Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
П*)П 378 и }ш чись, ніби хотів упевнитись, щоб не помилитись (Ле); Вгорі, між віттям осокора, .просвічували клаптики неба — такої сліпучої блакиті, що хотілось примружити очі (Донч.)]. примружуватися, -жуюся, -жуєшся, примружитися, -жуся, -жишся прищуриваться, прищуриться, сощуриваться, сощуриться, прижмуриваться, прижмуриться [Він примружувався, немов від різкого вітру (Войч.); Очі примружились, стали холодні й колючі (Шиян); А вдалині, мов акварелі, — Примружились гаї, замислились оселі... (Тич.)}. примудритися см. примудрятися. примудрувати, -рую, -руєш разг. придумать [1-й голос: ..Так от же він примудрував так хитро, В таку містину ворогів загнав, Що легко там було їх подолати (Самійл.)]. примудрятися, -ряюся, -ряєшся, примудритися, -рюся, -рйшся изловчаться, изловчиться; (приобретать навык, ловкость в чём-нибудь разг, — ещё) приловчаться, приловчиться, наловчиться (только соверш.); (уметь делать или получать что-нибудь малодоступное у трудное) разг. умудряться, умудриться, примудряться, примудриться [Один [козак] примудрився був зловити ошелещеного Анатоля за халяву (Нач.); Він примудрився фарбувати мішковину в різні кольори і шити з неї штани й тужурки {Войн.); Назустріч катерові поспішав строкатий ланцюжок постатей,— а збоку неодмінні хлопчаки, що примудрялись першими скочити на верхню палубу Щур.)]. примула бот. (Ргітиіа Ь.) примула [Палали на вікні герані Та примули (Рил.)]. примулити, -лить занести йлом. примуровувати, -рбвую, -рбвуєш, примурувати, -рую, -руєш пристраивать [из камня (из кирпича)], пристроить [из камня (из кирпича)]. прймурок, -рка редк. 1) карниз [у печки] [Каганець стояв на примурку (Кундз.)]; 2) [каменная] пристройка. примурувати см. примуровувати. примус*, -су (действие и состояние) принуждение, понуждение [Історія показує, що держава, як особливий апарат примусу людей, виникала тільки там і тоді, де і коли з'являвся поділ суспільства на класи.. (Ленін)]; без г^су (в значений нар.) без принуждения; (вполне естественно — ещё) без понуждения, непринуждённо [Художник обирає шлях служіння народові вільно, без примусу, з власного переконання і покликання, з веління душі й серця (Хрущов); Летять голоснії пісні, І ллються, і ллються без примусу, вільно, Недбалі про славу й вінки (Л. Укр.)]; 8 ~су (в значении нар.)по принуждению,разг. из-под палки; (уст. — ещё) неволей [Служив я в армії й служу Не з примусу, а щиро, Й лишився в ній, бо дорожу В житті найбільше миром (Воскр.)]. примус2, -са (нагревательный прибор) примус [З кухні долинає тихе шипіння примуса (Шовк.)], примусити см. примушувати. примусний дрймусньїй. Ср. примус2. примусовий принудительный, книжн. уст. понудительный; (производящийся не по собственному желанию — ещё) подневольный [Хто не жив посеред бурі, не збагне журби безсилля, той не знає всеї муки примусового безділля (Л. Укр.); Поряд із сільським господарством на Україні розвивалась промисловість, в якій в першій чверті XIX ст. застосовувалась переважно примусова кріпосна праця (Іст. Укр. РСР)]; ~ві заходи меры принуждения; ^>ві роботи принудительные работы. примусовість, -вості принудительность; подневольность [Говорячи про «надлюдини совість», ти [фашист] визнаєш лиш силу й примусовість? (Тич.)]. Ср. примусовий. примусово нар. принудительно. примусом нар. разг. насильно; (без согласия уст. — ещё) неволей [Він підвів Варвару до ослона і примусом посадовив її (Смол.); Катерина: Одна дівчина мені розповідала, що Галушка примусом хоче видати дочку заміж за якогось спекулянта (Корн.)]. прнмутнїти, -иГє помутнеть [слегка] [Прп- мутніли од туги дідові очі (Вас.)]. примушений 1) прич. принуждённый, понуждённый; вынужденный [К є м б л ь: ..Та все одно — був чи не був на раді, а вже коли громада вся рішає, то всяк примушений рішинця слухать (Л. Укр.)]; я ~ний зробити це я вынужден сделать это; ср. примушувати; 2) прил. принуждённый [Руфін з слабким примушеним усміхом мовчки потакує головою (Л. Укр.)]; ~т манёри принуждённые манеры; г^на розмова принуждённый разговор. примушсність, -ності принуждённость, (реже) принуждение. примушення принуждение. примушено нар. принуждённо [П а р в у с примушено: Прости мені, мій брате (Л. Укр.)]. примушування принуждение, понуждение; вынуждёние; насилование [Держава — це установа для примусу. Раніше це було присилування всього народу купкою багатіїв; а ми хочемо перетворити державу в установу для примушування чинити волю народу (Ленін)]. Ср. примушувати. примушувати, -нгую, -шуєш, примусити, -мушу, -мусиш принуждать, принудить, понуждать, понудить; (сильнее) вынуждать, вынудить; (ставить в необходимость делать что-нибудь) заставлять, заставить; (только несоверги, — ещё) насиловать, неволить, уст. нудить [Руфін закушує з досади губу, але зараз же примушує себе до привітнішого виразу і підходить до Крусти (Л. Укр.); Наполеон в Тільзіті примусив німців до нечувано ганебних умов миру (Ленін); Ганна грала, ..примушувала рояль розказувати про розбиті надії і глибоке горе (Собко); Орлов: ..Природу Євген Микитович примусив працювати на п'ятирічку (Корн.)]; ~ти здригнутися заставлять, заставить |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)