Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ори 359 при бит; 2) убранный; принятый. Ср. приймати 1—2. прийнятися см. прийматися, прийнятний приемлемый [Для Варшави Петро Конашевич був единим прийнятним командувачем (Тулуб)]. прийнятність, -ності приемлемость. прийнятно нар. приемлемо. прийнято предик, принято. прийняття принятие, приём; (спец. — еще) приёмка [Антропоморфні божества, яким поклонялись східні слов'яни перед прийняттям християнства, у свою чергу уособлювали різні сили природи (Нар. стар, іст. У РСР); — Про які машини ви питаєте? — Автомашини для прийняття вантажу (Ле)]; ~тя до партії (в п а р- т і ю) приём в партию; ^тя їжі приём пищи, принятие пищи; ~тя листів приём писем; г^тя присяги принятие присяги. прийом, -му 1) приём [За старою звичкою ще й тепер встає він до схід сонця, о шостій ранку, починає прийом у своїй амбулаторії (Грим.)]; бути на <~мі в кого быть на приёме у кого; ліки на два ^ии лекарства на два приёма; 2) (способу образ действия при выполнении чего-нибудь) приём [Робота з людьми — творча робота. В ній не може бути раз і назавжди встановлених прийомів (Рад. Укр., 1956, X); Не мігши похвалитись фізичною силою, він вивчив кілька прийомів, які його захищали під час сутичок (Трубл.)]; літературний ~ч литературный приём; різні ~чи лікування разные приёмы лечения; 3) (набор рекрутов у новобранцев) дорев. приём [Так до його не дуже чіплялись, а в перший прийом і завдали в москалі,.. (Мирн.)]\ 4) место, где производится набор рекрутов [Вдовиного, бачиш, сина В прийом громада повезла (Шевч.)]. прийомна разг. редк. приёмка [Пузир: ..А ви, Карло Карлович, завтра поїдете в степи на прийомну овець — їх туди приженуть (Тоб.)]. прийомна 1) прил. см. прийомний; 2) (род. прийомної) сущ. приёмная [Заходжу в прийомну. А там народу чимало зібралося (Куч.)]. прийомний приёмный; г^ний день приёмный день. прийти см. приходити. прийтйся см. приходитися. прийшлий 1) пришлый [У [поміщицьких] маєтках., широко застосовувалась кабальна, а також і наймана праця прийшлих (слян (Іст. Укр. РСР)]; 2) уст. будущий; {наступающий книжн. — еще) грядущий [Ж іцр о н д и с т: ..Я б тішився, що прийшлим поколінням послужить, може, нащось сяя туга, сей жаль безумний за нелюдським щастям свідомого кохання для ідеї (Л. Укр.)]. прикажчик ист. у дорев.у перен. приказчик [На подвір'ї стояв прикажчик і серед криків та зойку приймав матеріал (Коцюб.); Покинув він торби та взимку став у крамаря за прикажчика (Н.-Лев.); Він [Ленін] вказував, що буржуазні професори філософії, як і професори політичної економії, є вченими прикажчиками класу капіталістів (Біогр. Леніна)]. прикажчиця дорев. приказчица [Була я скрізь.., заходила й в магазини, думала стати за прикажчицю абощо (Н.-Лев.)]. прикажчицький приказчичий, разг. приказчицкий [Кінські голови і прикажчицькі морди вже снували попідвіконню і стукали в середохрестя рам окоренками нагайокТ —Гей, люди! Економія вже пише контракти! (Ст.); Вчився [Валерик] тільки на високі бали, краще за всіх отих., ябедників, ирикажчицьких синків (Гонч.)]. Ср. прикажчик. приказ, -зу 1) разг. приказ; приказание [Генеральський приказ, з нагайкою в руках, зробив до ладу своє діло (Мирн.); Велено: позносити насупроти палацу всі хатки.. Отак що день — усе новий та й • новий приказ (Мирн.)]; 2) ист. приказ [Никав Омелько там по розправах, а коли й щастило пробитись до будь-якого приказу, молодика., гнали геть (Ільч.)]; розрядний «-»м разрядный приказ. приказати1 см. приказувати1. приказати2 см. приказувати2. приказка поговорка, разг. присловье; (неточно) послбвица; (прибаутка, предисловие к ' сказке — обычно) присказка [Микита: Я чув колись приказку: «їж борщ з грибами, держи язик за зубами» (Кроп.); Рубець розказував нешвидко, з примовками* з приказками, як завжди розказують повітові полупанки (Мирн.); — Тут без чарки не розбереш, — повторив лановий свою приказку (Янов.)]; стати (зробитися) ^кою войтй в пословицу. приказковий поговорочный; пословичный. Ср. приказка. прпказний 1) прил. воен., ист. приказный [В першій половині XVII ст. приказна система управління в Російській державі розвивалась далі (Іст. Укр. РСР); При- казні крючки попервах дуже охоче хапали Омелькові грошики (Ільч.)]; 2) (род. приказного) сущ. ист., уст. приказный [А там приказы, що охочі самі грошики лупити (Квітка)]. приказування приговаривание [— Що сталося, Мартинку? — запитав [сліпий], урвавши голосне приказування прохача (Ле)]. приказувати1, -зую, -зуєш, приказати, -кажу, -кажеш (распоряжаться, делать наставление) разг. приказывать, приказать, уст., разг. наказывать, наказать [Приказував тобі, що тільки кого полюбиш, зараз мені скажи прямо (Квітка); — Позвать Пота- цичаї — приказала [генеральша] глухим голосом (Мирн.)]; г^зав довго жити (умер) разг. приказал долго жить. приказувати2, -зую, -зуєш, редк. приказати, -кажу, -кажеш (говорить, сопровождая какое-нибудь действие) равг, приговаривать (только несоверги.), (реже) присказывать, присказать [Вовк усе хвостом водить та приказує: — Ловись, рибко, мала й велика! (народна казка); Вміє [Моссаков- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)