Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ари 362 при приклеєний приклеенный [У Мишка були приклеєні чорні вусики (Донч.)]. приклеїти см. приклеювати. приклеїтися см. приклеюватися. приклейка приклейка. приклепати см. приклепувати. приклёпка техн. приклёпка. приклёпник спец. приклёпщик. приклепування техн. приклёпка. приклепувати, -пую, -пуєш, приклепати (приклепаю, приклепаєш и приклеплю, приклеплеш) техн. приклёпывать, приклепать. приклеювання приклеивание, приклейка. приклеювати, -леюю, -лёюеш, приклеїти, -лею, -леїш приклеивать, приклеить [І раптом Василькові захотілося приклеїти одну летючку на спині ^отаря (Турч.)]. приклеюватися, -лёююся, -лёюешся, приклеїтися, -лёюся, -леїшся приклеиваться, приклеиться. прикликаний позванный; призванный; подб- званный; вызванный [Лежала вона з пораненою головою і, як сконстатував прикликаний пізніше лікар, з вивихненою ногою (Коб.)]. Ср. прикликати. прикликання призыв, торж. уст. призвание; подзывание; вызов [У тій кімнаті., і кріслечка, і подушечки.., і дзвоники для прикликання (Вовч.)]. Ср. прикликати. прикликати, -каю, -каєш и обл. приклйкувати, -кую, -куєш, прикликати, -лйчу, -лйчеш 8вать, позвать, книжн. призывать, при- 8вать; (знаком или волосом просить приблизиться — ещё) подзывать, подозвать; (приглашать — еще) вызывать, вызвать [Тут він двох щонайвірніших Слуг до себе прикликає (Л. Ук^.); Здається мені, що він [дуб] рушається, "що прикликує мене., до себе (Коб.); І пан прикликав своїх гайдуків, щоб були до помочі при слідстві з арештованими (Фр.); А тут я візьми та й занедужай. Прикликали лікаря І^Мирн.)]. приклонити см. приклоняти. приклонитися см. приклонятися. приклонити, -няю, -няєш, приклонити, -ло- ш6, -лониш разг. приклонять, приклонить; (опускать — ещё) склонять, склонить [Сам приклонив головоньку на маленьку годиноньку (Чуб.); Ось їх могили. Приклонім чоло! (Рил.)]\ де голову /^нйти (где приютиться, жить) разг. где голову приклонить [Де ділася мати? куди вона пішла? де приклонила сиву голову?! (Мирн.)]. «приклонятися, -няюся, -няєшся, приклонитися, -лонюся, -лбнишся 1) приклоняться, приклониться; склоняться, склониться [Розкажу дружині вірній, Приклонившись до рамена, Казку мовою простою... (Рил.)]; ср. приклоняти; 2) обл. кланяться, поклониться [До білих ніжок приклоняється, дрібними сльозами умивається (Чуб.)]. -приключання техн. приключение. «приключати, -чаю, -чаєш, приключйти, -лючу, -лючиш техн. приключать, приключить. приключатися, -чається, приключитися, -лю- читься 1) техн. приключаться, приключиться; 2) разг. приключаться, приключиться [Приключилося їм горе (Рудч.)]. | приключения техн. приключение. приключйти см. приключати. приключитися см. приключатися, приключка разг. 1) приключение [Була торік тут приключка страшна: Шубовснув [у річку] пан один і старшина (Гл.)]; 2) (повод) предлог [Я викликала його., і попросила познайомити мене з його жінкою. Він не знайшов приключки відмовити (Л. Укр.); Лихо приключки шукає (Ном.)\. приклякати, -каю, -каєш (редк.), прикляк- ч пути и приклякти, -кну, -кпеиіразг. опускаться [на колени], опуститься [на колени] [І тільки як Василина одходить, вона приклякає біля батюшки (Туд.); Приклякнувши на коліна, вона піднесла його голову з землі (Фр.)їМарія, з радісною звісткою, поспішала до батька та братів, але тепер, не сказавши й слова, радісно зне- можена, приклякла на траві (Ільч.)]. прикмета примета; (признак, предвещающий что-нибудь книжн„ — ещё) предзнаменование [Під полудень на горизонті знялась курява. За всіма прикметами сюди йшло військо (Кач.)\ Прикмети завбачення погоди склалися внаслідок багаторічної перевірки їх місцевими жителями, які спостерігали погоду (Фіз. геогр.); На всьому, було, прикмети покладає (Барв.); Бальзак хвилювався. Зустріч з Олізаром ставала віщою прикметою. Сама доля звела їх в цей київський ранок (Риб.)]; бути нл ~ті быть на примете [Чи, може, в тебе вже є на прикметі яка? (Вас.)]; мати н а г^ті иметь на примете [Пан мав на прикметі Миколу й звав його бунтарем (Н.-Лев.)]; особлива ^та особая примета. прикметний, прикмітний разг. редк. приметный, заметный [При кухні на сидінні маячила прикметна постать відомого всій роті кухаря Меркурія (Нач.); Десь тут хлопчина мій, прикмітний партизанчик з шапкою на потилиці (Кундз.)]. прикметник грам. [имя] прилагательное [Вживання сполучника між синонімічними прикметниками може в поезії стимулюватися вимогами ритму (Мовозн., 1949, VII)]. прикметниковий грам, [имени] прилагательного (род. п.); выраженный [именем] прилагательным [Прикметникова прикладка має в собі певний елемент предикативності (Мовозн., 1949, VII)]. прикмёчувати, прикмітити см. прикмічати. прикмітний см. прикметний. прикмічати, -чаю, -чаєш и (реже) прикмёчувати, -чую, -чуєш, прикмітити, -мічу, -мітиш обл. примечать, приметить, замечать, заметить [Він давно почав прикмічати, що син не поважає ні його, ні матері (Н.-Лев.); І все це Прудивус прикмечував, від усього, що бачив, ставало йому весело чи сумно (Ільч.); Він усе кмітив у вікно і раз прикмітив, що хтось блукав уночі попід городом та за клунею (Н.-Лев.)]. приков, -ву цепь, разг. приков, приковок [-г- Хіба ж дворак на прикові? — кажу. —Хіба йому не вільно інколи погуляти? (Вовч.); Мене, Йвана Потоцького, Кроля |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)