ЯОІ 26 поз позабиватися2, -ваємося, -ваєтеся (погибнуть) мног. убиться. позабирати, -раю, -раєш мног. 1) позабирать (разг.), позабрать (разг.), забрать; (применяя силу — ещё) позахватывать (разг.), захватить; (о вещах: уходя, взять с собой — ещё) поуносйть (разг.), унести; (о людях и животных — также) поуво- дйть (разг.), увести; (уезжая, взять с собой — ещё) поувозйть (разг.), увезти [Всі люди позабирали клунки з хлібом і поплентались на панський лан (Н.-Лев.); Тільки що діти літ стали доходити, ..позабирали їх до покоїв (Вовн.); Недаром у пісні співають: «Ой, дуки ви, дуки, позабирали ви наші стени й луки!..» (Мирн.)]; 2) (тайком) покрасть; (о животных — ещё) поуводйть (разг.), увести, свести [Підкопався, вражий син! та що то? усе, усе позабирав: і жіноче, і дівоче (Квітка)]; 3) (арестовать) позабирать (разг.), забрать. сюзабпратися, -раєм ос я, -раєтеся мног. 1) позабираться (разг.), забраться, разг. поза- лезать, залезть [—Позабираються до панича в хату! Чого? — гримала Пистина Іванівна (Мирн.)]; 2) (удалиться) разг. поуходить (разг.), уйти, отправиться, фам. убраться, вульг. смотаться [От одного разу, саме в жнива, коли всі з дому позабиралися в поле, бідний Мурко ходив голодний по подвір'ю і муркотів дуже жалібно лоза бігати, -гаємо, -гаєте мног. позабегать (разг.), забежать [Ще треба знайти, куди вони позабігали, ті бісові коні, та тоді вже ловить... (Стор.)]. воза бовту вати, -тую, -туєш мног. разг. забродить (разг.); позабрызгать [грязью] (разг.), забрызгать [грязью], запачкать [Бач, як позабовтували спідниці (Сл. Гр.)]. поза бовту ватися,-туємося, -туєтеся мног. разг. позабрызгаться [грязью] (разг.), забрызгаться Ігрязью], запачкаться [Позабовтува- лися, по росі ходивши (Сл. Гр.)]. «позаболочуваний 1) заболоченный; превращенный в болото [Третій день ішов заливний дощ. Усі дороги позаболочувані: ні пройти, ні проїхати (Кач.)]; 2) позабрыз- ганный [грязью]; забрызганный [грязью]. Ср. позаболочувати 1—2. ^позаболочувати, -чуемо, -чуете мног. 1) (о местности) заболотить; превратить в болото; 2) разг. позабрызгать [грязью] (разг.), забрызгать [грязью]. «позаболочуватися, -чуємося, -чуєтеся позабрызгаться [грязью]; забрызгаться [грязью]. Ср. позаболочувати 2. позабризкувати, -кую, -куєш мног. позабрызгать (разг.), забрызгать [Позабризкувала стравою усім очі (Н.-Лев.); От так-то Ти- моха й позабризкував усіх, хто що робив, хто й не робив чого! (Квітка)]. позабризкуватися, -куюся, -куєшся мног. позабрызгаться (разг.), забрызгаться. .позаброджувати, -джую, -джуєш мног. разг. забродить (разг.); позабрызгать [грязью] (разг.), забрызгать [грязью], запачкать. позабруднювати, -нюю, -нюєш мног. перегрязнить, загрязнить. позабрьохуватися, -рьбхуюся, -рьохуєшся мног. разг. повыпачкаться [грязью] (разг.), выпачкаться [грязью], поиспачкаться [грязью] (разг.),испачкаться [грязью],позабрызгаться [грязью] (разг.), забрызгаться [грязью] [Добре тобі, що ти така легенька, що і перестрибнеш через калюжу, а ми не вдержимося, так так у неї і шу- бовтнемося. Бач як позабрьохувалися! (Квітка)]. позабувати, -ваю, -ваєш мног. позабывать (разг.), позабыть (рагг.), забыть; (всё разг. — ещё) перезабыть [Маруся співає: ..А вже мої стежки Там, на Україні, Позаростали; А вже ж мене родинонька Позабувала... (ф.-Лев.); І як почне він, тіточко, розмовляти, то я позабуваю все, що там розпочала робити і щодо чого (Вовч.)] позабуватися, -ваюся, -ваєшся мног. разг. 1) позабывать (разг.), позабыть (разг.), забыть [-* Та як звуть вас, мої дітоньки? — жартував Микола. — Коли б не позабуватись (Н.-Лев.)]; 2) (постепенно исчезнуть из памяти) перезабыться [Багато з того, що тоді було, позабувалося (Гр.)]. позабудовувати, -довую, -дбвуєш мног. поза- страивать (разг.), позастроить (разг.), застроить. позабути, -буду, -будеш разг. позабыть (разг.), забить [Сильвестр: Дивись, Микито, знов мою пораду Ти позабув і судиш про князів! (Коч.); Скоріше, козаче, в могилі буду, Ніж тебе, серденько, да позабуду! (Чуб.)]. позабутий позабытый; забытый [Нехай прокляті ми і світом позабуті! Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі (Фр.)]. Ср. позабути. позабюджетний внебюджетный. позавалювати, -люю^ -люєш мног. 1) (чем- нибудь) позаваливать (разг.), завалить; (о помещениях и т. п.: переполнить — ещё) позагромождать (разг.), загромоздить; 2) (сбросить вниз, опрокинуть) повалить; (о постройках и т. п. — ещё) позаваливать (разг.), завалить, пообв&ливать (разг.), обвалить, обрушить; (внутрь) попровали- вать (разг.), провалить. позавалюватися, -люємося, -люєтеся мног. 1) повалиться; позавалйться; завалиться; пообваливаться; обвалиться, обрушиться; ср. позавалювати 2; 2) (улечься) фам. по- заваливаться (разг.), завалиться. позавдавати, -даю, -даєш мног. разг. 1) (кого куда) поотдав&ть (разг.), отдать; (далеко) позасыл&ть (разг.), заслать; (в тюрьму) запрятать, упрятать [Я вас у Сибір позавдаю! (Барв.)]; 2) (дать приправу) позаправлять (разг.), заправить. позавертати, -таю, -таєш (изменить направ- ленив движения) мног. заворотить; (назад — ещё) вернуть, разг. воротить [— А куди ви? — підвівши, голову, питає дід. — Підіть лишень овець позавертайте! (Мирн.)] позавиваний1 завитой, завитый. Ср. поза- вішати2.
|