Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
при • 353 при бляк степ, притьмарився, прижухнув (Гонч.)]. приз1, -зу приз [Щодо Марійки, то, крім успіхів на буряках, вона раз у раз брала призи на обласних змаганнях фізкультурників — з бігу, велосипеда та плавби (Смол.)]', перехідний ~з см. перехідний 1. приз2, -зу мор., юр. приз. призабувати, -ваю, -ваєш (редк.), призабути, -буду, -будеш разг. подзабывать (редк.), подзабыть; (только соверги. редк.: перестать помнить) забыть, разг. позабыть, уст. запамятовать (что) [Тим часом мене тут призабули (Барв.); Співаючи про верби й про кохання, Літа [поет] пригадує, що не Еернути, І рани ті, яких не призабуть (Рил.)]. призабутий разг. подзабытый, полузабытый [І воскрешає призабуті дні (Рил.)]. призабутися, -будеться разг. забыться, раз?. позабыться [Невже призабулося їй Оспіване в пісні і думі? (Нагн.)]. приза думуватися, -муюся, -муєшся, приза- думатися, -маюся, -маєшся разг. призадумываться, призадуматься [Як дивишся в його обличчя, то мимоволі призадумуєшся. Є в ньому щось жалісне, тяжке, те, що найлютішу людину заспокоює (Ірч.)]. призапасити, -пашу, -пасиш разг. запасти, редк. призапасти [Як пахне листя! І гриби, й вино, І яблука! Розумна ж господиня Усе це призапасила на зиму! (Рил.)]. призахідний редк.: г^не сонце заходящее солнце, закатное солнце [Призахідне сонце пронизувало ліс, кривавило червоним промінням мокрі блискучі стовбури (Гонч.)]. призбираний собранный; накопленный, скопленный; прикопленный; подсобранный, поднакопленный [Я б вам усі ваші призбирані старинні вази й черепи порозбивала (Коб.)]; ~ниіі матеріал собранный материал; накопленный материал. Ср. призбирувати. призбирання собирание; накопление, скопление; прикопление. Ср. призбирувати. призбирати см. призбирувати. призбиратися см. призбируватися. призбирування собирание; накапливание, накопление; прикопление. Ср. призбирувати. призбирувати, -рую, -руєш, призбирати, -беру, -береш собирать, сбирать (разг.), собрать; (сберегая, запасая, сосредоточивать — ещё) накоплять, накапливать, накопить, скапливать, скоплять, скопить, разг. прикапливать, прикопить; (только соверги.: постепенно сосредоточить в достаточном количестве разг. — ещё) подсобрать, поднакопить [Ріпники не могли призбирати більше грошей (Фр.)]. призбируватися, -руеться, призбиратися, -рає- ться собираться; сбираться; собраться; накопляться, накапливаться, накопиться, скапливаться, скопляться, скопиться; подсобраться, поднакопиться [Грошик до грошика, призбиралося дещо (Фр.)]. Ср. призбирувати. призбирувач собиратель; ~ч народних пісень собиратель народных песен. призбирувачка собирательница. прйзва, (реже мн. ч.) прйзви, -зов (привлечение к отбыванию воинской повинности) обл. призыв [Ходив на призву виймати жеребки (Василък. у. — Сл. Гр.); Стара Іваїшха часом заголосить, аж страшно слухати. Ба! не дивниця, — тож її одинак завтра на призви стає (Л. Укр.)]. призваний призванный [Марія знала, що чоловік її призваний до Червоної Армії, і цього ні перед ким, навіть перед гестапівцями, не таїла (Ле)]. призвання призвание [— Після десятирічки обов'язково йди в художню школу, — казала вчителька. — Це твоє призвання! (Донч.у, Сестра і брат твердять їй завжди одне: її призвання — в любові до інших, у самопожертві, в опіці старих батьків (Іван.)]; його г^ня. бути ученим он призван быть учёным. призвати см. призивати. прнзвёдений приведённый; доведённый. Ср. призводити. призвести см. призводити. прйзви см. прйзва. призвичаєний приученный; намётанный [Руки до діла не призвичаєні змалечку, — не неволити ж їх на старість?! (Мирн.); Не мав би апаратник такого призвичаєного ока, здавалось би йому, що сьогодні проти вчорашнього цех дав не більше (Шовк.)]. * Ср. призвичаювати. призвичаїти см. призвичаювати. призвичаїтися см. призвичаюватися. призвичаювання приучение [Діти на селі — поміч.. Піднялись трохи хлопці, — треба їх до діла призвичаїти. От і почалось., призвичаювання (Мирн.)]. призвичаювати, -чаюю, -чаюєш, призвичаїти, -чаю, -чаїш и редк. призвйчити, -чу, -чиш приучать, приучить; (путём долгих упражнений делать опытным разг. — ещё) намётывать, наметать [Як буде син — призвичаюй його до господарства (Мирн.); Життя його пройшло в боротьбі. Він уже давно звик і призвичаїв себе до небезпеки (Козач.); Мефістофель: Лякаєшся нових для тебе слів? Ти б слухати лиш чуване хотів? Тобі така обмеженість не личить, Пора б уже себе до див призви- чить (перекл. Лукагиа)]; ^ти око разг. намётывать, наметать глаз. призвичаюватися, -чаююся, -чаюешся, призвичаїтися, -чаюся, -чаїшся и редк. при- звйчитися, -чуся, -чишся привыкать, привыкнуть, разг. обвыкать, обвыкнуть, обвыкаться, обвыкнуться, (реже) приобы- кать, приобыкнуть, приобвыкать, приобвыкнуть; (свыкаться с незнакомой средой — ещё) осваиваться, освоиться, разг. приживаться, прижиться, перен. оглядеться (только совериі.); (переставать замечать неприятные стороны чего-нибудь разг. — ещё) стёрп- ливаться, стерпеться, (только соверги.) обтерпеться; (приобретать навык, умение — ещё) приучаться, приучиться, разг. навыкать, навыкнуть; (только соверги.: приобрести ловкость, сноровку) разг. наловчиться, наметаться! {Потроху стали звикати, призвичаюватись без батька-матері господарювати 23-35 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)