавленность; угнетённость; удручённость, подавленность [Поганий день: не то щоб скучно, а якась апатія, пригнобленість. Так, наче мене обікрали, ув'язнили — абощо (Коцюб.)]. Ср. пригноблювати. пригноблення притеснение, утеснение; угнетение [За Марксом, держава є орган класового панування, орган пригноблення одного класу іншим.. (Ленін)]. Ср. пригноблювати. пригноблено нар. угнетённо, удручённо, подавленно [Білогруд механічно подав свої папери, пригноблено втупився в підлогу (Ю. Бедз.)]. пригноблюваний притесняемый, утесняемый; угнетаемый; подавляемый [Уряд Росії жив за рахунок соків, за рахунок сил пригноблюваних ним народів, в тому числі і народу руського (Сталін)]. Ср. пригноблювати. пригноблювання притеснение, утеснение; угнетение; подавление. Ср. пригноблювати. пригноблювати, -люю, -люєш, пригнобити, -ноблю, -нобиш притеснять, притеснить, утеснять, утеснить, перен. давить, придавить, разг. прижимать, прижать; (только несоверш.: не давать свободно жить — ещё) угнетать; (приводить в угнетённое состояние) удручать, удручить, подавлять, подавить [«Не може бути вільним народ, який пригноблює чужі народи», так говорили найвидатніші представники послідовної демократії XIX століття Маркс і Енгельс, які стали учителями революційного пролетаріату (Ленін); Бачу, єгиптянок очі сміються з-під чорних серпанків, жінку Іслам пригнобив, але очі зосталися вільні! (Л. Укр.); Сонце запалало на сході і пригнобило пітьму (Коб.)]. пригноблюватися, -люється страд, з. при- ири десняться, утесняться; угнетаться; подав* ляться. Ср. пригноблювати. пригноблювач угнетатель. пригноблювачка угнетательница. пригноблююче нар. угнетающе, гнетуще; удручающе, подавляюще [її присутність впливала на мене завсігди лише пригноблююче (Коб.)]. Ср. пригноблювати. пригноблюючий притесняющий; угнетающий, гнетущий; удручающий, подавляющий [Вплив природи був майже пригноблюючий для мене. Ясні, магічним світлом переткані ночі, будь то літні чи зимові, або знов дні осінні, похмурі, елітні, гнали мене до паперу... і я писала (Коб.)]. Ср. пригноблювати. пригнути см. пригинати. пригнутий пригнутый; согнутый [Червоними од осіннього холоду пучками ловило китицю горіхів на пригнутій ліщині дівча (Вас.)]. Ср. пригинати. пригнутися см. пригинатися. приговір, -вору собир. разг. прибаутки (мн. ч.), обл. приговор [А тоді, мовби згадавши свої парубоцькі літа, ..пастух зачав витоптувати, викаблучувати, розламувати кістки, та з піснею, та з приговором (Горд.)]. приговірка разг. прибаутка [Сипле жарти, приговірки, Сам же й вусом не моргне (Воскр.)]. приговор, -ру уст., разг. приговор [Всі уже знали той приговор, але тепер він здався новим, поважним (Коцюб.)]. приговорйти, -ворю, -вориш (кого) обл. договорить [Там уже складені й буряки, капуста.. Батько приговорив уже візника, і той обіцяв надвечір перевезти (Шиян)]. приговорювати, -рюю, -рюєш разг. приговаривать [— Г-ге!— приговорює він, гепаючи щосили в ямку (Фр.)\ І як же то дуже голосили і жалібно приговорювали над Трохимом! (Квітка)]. пригода приключение; (авантюрное, связанное с риском — ещё) похождение; (нарушающее обычный ход вещей — ещё) происшествие, случай (преим. о неожиданном, непредвиденном), разг. история (чаще о неприятном) [Кожна пригода — до мудрості дорога (прислів'яL, Пан Адам оповідає свої пригоди, коли, по повстанні, ще малим хлопцем, мусив тікати за кордон з батьком (Коцюб.); Вася спокійно переказує всі пригоди, що трапились з ним у дорозі (Трубл.); Раз сталася така пригода. Остапові зсунулась пов'язка з рани, і він ніяк не міг дати собі ради з нею (Коцюб.); Щоб хоч трохи скоротати час, вони то казки казали, то різні пригоди з життя пригадували (Мирн.)]; бути в г^ді разг. быть в беде [Ніде нема її [Катрі], як у воду впала. — Де ж вона пішла? Де ж вона поділася? — раз у раз говорить мати: — може, тепер у великій пригоді (Вовч.)]; в ~ді пізнавай приятеля погов. друзья познаются в беде (в несчастье); [зробити] що-нёбудь у г^ді разг. [сделать] что-нибудь при случае [А що, як присядем Отутечки під берестом Та трохи спочинем! — Та в |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)