Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
при 380 при приманивать, приманить; (рыб, животных— ву^е) прикармливать, прикормить [Мати: ...Та що ж, принаджуй ту погань лісову, то ще діждешся колись добраї (Л. Укр.); Коли б літала пташкою, був би золотим просом принадив (Вовч.)]; 2) (перен.: располагать к себе) привлекать, привлечь, разг. приманивать, приманить, (сильнее) увлекать, увлечь; (вызывать чем-нибудь симпатии — ещё) подкупать, подкупить [Солона прохолода принаджувала гостей, і вони, замовивши собі каву, тислись біля вікон або сідали на веранді (Коцюб.)] Мене не принаджують, признатись тобі, навіть урядницькі чини та хрести (Н.-Лев.); Вона мене чарувала-принаджувала, я вбачала в ній несвідомого поета (Барв.)]. принаджуватися, -джується страд, з. приваживаться; приманиваться; прикармливаться. Ср. принаджувати 1. принадити см. принаджувати. принадитися, -джуся, -дишся разг. повадиться [Принадився вовк до овець (Н.-Вол. у. — Сл. Гр.)]. принадливий см. принадний. принадливість см. принадність. принадливо см. принадно. принадний, редк. принадливий привлекательный; (полный очарования — ещё) прелестный, уст. прельстительный; (полный покоряющего влияния книжн. — ещё) обаятельный, пленительный; (обещающий выгоды, успех, удовольствие — ещё) соблазнительный, заманчивый, книжн. манящий, разг. завлекательный; (влекущий к себе, возбуждающий интерес книжн* — ещё) притягательный; (вызывающий сим.патии, благоприятное отношение к кому-нибудь, к чему-нибудь — ещё) располагающий, разг. подкупающий; (очень хороший) завидный; (вызывающий горделивое чувство) лестный [Яке ж чудове й принадне місто приморський Таганрог..І(Сл*ол.); Господарка, досить принадна молода якутка, турбувалась коло самовара (Граб.); Іван Сергійович почав малювати принадливі картини осінньої природи (Донч.); Товаришу! І все ж зійшла вона, твоя зоря^ принадливого щастя (Пере.); Десь дожидало мене таємне, блискуче, принадне, як чари, життя (Вас); Любила вона його таким за думки його дивні й принадні, за його слова солодкі про казкову красу прийдешнього світу (Сміл.); Пропозиція зварювати статори дуже принадна, але небезпечна (Собко)]. принадність, -ності, редк. принадливість, -вості привлекательность; прелесть; обаятельность, обаяние, пленительность; соблазнительность, заманчивость; завлекательность; притягательность [Чудовий, лагідний усміх., заіскрився в його великих очах, додаючи їм ще більше краси і принадності (Фр.); Краса природи, принадність жінки, чари музики і слова — все це котилось, як хвилі в далекому морі (Коцюб.); В цих блуканнях без мети існувала приємна принадність (Риб.)]; ~ть новизни прелесть новизны; ^>ть 1 обличчя прелесть лица. Ср. принадний. принадно, редк. принадливо нар. привлекательно; прелестно; обаятельно, пленительно; соблазнительно, заманчиво; маняще; располагающе; подкупающе; завидно; лестно [Андрієві було ніяково; Маланка казала правду, але йому так хотілось риби, юшка так принадно пахла, що ніздрі його тремтіли і роздувались (Коцюб.); Трави принадно синіли у лузі (Нагн.); Стрий не то шумить, не то журчить принадливо, котячи по камінню свої кришталеві води (Фр.)]. Ср. принадний. принадонька уменьш. от принада 1 [Під деревом пшоно розсипане лежить; Голодний Голубок зрадів, не оглядівся — Під сіточкою опинився. Бо то принадонька була (Гл.)]. принаймні, обл. принаимі, принамені нар. по крайней мере; (не меньше чем — ещё) по меньшей мере, хоть бы, разг. хотя бы, по крайности, (реже) плохо-плохо [Дністре, водо каламутна, Винеси на волюї Або втопи принамені, Коли така доля (Шевч.); Дров у баби в дворі багацько. Видно, що тут у Карпатах є й свої вигоди: люди принаимі не мерзнуть зимою в хатах (Н.-Лев.); Вона йшла сама, і так жваво про щось говорила, наче круг неї було, принаймні, з десяток слухачів (Жур.)\ Але глядіть, щоб панна була багата; щоб батько дав принаймні тисячу карбованців (Н.-Лев.)]. приналежати, -жу, -жиш принадлежать. приналёжний 1) принадлежащий; бути гч/ним до чого принадлежать [к] чему [У мене бувають не раз поодинокі почуття, справді, немов які загублені, заблукані в людськім серці тони, котрі не знають, до котрої мелодії приналежні, де їм пристати (Коб.)]; 2) обл. соответствующий [Кай Л є т і ц і й..: Руфіне, мої думки нікому не відомі, а ділом я закону не ламаю, та й іншому ламати не дозволю, поки того закону не скасує в дорозі правній приналежна влада (Л. Укр.)]; ^ні до себе соответствуют один другому [—Мені вона загадка. — Мені — ні, Маню. Вона лиш несвідомо бореться проти впливу його спокійної, але перемагаючої вдачі. Ці два характери приналежні до себе (Коб.)]. приналежність, -ності 1) принадлежность [Семен Голубар мав уже не тільки свої двадцять два роки, але й почесну соціальну приналежність — робітник-гірникі (Ле); Розташування цього будинку на території залізничної зони., свідчило про його приналежність до майна наркомшляхів (Трубл.)]; з а г^тю по принадлежности; 2) (вещь, представляющая часть, необходимый составной элемент чего-нибудь) редк. принадлежность. принамені см. принаймні. принародно нар. разг. публично; при всех [Заплакану жінку востаннє обняв і поці- I лував принародно (Ле); В мене кінь за- 1 сікся, так я перев'язував, щоб старшина |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)