Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
при при приземляти см. приземлювати. приземлятися см. приземлюватися. приземний1 редк. приземистый [Лосиця попаски поскубувала молоді берізки та приземну траву (Ільч.); Біля низенького парканчика постать намацала защіпку хвіртки, увійшла в двір і постукала до приземного віконця (Доев.)]. См. ещё приземкуватий. приземний2 спец. приземный [В приземному шарі повітря в домішки: частинки пилу, кіптю> водяної пари (Фіз. геогр.)]. приземок, -мка разг. малыш; (человек небольшого роста гиутл. — ещё) коротыш, коротышка, фам. пыжик (толстый) [Ще хлоп'ям був, приземком, а всі вже зілля знав: і як зветься, і де й коли процвітає, і яким цвітом (Воеч.)]. призёр, -ра спорт, призёр [Ігри осіаннього дня змагань мали вирішальне значення для визначення переможців і призерів (Веч. Київ, 1957, III)]. призерка спорт, разг. призёрша. призйв, -ву призыв [У тремтінні ранкових огнів, повний віри, надії й любові, він [муляр] іде на призиви гудків оновлять і возводить будови (Сос.)]. призивання призыв. призивати, -ваю, -ваєш, призвати (призву, призвеш и реже призову, призовеш) призывать, призвать [Селяни зрозуміли, що чим більше білі захоплювали землю, то тим більше їх призивали в армію, а як тільки їх набралось там багато, вони скинули Денікіна (Ленін)\ Ще аж перед тією війною призвали мене у солдати, в кінний запас (Горд.); Призвали діда на суд (Закарп. казки Калина)', Туман поле покриває, Мати сина призиває: «Вернись, синку, вернись, синку, Додомоньку — Змию тобі головоньку» (народна пісня)]. призиватися, -ваюся, -ваєшся разг. призываться [— Ми разом призивалися, — пояснив Павло, — а він [Яким] уже два роки дома (Куч.)]. призйвний призывный [Курликали журавлі, і те призивне курликання довго бриніло в теплому й тихому повітрі (Донч.)]. призйвний см. призовний. призйвно нар. призывно [А гудок гудів при- зивно, владно (Головко)]. призиратися, -раюся, -раєшся обл. всматриваться; (пристально, внимательно — ещё) присматриваться, разг. приглядываться [Настя пригнулась, призирається: — Це ти, Вітю? (Вас); А місяць., дивився з неба, призирався, як тото на світі красно (Федьк.)]. призма призма [Як відомо, за допомогою тригранної призми., світло можна розкласти в спектр (Наука і життя, 1957,2); Брехня, шановний сер, Міраж... Ви гляньте в іншу призму, — Двадцятий вік не ваш, А наш, Вік щастя, комунізму! (Воскр.)]; дивитися^ сприймати и т. п. крізь (через) ~му чого перен. книжн. смотреть, воспринимать и т. п. сквозь призму чего [Душа моя вщерть виповнена тим коханням, і тому світ і лю- [ дей, ба навіть природу сприймаю через призму свого кохання (Вільде)]. призматичний призматический. призматоїд мат. призматоид. признавати, -паю, -наєш, признати, -паю, -наеш редк. признавать, признать; (опознавать — ещё) узнавать, узнать [Вівчар Улас. не знав та й не признавав іншого щастя на світі, як бути біля овець (Мирн.); Люд увесь в тім краю мусив Признавать його за пана (Л. Укр.); Р у ф і н: То наклеп на Сабіну, то неправда. К а й Л е- т і ц і й: Але і суд признав її вину (Л. Укр.); Настя дивилась на Гната й не признавала його: обстрижений, блідий, аж жовтий, ..він не скидався на того Гната, яким вона бачила його в селі (Коцюб.)]. признаватися, -наюся, -наєшся, признатися, -наюся, -наєшся признаваться, признаться; (каясь в чём-нибудь — ещё) сознаваться, сознаться, разг. гиутл. исповедоваться і (несоверш. и соверш.), уст. исповёды- ваться, исповедаться [«Що, болить?» мене питали, Але я не признавалась (Л. Укр.); Настя призналась матері, що любить Гната (Коцюб.); Ч и р н я к: ..Іди геть від мене і не признавайся, що ти мій син (Фр.); Клим лежав знесилений, з однією лише думкою: що б не сталося — не піддаватися і не признаватись. Він партизан, радянський партизан і мусить бути таким до кінця (Грцм.)]; г^чатися, знаюся (вводные слова) разг. признаться, признаюсь [Се дивне діло! Признаться, де вже я не | був — Такого йива і не чув... (Гл.)]; м у- ш у знатися, Щ о должен признаться, что. признака разг. признак; примета [— По всіх признаках, — приклав палець до губ Жер- дяга, — фронт уже близько... (Скляр.); Раніш я знала, що була зима, Бо миготіли за вікном сніжинки, Та срібні візерунки І на шибках. Оце мені уся пори признака... (Л. Укр.)]. признання 1) признание; сознание; исповедь [Велетень, силач і чудовий гімнаст, Славка легко завоював собі признання (Смол.); І Ну, що ж, банкрот я, банкрот, нехай навіть | злісний, маєте се признання (Л. Укр.)]; ~ня в злочині сознание в преступлении; ср. признаватися; 2) (объяснение в любви) признание [— Твоя, — шепотіла Зінька, запаморочена його признанням, його поцілунками (Шиян)]; 3) (чувство благодарности) признательность [Я повний признання за так гарно виконане видання (Коцюб.)]. признати см. признавати, признатися см. признаватися, призначання назначение; определение; предназначение. Ср. призпачати. призначати, -чаю, -чаєш и редк. призначувати, -чую, -чуєш, призначити, -начу, -на- чйш назначать, назначить; (для какой- нибудь цели, на должность, а также: устанавливать, указывать — ещё) определять, определить; (заранее, наперёд — также) предназначать, предназначить, редк. | судить (несоверш. и соверш.), (предположительно) прбчить (только несоверш.); (толь- \ ко соверш.: решить, постановить) уст. 23* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)