Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пож 23 пож третій поживиться (приказка); Мати так радісно клопоталась, прохаючи поживитись (Коцюб.)]. поживний питательный [На високих місцях з бідними на поживні речовини грунтами аґрус дав дрібні плоди (Колг. Укр., 1954, 1); Всю розсаду ми вирощуємо в поживних горщечках (Колг. Укр., 1956, 11)]; ~на їжа питательная пища. поживність, -ності 1) питательность [Гречка — дуже цінний продукт харчування. За своїми смаковими якостями і поживністю вона є однією з найкращих круп'яних культур (Рад. Укр., 1948, X); Поживність корму — це властивість його в тій чи іншій мірі задовольняти природні потреби певних тварин у поживі (Колг. вироби, енцикл.)]; 2) обл. корм, книжн. пропитание [Оса не має тепер поживності (Радом, у. — Сл. />.)]. поживок, -вку разг. пища; (для животных — обычно) корм [Отаманша винесла на вечерю черствого хліба і вчорашньої смаженої риби, котру в інший час вона викидала качкам, як непридатний для людей поживок (Н.-Лев.); Мусить пташка малесенька дбати, Де б водиці дістати краплинку, Де б під снігом поживку шукати (Л. Укр.)];~к для розуму перен. пища для ума. пожилець» -льця 1) жилец; (квартирант уст. — ещё) постоялец [Знайоме парадне, сходи, двері з довгим списком пожильців, де проти кожного прізвища цифра—скільки кому дзвонити (Дмитр.); Перебрався я в ту хату.., випровадивши з неї одного панка-пожильця (Н.-Лев.)]; 2) (проживающий в каком-нибудь месте) разг. житель, книоісн т обитатель [Хутір поступово вкривався мохом і лободою, як і його пожильці (Панч)]. пожилиця, (реже) пожиличка 1) жилйца, разг. жиличка; постоялица [Ганя не в жарт зацікавилася роботою своєї пожи- лиці-інженерки (Минко)]; 2) жительница; обитательница. Ср. пожилець 1—2. пожинати, -наю, -паєш, пожати, -жну, -жнеш пожин&ть, поЖать [Подивись на божу птицю, Як вона літає, Ні оре, ні жне, ні сіє, Ані пожинає (Руд.)\ Пшениця, і жито На добрім сіялись лану, А люди так собі пожнуть І скажуть: — Десь його убито, Сердешного, на чужині... (Шевч.)\ Хто рано посіє, рано й пожне (Ном.)]\ ~ти лаври перен. пожинать, пожать лавры; ~ти плоди перен. пожинать, пожать плоды [Радянський народ пожинає плоди найглибшої культурної революції, яка здійснена в нашій країні (Матер. XX з. КПРС)]; яке посієш, та ке й ^жнёш и що посієш, те й ^ жнёш поел, что посеешь, то и пожнёшь. пожирання пожир&ние. пожиратель, -теля пожиратель. пожирателька пожирательница. | пожирати, -раю, -раєш, пожерти, *ру, і -рет пожирать, пожрать, книжн. поглощать, поглотить; (только со верш.: \ съесть всё без остатка вульг. — ещё) сожрать, слопать [На буряки п'ятої бригади довгоносик напав навалою.. Він наповзав хмарами і пожирав молоді сходи (Минко); Пани., пожирають труд і піт кривавий своїх підданих Aст. укр. літ.); Пожираючи без ладу сотні томів, Ярина вміла, однак, зібрати в головці проміння мислі, розкидані там (Коцюб.); Бодай той лев сьогодні вас пожер одразу всіх, як маєте ви скніти в покірності ягнячій! (Л. Укр.); Щоб тебе сира земля пожерла! (Ном.)]; ~рати простір пожирать пространство; його ^рало нетерпіння он сгорал от нетерпения; ~рати оком (очима) пожирать глаз&ми [Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним (фр-)і. пожирач, -ча пожиратель. пожирачка пожирательница. пожираючий пожирающий [Якийсь тайний, пожираючий жар палить мені душу (Коб.)]. пожиріти, -рїю, -рїєш п ожиреть. пожирувати, -рую, -руєш разг. 1) (о людях) пошалить, побаловаться,подурачиться, обл. пожировать; 2) (о зверях, птицах, рыбах) охотн. пожировать [Цікаво для зайців, видимо, ніч пройшла: Після голодних днів жорстокої зав'юги Пожирували тут ухаті ледацюги, Немов до власного зібравшися стола! (Рил.); Пожирувавши на плавнях, кефаль вже почала вертатись з озера в море (Н.-Лев.)]. пожити1, -живу, -живеш пожить; (пробыть живым определённое время — еще) прожить; (начать вести какую-нибудь жизнь) зажить [Я ще хочу на світі пожити (Метл.); Без тебе я не поживу I дня единого, мій сину, Моя найкращая дитино! (Шевч.); —От тепер ми поживемо, мамо! поживемо!— Бігає, скаче, у м'яча гуляє, до матері сокоче, бідне! (Барв.)]. пожити2 см. поживати2. пожитися1 см. пожинатися. пожитися2, -живеться разг. известись [Слабую дуже на голову й на очі. Було колись здоров'я, та пожилося (перекл. з Вовчка)]. пожитки, -ків пожитки [Перед Хотенком на столі лежали вбогі Грицеві пожитки: зламаний ножик, гребінець з виламаними зубцями та два пожмакані аркушики з учнівського зошита (Збан.)]. пожиткування редк. пользование. пожиткувати, -кую, -куєш редк. пбльзо- ваться. пожиток, -тку 1) польза, вигода, разг. прибыль; (лёгкая нажива — ещё) пожива [Брат не матиме' пожитку з того грунту, бо він марнує свою працю, розсіває її на дурницю (Коцюб.); А може, й пожиток який з того буде, І з праці моєї скористують люди..І (Л. Укр.); Що мені з теое за пожиток! (Фр.)]; на ^к країні (людям) торж. на пользу стране (людям), на блбго страны (людей); пішло на ~ к пошло впрок, пошло на пользу; 2) (имущество) \пожйтки (мн. ч.) [Ой беріте ж воли й мажі |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)