Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 1 до 584):
Попередня 
Наступна

ари
362
при
приклеєний приклеенный [У Мишка були
приклеєні чорні вусики (Донч.)].
приклеїти см. приклеювати.
приклеїтися см. приклеюватися.
приклейка приклейка.
приклепати см. приклепувати.
приклёпка техн. приклёпка.
приклёпник спец. приклёпщик.
приклепування техн. приклёпка.
приклепувати, -пую, -пуєш, приклепати
(приклепаю, приклепаєш и приклеплю,
приклеплеш) техн. приклёпывать, приклепать.
приклеювання приклеивание, приклейка.
приклеювати, -леюю, -лёюеш, приклеїти, -лею,
-леїш приклеивать, приклеить [І раптом
Василькові захотілося приклеїти одну
летючку на спині ^отаря (Турч.)].
приклеюватися, -лёююся, -лёюешся,
приклеїтися, -лёюся, -леїшся приклеиваться,
приклеиться.
прикликаний позванный; призванный; подб-
званный; вызванный [Лежала вона з
пораненою головою і, як сконстатував
прикликаний пізніше лікар, з вивихненою ногою
(Коб.)]. Ср. прикликати.
прикликання призыв, торж. уст. призвание;
подзывание; вызов [У тій кімнаті., і
кріслечка, і подушечки.., і дзвоники для
прикликання (Вовч.)]. Ср. прикликати.
прикликати, -каю, -каєш и обл. приклйкувати,
-кую, -куєш, прикликати, -лйчу, -лйчеш
8вать, позвать, книжн. призывать, при-
8вать; (знаком или волосом просить
приблизиться — ещё) подзывать, подозвать;
(приглашать — еще) вызывать, вызвать [Тут
він двох щонайвірніших Слуг до себе
прикликає (Л. Ук^.); Здається мені,
що він [дуб] рушається, "що прикликує
мене., до себе (Коб.); І пан прикликав
своїх гайдуків, щоб були до помочі при
слідстві з арештованими (Фр.); А тут я
візьми та й занедужай. Прикликали
лікаря І^Мирн.)].
приклонити см. приклоняти.
приклонитися см. приклонятися.
приклонити, -няю, -няєш, приклонити, -ло-
ш6, -лониш разг. приклонять, приклонить;
(опускать — ещё) склонять, склонить [Сам
приклонив головоньку на маленьку
годиноньку (Чуб.); Ось їх могили. Приклонім
чоло! (Рил.)]\ де голову /^нйти (где
приютиться, жить) разг. где голову
приклонить [Де ділася мати? куди вона пішла?
де приклонила сиву голову?! (Мирн.)].
«приклонятися, -няюся, -няєшся,
приклонитися, -лонюся, -лбнишся 1) приклоняться,
приклониться; склоняться, склониться
[Розкажу дружині вірній, Приклонившись
до рамена, Казку мовою простою... (Рил.)];
ср. приклоняти; 2) обл. кланяться,
поклониться [До білих ніжок приклоняється,
дрібними сльозами умивається (Чуб.)].
-приключання техн. приключение.
«приключати, -чаю, -чаєш, приключйти,
-лючу, -лючиш техн. приключать, приключить.
приключатися, -чається, приключитися, -лю-
читься 1) техн. приключаться,
приключиться; 2) разг. приключаться,
приключиться [Приключилося їм горе (Рудч.)].
| приключения техн. приключение.
приключйти см. приключати.
приключитися см. приключатися,
приключка разг. 1) приключение [Була торік
тут приключка страшна: Шубовснув [у
річку] пан один і старшина (Гл.)]; 2) (повод)
предлог [Я викликала його., і попросила
познайомити мене з його жінкою. Він не
знайшов приключки відмовити (Л. Укр.);
Лихо приключки шукає (Ном.)\.
приклякати, -каю, -каєш (редк.), прикляк-
ч пути и приклякти, -кну, -кпеиіразг.
опускаться [на колени], опуститься [на колени]
[І тільки як Василина одходить, вона
приклякає біля батюшки (Туд.);
Приклякнувши на коліна, вона піднесла його
голову з землі (Фр.)їМарія, з радісною
звісткою, поспішала до батька та братів, але
тепер, не сказавши й слова, радісно зне-
можена, приклякла на траві (Ільч.)].
прикмета примета; (признак, предвещающий
что-нибудь книжн„ — ещё)
предзнаменование [Під полудень на горизонті знялась
курява. За всіма прикметами сюди йшло
військо (Кач.)\ Прикмети завбачення
погоди склалися внаслідок багаторічної
перевірки їх місцевими жителями, які
спостерігали погоду (Фіз. геогр.); На всьому,
було, прикмети покладає (Барв.); Бальзак
хвилювався. Зустріч з Олізаром ставала
віщою прикметою. Сама доля звела їх в
цей київський ранок (Риб.)]; бути нл
~ті быть на примете [Чи, може, в тебе
вже є на прикметі яка? (Вас.)]; мати
н а г^ті иметь на примете [Пан мав на
прикметі Миколу й звав його бунтарем
(Н.-Лев.)]; особлива ^та особая
примета.
прикметний, прикмітний разг. редк.
приметный, заметный [При кухні на сидінні
маячила прикметна постать відомого всій роті
кухаря Меркурія (Нач.); Десь тут
хлопчина мій, прикмітний партизанчик з
шапкою на потилиці (Кундз.)].
прикметник грам. [имя] прилагательное
[Вживання сполучника між синонімічними
прикметниками може в поезії стимулюватися
вимогами ритму (Мовозн., 1949, VII)].
прикметниковий грам, [имени]
прилагательного (род. п.); выраженный [именем]
прилагательным [Прикметникова прикладка
має в собі певний елемент предикативності
(Мовозн., 1949, VII)].
прикмёчувати, прикмітити см. прикмічати.
прикмітний см. прикметний.
прикмічати, -чаю, -чаєш и (реже)
прикмёчувати, -чую, -чуєш, прикмітити, -мічу,
-мітиш обл. примечать, приметить, замечать,
заметить [Він давно почав прикмічати, що
син не поважає ні його, ні матері (Н.-Лев.);
І все це Прудивус прикмечував, від усього,
що бачив, ставало йому весело чи сумно
(Ільч.); Він усе кмітив у вікно і раз
прикмітив, що хтось блукав уночі попід
городом та за клунею (Н.-Лев.)].
приков, -ву цепь, разг. приков, приковок
[-г- Хіба ж дворак на прикові? — кажу.
—Хіба йому не вільно інколи погуляти?
(Вовч.); Мене, Йвана Потоцького, Кроля

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)