Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
яри 381 при не загледів та не виганьбив принародно (Гонч.)]. принатурити см. принатурювати. принатуритися см. принатурюватися. принатурювати, -рюю, -рюєш, принатурити, -рю, -риш обл. приучать, приучить [Батько принатурив його до чумацтва (Харьк. г. — Сл. Гр.)\. принатурюватися, -рююся, -рюєшся, принатуритися, -рюся, -ришся обл. приучаться, приучиться; (вырабатывать в себе навык к чему-нибудь — еще) приноравливаться, приноровиться; (применяться к чему-нибудь, к кому-нибудь) приспособляться, приспосабливаться, приспособиться (А ось сусіди: чи вони уміли робити землю? все, було, чужі роблять, а далі потроху принатурились, то й сами почали робити (Лебед. у. — Сл. Гр.); До кожного принатурюватися треба (Горд.)]. приндитися, -джуся, -дишся разг. хорохориться; (сердиться; привередничать) фам. •фуфыриться; (артачиться) вулъг. кобениться [Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду присохли до спини, а воно приндиться... (Коцюб.); Уляна неприязно мовчала, приндилася (Горд.)]. приневолений принуждённый, вынужденный; приневоленный [Колись давно ще дід потрапив у цю країну і — невідомо, чи з власного бажання, чи приневолений — залишився тут жити (Донч.); Я приневолений жити в глуші на фермах, бо кожний новий емігрант, який приїздить тепер до Канади, іде обов'язково на один рік пра* цювати на <?ерму (Рад. літер., 1958, 5)]. Ср. приневолювати. приневолювати, -люю, -люєш, приневолити, -лю, -лиш разг. принуждать, принудить, вынуждать, вынудить, разг. неволить, приневоливать, приневолить [Як дочка захоче. Я не приневолюю її ні за кого, положився на неї (Квітка); Вона хоче закон ламати, а я не хочу!.. І їй не дозволю. Не хоче по-доброму — приневолю! (Вас.)\. принесений принесённый; притащенный [Вчулись їй, мов принесені вітром на променях сонця з зеленого саду, веселі музики, пісні (Н.-Лев.); Принесений з собою груз гранат Начальнику тоді здавав солдат (Ба- жан)]. Ср. приносити 1. принесення принесение, разг. принос; «-^ня вжёртву (кого, чого) принесение в жертву (кого, чегб); ~ня присяги принесение присяги. принести см. приносити. принестися см. приноситися. принижатн см. принижувати. принижатися см. принижуватися. принижений 1) прич. приниженный; униженный; умалённый; уроненный [Вона не глянула навіть в його сторону. Пішла алеєю, велична і недосяжна, а він лишився, принижений, спантеличений (Риб.); Хлопець знав, що в світі існує приниження людини людиною. Такою приниженою людиною був і його батько (Скляр.)]; ср. принижувати; 2) прил. приниженный; (раболепно смиренный — ещё) униженный; (угнетённый несчастьями, обидами — ещё) унижённый [Він з огидою почував, як неприємно дрижать у нього коліна, а спина сама гнеться на принижений улесливий поклін (Панч); Про принижене становище негрів нічого й говорити: американська буржуазія в цьому відношенні нічим не краща від буржуазії інших країн (Ленін); Що вдіє раб принижений, нещасний, Як буде проповідь читать своїм панам? (Л. Укр.)]. приниженість, -ності приниженность; униженность; унижённость [Ніколи приниженість духу, обезсилення не найдуть у неї співчуття (Коб.)]. Ср. принижений 2. приниження принижение; унижение; умаление [Культ особи суперечить принципові колективності керівництва, веде до приниження ролі партії, її керівного центру E0 років КПРС); В жодній країні у світі селянство не переживало і після «визволення» такого розорення, таких злиднів, таких принижень і такої наруги, як у Росії (Ленін); Важка, виснажлива праця на експлуататорів — капіталістів і поміщиків, приниження гідності людини.. — ось що знає трудова людина в капіталістичних країнах (Рад. Укр., 1958, VII)]. Ср. принижувати. принижено нар. унижённо [Молодший [Сапі га] вже втратив свою войовничість і при- 'нижено просив козака, щоб про його полон сповістили княгиню Вишневецьку, вона дасть за нього будь-який викуп (Панч)]. принижування принижение; унижение; умаление. Ср. принижувати. принижувати, -жую, -жуєш и (реже) принижати, -жаю, -жаєш, принизити, -нижу, -нйзиш принижать, принизить; (оскорблять самолюбие, достоинство — ещё) унижать, унизить, перен. книжн. умалять, умалить; (дискредитировать) перен. ронять, уронить [Релігія принижує гідність людини, і в цьому її негативна, реакційна роль у нашому суспільстві (Наука і життя, 1956, 3); Те, що ви, офіцер гинучої армії, віддали честь цьому сержантові, не повинно анітрохи принижувати вас (Гонч.); Ти хочеш принизити, розтоптати почуття однокласниці, своєї товаришки по школі! (Донч.)]; г^/ти свою гідність ронять, уронить своё достоинство; «-^ти себе унижаться, унизиться [Арсен, розумів, що принижує себе, але недаром кажуть, потопаючий за соломинку хапається! (Дмитр.)]. принижуватися, -жуюся, -жуєшся и (реже) принижатися, -жаюся, -жаєш ся, принизитися, -нижуся, -нйзишся 1) унижаться, унизиться [— Як ти живеш? — Поки сили були — робив. А тепер передав майстерню синові. Ой, скільки довелося задля його вклонятися й принижуватися... (Тулуб)]; 2) (становиться смирным, покорным) смиряться, смириться [А ще тяжче на брата дивитись, Як бідує на власній землі, Як принизивсь у рабській покорі (Стар.)]; 3) страд, з. (несоверш.) принижаться; уніг жаться; умаляться; ср. принижувати. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)