Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
поя: 24 пояс і ввесь мій пожиток (Сл. Гр.)]; 3):(жн.ч..* ^тки, -ків) (жизненный уклад) обл. житьё (ед. нематериальное благосостояние) достатки [За цього пана у нас стали погані пожитки (Харьк. у. — Сл. Гр.)]; 4) обл. пйща; пропитание. пожиточний разг. полезный [Тиховичеві було сумно. Коли б хоч певність, .. що робиш справді пожиточне діло, а не зайву жорстокість (Коцюб.); Все краще, все пожиточне, засвоюючи і переосмислюючи, використовував і використовує народ у своїй творчості (Рил.)]. пожиточно нар. разг. полезно [Ну, знаєш, любчику, се цікава історія, і тобі пожиточно буде почути її (Фр.)]. пожиття обл. 1) совместная жизнь, книжн. сожительство, уст. сожитие [Панса: ..А знаєш, мама за ціле наше пожиття подружнє мене вразила раз лиш — тим, що вмерла... (Л. Укр.)]; 2) (прокормление) прожитие, разг. прожитьё, прожиток [Швидко він зживався з новим своїм місцем на старій землі і підвертав її під себе: вона йому плодила, родила — ставало на пожиття його! (Мирн.)]. пожимати, -чаю, -чаєш см. позичати. пожич еннії см. позичений. пожйчити, -чу, -чиш см* позичати, позичити. по-жіночому, по-жінбцькому нар. по-женски [—Чогось [матушка] ніби сердиться на нас... І дивиться не так, як попереду, і не говорить з нами, та все з учительшею. . Щось є! — міркувала догадлива по-жіночому писарша (Н.-Лев.)]. пожмаканий,редк. пожмакбваїгайпомятый, измятый; покомканный; искомканный [Вбрання було підібрано вибагливо, зі смаком і явно личило їй. Не пожмакане, а випрасуване, свіже... (Гонч.); Просто біля столу на підлозі лежала пожмакана, в чорнильних плямах промокашка (Донч.)\ Пожмако- вані щоки з двома павуками синіх жил великими зморшками нависали над чорними, в брудній сивині вусами (Ст.)]. Ср. пожмакати. пожмакати, -каю, -каєш и редк. пожмакувати, -кую, -куєш разг. помять, измять; (сильнее) покомкать (разг.), искомкать [Намацав [Яша] у кишені папірець, пожмакав його і непомітно викинув у куток (Донч.)]. пожма копа пий см. пожмаканий. пожмакувати см. пожмакати. пожнивний с.-х. пожнивный [Роботу по нагромадженню пожнивних залишків треба вести одночасно із збиранням хлібів (Рад. Укр., 1957, VII)]. пожнивно нар. с.-х. пожнивно [Його [сорго] нерідко сіють пожнивно на зелений корм і силос після культур, які рано збирають (Наука і життя, 1956, 3)]. пожований пожёванный, изжёванпый. пожовклий, пожовтілий пожелтевший, пожелтелый; пожолклый [Настала осінь, шелестить Пожовкле листя (Шевч.); В воді Хитнулися березки пожовтілі (Руденко); Го- I динами переглядав [Костомаров] у темних, кімнатах архівів старовинні пожовклі рукописи (Іван.)', На порозі стояла худа, пожовкла від хвороби дівчина (Ле)]. Ср. пожбвкпути. пожовкнути, -ну, -неш и пожовтіти, -тію, -тієш пожелтеть, обл. пожолкнуть [Квасоля вже пожовкла (Коцюб.); Бліде личко пожовкло, як віск (Черемш.); І бідная вона змарніла, Поблідла, далі пожовтіла (Греб.)]; ~кло (^тіло) вочах (увіччю) безл. потемнело в глазах, помутилось в глазах [Пожовкло в Мотрі у віччю, заколихався світ (Мирн.)]. пожовтити, -вчу, -втиш пожелтить [Ранні заморозки пожовтили та почервонили лист зелений (Мирн.)]. пожовтілий см. пожовклий. пожовтіння пожелтение [Ознаками достигання часнику є пожовтіння листя і підсихання та побіління верхніх плівок (Колг* Укр.,г 1957, 3)]. пожовтіти см. пожовкнути. дожовтневий пооктябрьский, послеоктябрьский. пожовувати, -жбвую, -жбвуєш пожёвывать [Пожовуючи <від хвилювання губами, Семен Микитович подивився навкруги себе, на знайомі обличчя (Коп.)]. пожога обл. пожар [В житті у нас була тривога, По всій землі гула пожога, А він [боєць] казав нам: не журись, ми переможемо колисьі (Шп.)]. пожолобити, -блю, -биш покоробить; (сильно разг. — ещё) перекоробить; (слегка разг. — ещё) покорёжить. пожолобитися, -биться покоробиться; перекоробиться; покорёжиться [В здоровій залі два кутки осіли. Підлога погнулась і пожолобилась (Н.-Лев.)]. Ср. пожолобити. пожолоблений покоробленный; перекоробленный; покорёженный [Пожолоблені сухі поля на підступах до станції вихрилися вибухами (Гонч.)]. Ср. пожолобити. пожувати, -жую, -жуєш 1) пожевать, изжевать [Укинула Пріська ложку каші в рот; не пожувавши, ковтнула та й удавилася (Мирн.)]; 2) (некоторое время) пожевать [Дід незадоволено похитав головою, пожував губами, замислився (Собко)]. пожужмити, -млю, -миш покомкать (разг.)> искомкать; (прям. — ещё) помять. пожурйти1, -журю, -журиш мног. разг. опечалить [Розказала про своє горе та й пожурила тим нас усіх (Полт. — Сл. Гр.)]. пожурйти2, -журю, -журиш (сделать кому-нибудь лёгкий выговор) разг. пожурить [Сьогодні треба трохи пожурйти своїх односельців: молотарка стала до роботи нерано (Волош.); Давида Тихін стрів питанням в очах... Ще й пожурив: — Казав же — бережись. Бач, і наскочив (Головко)]. пожуритися, -журюся, -журишся 1) попечалиться, погрустить, погоревать, поэз. покручиниться, разг. потужить; (побеспокоиться) позаботиться [Лукія пожурилася, І побідкалася, як дізналася від Орини про |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)