Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нри 345 ори шити нас своїми вправами в порожньому красномовстві (Руденко); Ніби громом приголомшило матір. Та це ж не Гнат, не її син (Цюпа); Звістка про раптовий арешт всього Центрального Комітету партії не приголомшує, а мобілізує, гартує Фучіка (Вітчизнау 1956, 5); Трагічна смерть Бе- резіна тяжко приголомшила і Віту, і мене (Грим.); Часом на гачок ловилась якась велика рибина, і ченцеві тоді доводилося докладати чимало зусиль, щоб приголомшити свою жертву й витягти з води (Донч.); За поворотом штрека її майже приголомшив могутній гул підземного водопаду (Донч.)]. приголомшуючий ошеломляющий; поражающий; потрясающий; подавляющий; оглушающий [Удар кінноти був настільки несподіваним і приголомшуючим, що жодне з ворожих суден, поспішно відступаючи, не спробувало навіть огризнутись (Гонч.); Навколо стояв морок і та особлива приголомшуюча тиша, яка буває тільки в покинутих порожніх шахтах (Донч.); У нашорошеній тиші кумкнула жаба. їй відповіла друга. Незабаром до них приєднали свої голоси десятки, сотні жаб. Це був приголомшуючий хор, жаб'яча симфонія (Донч.)]. Ср. приголомшувати. приголосна лингв. 1) прил. см. приголосний 1; 2) (род. приголосної) сущ. согласная. приголосний лингв. 1) прил. согласный; 2) (род. приголосного) сущ. согласный. приголубити см. приголублювати. приголубитися см. приголублюватися. приголублений приголубленный, приласканный; обласканный [Мимохідь приголублений хлопець почервонів до сліз (Ільч.); Внизу розкинулось містечко, приголублене полуденним теплом і свіжим подихом вітру (перекл. з Волошина)]. Ср. приголублювали. приголубливий разг. ласковый [Ои вийшла мати, і з сльозами приголубливими словами, за руку взявши, каже їй (Греб.)]. приголублювати, -люю, -люєш, приголубити, -блю, -биш приголубливать, приголубить, ласкать, приласкать; (ласково обходиться с кем-нибудь — ещё) обласкивать, обласкать [Іван радісно обнімає її, приголублює (Левада); Віра приголубила хлопчину, притисла його голову до грудей і поцілувала (Грим.); Поставила потихеньку відра з водою, далі як кинеться до матері, як стане її приголублювати (Квітка); На вулиці на нього налетів теплий вітер, приголубив обличчя, розкуйовдив волосся (Собко)]. приголублюватися, -лююся, -люєшся, приголубитися, -блюся, -бишся ласкаться, приласкаться [— Коли мене щиро любиш, так душа твоя знає теж щастя. — Знає, мій соколику!.. — так сказала Галочка, приголублюючись до нього (Квітка)]. пригбнити?<ш. приганяти1. пригонич см. пригінчий. пригонка спец. пригонка, подгонка. пригбночний спец. пригоночный. прйгор, -ру см. пригір. пригорати, -рае см. пригоряти. пригорбок, -бка пригорок [На пригорбок вибігає молодь. Дивляться вздовж берега (Дмитр.)]. пригорілий пригоревший, пригорелый [Вони пір'я пригоріле нюхали (Ном.)]; ~лв м о- л о к б пригорелое молоко, молоко с пригарью. пригоріти см. пригоряти. пригорнений см. пригорнутий. пригорнути см. пригортати. пригорнутий, пригорнений 1) прижатый; приласканный; привеченный; 2) пригребённый; присыпанный. Ср. пригортати 1—2. пригорнутися см. пригортатися. пригород 1) пригород, уст. околоток [Табун., фашистського стального гайвороння налетів на Київ та його пригороди (Вишня)]; 2) ист. пригород. пригороджувати, -джую, -джуєш, пригородити, -роджу, -родиш пригораживать, пригородить [Спритніші сусіди Проскурова пригороджували з дроту високі загорожі біля повіточки, де заводили навіть квочок з маленькими пухнатими курчатками (Ле)]. пригородиш пригородный. пригорок см. пригірок. пригортати, -таю, -таєш, пригорнути, -горну, -горнеш 1) (плотно прислонять к груди _и т. п.) прижимать, прижать; (проявлять ласку к кому-нибудь) ласкать, приласкать; (приветливо относиться к кому-нибудь) уст. привечать^ приветить [За сльозами за гіркими І світа не бачить, Тілько сица пригортає, Цілує та плаче (Шевч.); Мама підійшла до мене і ніжно * пригорнула до себе (Вільде); Та ще кажу, щоб ви, люди, Милосердя мали.., Сиріт пригортали (Руд.); Ляже тобі, — як колода — ні пригорнути, ні поцілувати незугарна! (Мирн.)]; ^>ти до грудей прижимать, прижать к груди [Негр стояв у колі захоплено лементуючої дітвори, пригортаючи до грудей велику білу птицю (Гонч.); І Київ зібрав, пригорнув до грудей, Як батько — уперш© за кілька віків — Усіх своїх дочок і рідних синів!.. (Ол.)]; 2) (сгребая, придвигать к чему-нибудь) пригребать, пригрести; (прикрывать чем-нибудь сыпучим) присыпать, присыпать [Вона., підносила саджанці тополь, ставила їх у ямки й тримала, покй Марко пригорне землею (Чорн.)]. пригортатися, -таюся, -таєшся, пригорнутися, -горнуся, -горнешся 1) прижиматься» прижаться, льнуть, прильнуть; (перен.: помещаться как бы под защитой, в тени чего-нибудь — ещё) ютиться, приютиться; (перен.: располагаться непрочно или о чём- нибудь маленьком на чём-нибудь большом) прилепляться, прилёпливаться, прилепиться [Любов: ..Ох, як я тебе кохаю! (Пригортається міцно) (Л. Укр.); Йон на помацки дочовгався до Гашіци і пригорнувся до неї (Коцюб.); Пригортаючись до землі, сніжинки зникали з очей (Коп.); Лубни.. Сула їх обіймає з одного боку... Пригорнулась одним берегом і про- стяглась далі луками... (Вишня)]; 2) (толь- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)