Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
при 389 при -летеш приплетать, приплести; (удлинять витьём) надвивать, надвить. приплічник см. поплічник 1. приплутаний припутанный; приплетённый, пристёгнутый, примешанный. Ср. приплутувати. приплутати см приплутувати. приплутатися см приплутуватися. приплутувати, -тую, -туєін, приплутати, -таю, -таєш припутывать, припутать; (перен. разг. — еще) приплетать, приплести, пристёгивать, пристегнуть, примешивать, примешать [Вона тепер ні про що говорити не може, не приплутавши Маусіка (Л. Укр.)\. приплутуватися, -туюся, -туєшся, приплутатися, -таюся, -таєшся 1) разг. припутываться, припутаться; 2) страд, з. (не- соверги.) припутываться; приплетаться, пристёгиваться, примешиваться; ср. приплутувати. приплюскнути, -ну, -неш 1) (о зерне) редк. зачахнуть; 2) (прижаться вплотную) обл. нринйгенуть, перен. прилипнуть [Тетяна пришіюскла до стінки рову, дихання спинила (Ле); Комар смачно приплюск до теплого виска й червонів задоволено (Ле)\. приплюснути см. приплющувати2. приплюснутин 1) прач. см. приплющений2; 2) прил. приплюснутый [Першим отямився булькатий Юзек, з приплюснутым носом (Панч)). приплюсовувати, -совую, -совуєш, приплюсувати, -сую, -суєш разг. приплюсовывать, приплюсовать. приплющений1 прищуренный, прижмуренный. Ср. приплющувати1, приплющений2, приплюснутин приплюснутый [Величезний, але невисокий зал здавався приплющеним (Бойч.у, Село стояло під глеюватою горою над ставом, тихе і при- плюснуте до землі (Куч.)]. приплющити1 см. приплющувати1. приплющити2 см. приплющувати2. приплющувати1, -щую, -щуєш, приплющити, -щу, -щиш (о глазах — прикрывать) прищуривать, прищурить, прижмуривать, прижмурить [Переброда приплющив очі, наче прицілювався (Гур.)]. приплющувати2, -щую, -щуєш, приплющити, -щу, -щиш и приплюснути, -ну, -неш (делать плоским) приплющивать, приплюснуть. приплямкувати, -кую, -куєш разг. причмокивать [губами] [— Оце воно, — задоволено приплямкував Онисько Артемович, пробуючи з другого кулька (Гонч.)]. припнути см. припинати. припнутий привязанный [Припнуті до стовпчиків коні стояли вже кілька годин (Шиян)]. припнутися см. припинатися. приповзати, -заю, -заєш, приповзти, -зу, -зёш приползать, приползти [Гадюка приповзла тихесенько І, мов підіслана, його вкусила в руку (Фр.)\ Одверто кажучи, не вірила стара ні повідомленням газети, ні черствим словам зятя, ні отим лихим чуткам, що приповзали до Яблунівки (Вологи.)]. приповідати, -даю, -даєш, приповістй, -вім, -вісй обл. 1) рассказывать, рассказать [Приповідають люди, що де наше тсиерки село, то колись ліс був (Камен. у. — Сл. Гр.)]\ 2) (говорить что-нибудь, сопровождая этим какое-нибудь действие) приговаривать, приговорить (редк.), ири- сказывать, ирисказать [Колись при- повідали собі на смішки: «Казав Іван, що видів Штефан, як пан їв булку з молоком та й дуже вона була смачна» (Козл.)\ Катрзтя була завжди скора до сміху й жартів, а у такому гурті було чого та з кого посміятися та не одно приповістй (Кобр.)}. приповідка присказка, прибаутка; поговорка [Ґазди приступали з усякими приповідками до дьогтю і терпеливо ждали на свою чергу (Козл.)\ Руська приповідка каже: не робися солодким, бо тебе злижуть, не робися кислим, бо тебе оплюють (Фр.)]. приповістй см. приповідати. приповістка, прйповість, -ті 1) редк. присказка, прибаутка; поговорка [Христі що вчувається регіт дівочий, веселі їх вигадки, приповістки... (Мирн.); Влучно народна приповістка.. нам каже: тим бочка смердить, чим налита (Тич.)\ От еюю прйповість треба усякому тямити і пе забувати (Квітка)]\ см. ещё приповідка; 2) (изложение каких-нибудь событий) обл. рассказ; (иносказательный с нравоучением — ещё) притча [Галя слухала-слухала таку сумну прииовістку про таке гірке та злиденне життя, — та аж страх її візьме... (Мирн.)\ Чуючи од батька страшні нри- повісті про війни та походи.., Івась перекладав усе те в дитячі іграшки (Мирн.)\ Язиком небагато наробиш і заробиш. Розкажу вам прйповість (Квітка)]. приподоблятися, -ляюся, -ллєшся и припо- дбблюватися, -лююся, -люєшся, припо- дббитися, -блюся, -бишея обл. 1) (до кого) подольщаться, подольститься (к кому), (только несоверги.) угодничать (перед кем) [Гал іма: Я знаю, що в тебе незалежний маєток і тобі нема потреби ириподоблю- ватися, щоб зробити кар'єру, здобути добрл посаду (Самійл.)]\ 2) (кому) угождать, угодить [Старалася [Текля] приподобитися йому, затягаючи його раз у раз до корчми, купувала горілки, давала грошей (Коб.)]. припозйчити, -чу, -чині разг. подзанять [— Що ж, чи помиритесь ви в тому млині? Там же вас п'ять чоловік в спілці? — спитав батюшка, — та ще, здається, ви й грошей трохи припозичили в Аврума (II.-Лев.)]. прйполок, -лка (в бане) полок. приполюсний приполюсный. приполярний приполярный [У приполярних областях влітку сонячне проміння ковзає по поверхні (Фіз. геогр.)]. прппоминатн, -паю, -наєш, прином'янути и обл. нрипімнути, -ну, -неш редк. припоминать, припомнить, вспоминать, вспомнить [Уже ирипом'януть достоту не берусь, Куди і відки йшли Денисів Родіоном (Рил.); Але швидко, швидко, здається, буде мусив докладно й тото собі припімнути (Фр.)]. См. егце пригадувати 1. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)