Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
при 347 при пригрібати, -баю, -баєш, пригребти, -бу, -беш пригребать, пригрести. пригрів, -ву солнцепёк, разг. припёк [Сонце стояло ще низько над обрієм, але сміялось по-весняному. На пригріві метушились, цвірінчали горобці (Збан.)]. пригрівати, -ваю, -ваєш, пригріти, -рїю, -рієш пригревать, пригреть, разг. угреть (только соверш.) [Осіннє лагідне сонце востаннє пригрівало старі липи (Донч.); М є л а н к а..: Гей, жінки! Таж цей ірод годує та пригріває каїнів чорних на наші голови! (Козл.); А оцю сирітку — невже- таки ніхто не пригріє тане пригорне? (Фр.); Шумів Столітній ліс, який немало Сміливих воїнів пригрів (Заб.)]. пригріватися, -ваюся, -ваєшся, пригрітися, -рїюся, -рієшся согреваться, согреться, разг. угреться (только соверш.) [Москва передавала хорошу музику, — я пригрівалася в ліжку і не могла заснути (Гур.); Любо пригрітися у затишку після цілих тисяч верстов лихого подорожування по сльоті або холоді (Граб.)]. пригріти см. пригрівати. пригрітий пригретый; угретый [Неначе квітка, росою умита, Так мій скарб від тих сліз розцвітав, Мов калинонька, сонцем пригріла, Від палкого жалю виростав (Л. Укр.); Пригрітий і приласканий новими хазяями, ..Ліснобродський незабаром з'явився із своїми молодцями на Перекопі (Гонч.)]. Ср. пригрівати. пригрітися см. пригріватися. пригрожувати, -жую, -жуєш, пригрозити, -рожу, -розйш грозить, грозиться (разг.), пригрозить [Хазяїн., часто оглядається на наймита, прикрикує, пригрожує (Вовч.); І ніякими умовляннями тут не умовиш, ніякими погрозами не пригрозиш (Гонч.)]. приґрунтовий спец. надпочвенный [Гній забезпечує не лише кореневе, а й повітряне живлення рослин, бо при його розкладі виділяється вуглекислота, якою насичується приґрунтовий шар повітря (Колг. Укр., 1958, 5)]. пригублювати, -люю, -люєш, пригубити, -блю, -биш разг. пригубливать, пригубить [Він., не приторкався ні до чого їстівного і тільки пригублював з бокала кислувате вино (Досв.); Вона взяла чарку в руки, пригубила й несподівано заплакала (Н.-Лев.)]. пригукувати, -кую, -куєш разг. редк. прикрикивать [Пригукував [Сава] на хлоп'яків, наказував: — Загонь, проганяй скот (Горд.)]. пригулювати, -люю, -люєш, пригуляти, -ляю, -ляєш разг. пригуливать, пригулять, приживать, прижить; гуляти дитину пригулять ребёнка, прижить ребёнка. придавати, -даю, -даєш, придати, -дам, -даси 1) придавать, придать, прибавлять, прибавить [— Ще ж нам цього мало. — Що ж ми вам придамо? (Чуб.); Прочанин: ..Твоя водиця справді мов цілюща, — вона мені аж сили придала (Л. Укр.)]; ~ти ходи прибавлять, прибавить шагу [Гнідко ще дужче придав ходи (Мирн.)]\ 2) (о форме, характере и т. п.) придавать, придать [Орфей., обточує те каміння і придає йому форму плит (Л. Укр.)]; 3) спец, придавать, придать. придаватися, -даюся, -даєшся, придатися, -дамся, -дасися 1) (до чого, для чого, на що) годиться, пригодиться (для чего); (становиться нужным) надобиться (разг.), понадобиться (для чего) [О с т р о ж и н..: Добре ваші українські пісні придаються до водяного спорту (Л. Укр.); Золотий ключик до всіх замків придасться (прислів'я); Пасічна: Я вам тут дечого принесла, може придасться (Фр.); — Тягніть снопи!.. Гасіть снопи!.. Але ця робота мало на що придалася: колосся вже обсмалилось, при- диміло (Коцюб.)]; 2) (только соверш.: получиться^ выйти каким-нибудь) обл. удаться; (случиться) выдаться [Хлопець придався талановитий і швидко навчився всьому тому, що знав і його учитель (Мирн.); Придавсь і сей вечір темний та пахучий, як учорашній (Вовч.)]. придавити см. придавлювати. придавлений 1) прич. придавленный; надавленный, нажатый; прижатый; прищемлённый; отщемлённый, оттиснутый; прищёлкнутый [Тут і там до землі придавлена кру- -шина (Коб.); Софія Павлівна провела очима трохи перекривлену, придавлену часом, постать свого чоловіка (Коп.); Присадкуваті руді мазанки повгрузали в землю, ..придавлені зверху плескатими глиняними дахами (Гонч.)]; 2) прич. приглушённый. Ср. придавлювати 1—2; 3) (о голосе и т. п.)прил. разг. сдавленный, приглушённый; (сдержанный—ещё) подавленный [— Ми вже дома. — Навіть і не завважив, — відповів він придавленим голосом (Коб.)]. придавленість, -ності 1) придавленность [Аналізуючи суспільні корені релігії в капіталістичній формації, В. І. Ленін вказував, що найглибший сучасний корінь релігії — це соціальна придавленість трудящих мас (Наука і життя, 1959, 2)]; 2) приглушённость. Ср. придавлювати 1—2. придавлено нар. сдавленно, приглушённо; подавленно [Хтось позіхав придавлено, ..неначе боявся сполохати мертву тишу (Н.-Лев.)]. Ср. придавлений 3. придавлюваний 1) придавливаемый; надавливаемый, нажимаемый; прижимаемый; 2) приглушаемый [Придавлюваний жаль помалу змінявся у нього в пересердя (Мак.)]. Ср. придавлювати 1—2. придавлювати, -люю, -люєш, придавити, -давлю, -давиш 1) придавливать, придавить; (слегка — еще) надавливать, надавить, нажимать, нажать; (к чему — еще) прижимать, прижать; (притискивать — обычно) прищемлять, прищемить, разг. отщемлять, отщемить, оттискивать, оттиснуть, фам. прищёлкивать, прищёлкнуть [Я вас не задавлю, а тілько придавлю так, щоб кожна жилочка нила а а боліла (Мирн.); Обняв Федір сестричку і придавив пальцем її кирпатенький ніс (Коп.); При- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)