Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
При 392 при подпухлость [На місці щеплення [віспи] через три-чотири дні з'являється почервоніння, припухлість (Веч. Київ, 1957, VII)]. припухнути см. припухати. припущений предположенный; допущенный; принятый [Щоб якось виправити припущену помилку, він., запропонував: — Запрошуйте і мене в гості (Гур.)]. Ср. припускати1 1. припущенний допустимый, допускаемый; (такой, с которым можно согласиться) приемлемый; (такой, с которым можно примириться) терпимый. припущенність, -пості допустимость; приемлемость; терпимость. Ср. припущенний. припущення предположение; допущение [На хвилинку в лейтенанта зринуло припущення, від якого радісно забилося серце (Панч)]; робити ~ня строить предположения. Ср. припускати1 1. припхати, -хаю, -хаєш разг. притащить, вулъг. припереть [Ми тобі й автомобіля до райцентра припхаємо (Янов.)]. припхатися, -хаюся, -хаєшся притащиться; припі рёться [Ледве до своєї хати припхався (Стор.)]. Ср. припхати. припхнути см. приііихати. прип'ясти см. припинати. прип'ястися, -пнуся, -пнешся 1) см. припинатися; 2) (плотно прижаться) прильнуть [— Тату!—Охопила рученятами, припала, прип'ялася вустоньками... (Вас.)]. прип'яти1 см. припинати. прип'яти2, -пну, -пнёш (ковкой прикрепить к чему-нибудь) приковать. прип'ятий1 привязанный [Варивон відімкнув прип'ятий до старого вузлуватого пня човен (Ст.)], Ср. припинати 1' прип'ятий2 прикованный [Н а р т а л: ..Якби мав я руки хоч у кайданах, тільки не прип'яті так до стіни, я б їм давно, сим «браттям», своє братерство показав (Л. Укр.)', Справа, я думаю, в тому, що, отак взявши читача чи слухача за живе, памфлет і фейлетон тримають їх увагу прип'ятою до теми від першого до останнього слова (Смол.)]. Ср. прип'яти2. прип'йтися см. припинатися. Прип'ять, -ті Припять. прирадити, -джу, -диш 1) разг. присоветовать [Пан міркував про своє положепня сяк і так, та не міг надумати нічого ліпшого понад те, що прирадив візник (Фр.)]; 2) (условиться, сговориться о чем-нибудь) обл. порешить [І прирадили зібрати в одно огнище всі сили, щоб велике, спільне діло поспівало і росло (Фр.)]. прираховування причисление. прираховувати, -ховую, -ховусш, прирахувати, -рахую, -рахуєш 1) присчитывать, присчитать, разг. причитывать, причесть; (присоединять при подсчёте разг. — ещё) причислять, причислить; ^ти проценти до капіталу присчитывать, присчитать проценты к капиталу, разг. причислять, причислить проценты к капиталу; 2) (относить к числу кого-нибудь, чего-нибудь) причислять, причислить [Незважаючи на те, що її [школу] вважали за мужицький університет, офіціально її прираховували навіть не до середніх шкіл, а до нижчих (Вас.)]. прирахування причисление. прирахувати см. прираховувати. прираяти, -раю, -раєш разг. присоветовать [Грицько: ..Чим же ти винувата? Якби вона питала тебе, а ти прираяла таке, отоді б була винувата!.. (Мирн.)]. приревнувати, -ную, -нуєш приревновать [І Марина не згірше уразила її, коли приревнувала свого чоловіка до неї (Мирн.)]. прирейковий спецл прирельсовый. приректи см. прирікати. приречений 1) прич. обречённый; предопределённый; предначертанный; предрешённый; предсказанный; предречённый [А термін суду наближався, і з ним віддалялася можливість урятувати приречених на смерть невинних солдатів (Ле); Таж недарма з пори глухої Шипів і прискав міщанин, Доби віщуючи старої Давно приречений загин (Рил.)]; 2) прич. приговорённый, присуждённый [Ведуть гайдамаки через майдан чотирьох приречених на страту (Головко)]. Ср. прирікати 1—2; 3) прил. обречённый [— У Григора — хлів, а в Максима — клуня [горить], — сказав він приреченим голосом. — Чи не німці заскочили? (Панч)]. приреченість, -ності обречённость, обречение [Якась приреченість переслідує вразливого каштеляна з його синами (Ле)]; з ~ністк> с обречённостью [— Ніхто мені тепер не допоможе, — вимовила з одчайдушною приреченістю Зінька (Шиян)]. приречення 1) обречение; предопределение; (участь — ещё) судьба; предначертание [Приречення однієї частини робітничого класу до вимушеного безділля внаслідок надмірної праці другої його частини, і навпаки, стає засобом збагачення окремих капіталістів.. (Маркс); Одну мить був він упевнений, що втікає від долі, від страхітного її приречення (Риб.)]; 2) обещание [Приречення Тугара Вовка облегшило серце Максимові (Фр.)]. Ср. прирікати 1,3. приречено нар. обречённо [Жінка тяжко зітха, покірно, приречено, бо ж знає — крутої вдачі чоловік (Горд.)]. пририхтовувати, -тбвую, -товуєш, пририхтувати, -тую, -туєш разг. прилаживать, приладить. прирівнюваний 1) приравниваемый; 2) приравниваемый; сравниваемый. Ср. прирівнювати 1—2. прирівнювання 1) приравнивание; 2) приравнивание; сравнение [Розуміється, про прирівнювання умов Росії до умов Західної Європи не може бути й мови (Ленін)]. Ср. прирівнювати 1—2. прирівнювати, -нюю, -нюєш, прирівняти, -няю, -шієш 1) (делать ровным) приравнивать, прировнять; 2) (делать равным кому- нибудь, чему-нибудь) приравнивать, приравнять; (сопоставлять — ещё) сравнивать, сравнить [Обмінюючи продукти, люди прирівнюють найрізніші види праці (Ленін); |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)