Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
при 382 при принижуюче нар. унижающе. принижуючий унижающий [Я ніколи не витримую до кінця фальшивого або принижуючого мене становища, і коли не можу просто встати і піти, то вириваюся, рвучи своє серце та, певне, и чуже ранячи (Л. Укр.)\. принизити см. принижувати. принизитися см. принижуватися. принизливий 1) унизительный [Ярошенко: ..Відповідати ж на анонімки вважаю принизливим, а розслідування подібних документів— ганебним (Левада)]', 2) (выражающий презрение) уничтожающий [Принизливим поглядом зміряла Алілуяженка з ніг до голови, навіть усміхнулася куточками губ, і пішла з хати (Ле)]. принизливість, -вості унизительность. принизливо нар. унизительно; унижающе [Гірко, принизливо було Ганні відчути себе відстороненою, нікому вже не страш- нбю (Гонч.)]. притікати, -каю, -каєш, принйкнути, -ну, -иеш приникать, приникнуть; (тесно прислоняться — ещё) прижиматься, прижаться [Приникає [віла] вухом скрізь до мурів, наслухає, чи не чутно гуку (Л. Укр.); 1 І він [Шевченко] устами спраглими приник До джерела, де грає творчість бурна (Рил.); Незчулася й Галя, як приникла головою на його груди... (Мирн.)]. принишклий притихший, притихнувший; приутихший, приутихнувший; приумолкнувший; присмиревший [Вони попрямували через принишкле місто до темної, мовчазної станції (Скляр.); Ніхто не помічав принишклої в темному закутку постаті (Сміл.); Осінні дрібні дощі падали на сумовито принишклу землю (Ст.)\. Ср. принишкнути. принишкнути, -пу, -непі притихнуть, (немного) приутихнуть; (замолчать на время — ещё) приумолкнуть; (стать смирным) присмиреть [I ось, нарешті, рапорти вщухли, підрозділи принишкли і насторожились, як перед польотом, і оркестр заграв Державний гімн (Гонч.); В гущавині калинових кущів принишкли снігурі (Ле)\ Вітер принишк у густому очереті понад ставом (Куч.); Під лісом принишкло, припало грудьми до снігу невелике село (Збан.)]. пріїнорбвлюватися, -лююся, -люєшся, при- норовйтися, -влюся, -вйшся редк. приноравливаться, приноровиться [Неквапно, принбровлюючись до ходи коня, Дмитро ішов біля саней (Ст.); Атагос Мануйло навчав хлопця, як приноровитись йому до верблюдів, як біля них ходити (Гонч.)]. принос, -су разг, принос [Зажерся [піп] з дяком, ніяк це поділять приносів (Коцюб.)]. приносини, -син разг. приношение [І я бачу її, бачу ту, кому до страдницьких ніг клали поети всього світу і всіх століть найдорожчі свої приносини. Бачу матір (Рил.)]. приносити, -ношу, -носиш и уст. приношати, -шаю, -шаєш, принести, -су, -сені 1) приносить, принести; (доставлять куда-нибудь фам. — ещё) притаскивать, притащить [Коли хворіла Галина, то мати приносила їй найкращі іграшки (Ле); Пере л*е сник: .. Будь моя кохана! Звечора і зрана самоцвітні шати буду приношати (Л. Укр.); Вітровий: Візьми казан, принеси води (Корн.); Ріки і струмки, які впадають в озеро, приносять з собою багато піску, глини, мулу (Фіз. геогр.); Знайому пісню нам від берега приніс Легенький вітерець (Рил.); Громами гроз одлинула година, що нам весну Жовтневу принесла (Сос); Сон приніс капітану силу й бадьорість (Збан.); Спостереження вчених приносили все нові й нові докази правильності системи Копер- ніка (Наука і життя, 1959, 1); Великі зміни приносить у колгоспне виробництво, у побут колгоспників використання електроенергії (Колг. Укр., 1956, 4); Кожна галузь колгоспного виробництва., повинна всебічно розвиватися й приносити прибуток (Рад. Укр., 1951, II); Багато жертв принесли в боротьбі з капіталом російські революціонери (Ленін)]; ~ти, ^ти в жертв у (в дар) (кого, що) приносить, принести в жертву (в дар) (кого, что) [І вона залюбки приносила в дар незвичайній людині своє серце і свою покору (Коцюб.); Звелів [Еней] з бичні волів пригнати, ..Плутону в жертву принести (Котл.)]; ^/ти, ~тй користь приносить, принести пользу [Там шматок місця потрібен під будівлю, котра б приносила більш користі (Мирн.)]; ~тп неприємності доставлять неприятности; г^тй п о в ц н у см. повинна 2; ~ти присягу приносить присягу; г^ти щастя приносить счастье [Хай весна приносить щастя в кожну хатуї (Сос.)]; 0 лиха година ~несла! фам. нелёгкая принесла!; 2) (давать урожай) приносить, принести; <^ти плоди приносить плоды, плодоносить; 3) (давать поколение) разг. рождать, рожать, родить (несоверш. и соверш.) [Вона мало не щороку приносила йому то сина, то дочку (Чорн.)]. приноситися, -ношуся, -носишся, принестися, -суся, -сёшея 1) разг. приноситься, принестись; 2) (только соверш.: очень быстро прийти, приехать) разг. принестись (разг.), примчаться, разг. примчать; 3) страд, з. (несоверш ) приноситься; притаскиваться; ср. приносити 1. приношати см. приносити. приношений поношенный [Еге ж, се таки й були чоботи. Старі, приношені, маленькі .чоботи з великими латками (Вовч.)]. приношення уст. 1) (действие) приношение; 2) (подарок) приношение, рит. дар. принука уст. принуждение, понуждение [Ти сіяв би слова потіхи і принуки (Фр.); Юсип зробив те саме вже без принуки (Черемш.)]. принукувати, -кую, -куєш и редк. принукати, -каю, -каєш разг. принуждать, понуждать [Тут треба все принукувати палицею, натаєм, та й тим нічого не вдієш (Н.-Лев.); На землі нашого брата значно більше, аніж пана, і ми повинні принукати його до праці» а не він нас (Ле)], |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)