Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
при 395 при вніс неоціненний вклад у розвиток природознавства (Наука і життя, 1957, 4); Одну яблуньку, одну грушу, сливу й вишню він сам посадив під доглядом викладача природознавства (Коп.)]. природознавчий природоведческий [Природознавчі екскурсії, які Іван Михайлович часто влаштовує в степ або до моря, бувають справжнім святом для учнів (Донч.)]; ~ чі науки естественные науки; есте- ственноисторйческие науки. природолюб, природолюбець, -бця разг. любитель природы. прирожденный уст. прирождённый [В неї є прирожденна естетичність (Н.-Лев.)]; г~ний дворянин см. дворянин. прирозуміти, -мїю, -мієш разг. сообразить, смекнуть; ухитриться [Щоб ми не приро- зуміли, як обдурити панів? Аби тільки дозволили на риск піти (Панч); Треба прирозуміти, як ту бісову машину скасувати (Мирн.)]. приросити, -рошу, -росиш слегка побрызгать [Дощ приросив землю (Черк. у. — Сл. ГР.)\. прирослий прирбсший [Довго потім згадували люди, одірвані од грунту й не прирослі ще до іншого, — оцей вибалок і запах сухого, полину (Янов.)]. приростання 1) прирастание [Розроблена форма укріплення (фіксації) реплантованих зубів у кожному окремому випадку має важливе значення для їх приростання (Наука і життя, 1958, 8)]; 2) прирастание. Ср. приростати 1—2. приростати, -таю, -таєш, прирости, -ту, -тёш 1) прям., перен. прирастать, прирасти [Пересельців Павлов радив не шарпати, хай приростають до матерньої землі (Янов.)*, Літа не ждуть! літа летять, А думка проклята марою До серця так і приросла... (Шееч.)]', 2) (увеличиваться в количестве) прирастать, прирасти [Немилосердно скупився Окунь не тільки на одежі, але й на харчуванні.. Так зате земельки щороку приростало, звеселяючи його неспокійні очі (Ст.)]. приростити см. прирощувати. приросток, -тка грам, приставка, представка; (префикс в некоторых языках для образования прош. ер. — еще) приращение. прирощення приращение [Як періодичне прирощення капітальної вартості, або Періодичний плід функціонуючого капіталу, Додаткова вартість набуває форми доходу, що виникає з капіталу (Маркс)]. Ср. приростати 2. прирощування приращение [Нещасні випадки, прирощування живої шкіри на мертві опечені місця та приточування кісток на місця переламів і розтрощень — це була його [професора] галузь (Смол.)]. Ср. прирощувати. прирощувати, -щую, -щуєш, приростити, -рощу, -ростиш приращивать, прирастить [Інститут робив тільки перші експериментальні спроби виймати око з трупа і прирощувати його живій людині (Смол.)]. прируб, -бу плотн. редк. прируб, прирубка [Крім трьох куполів, будівля має з боків над невеликими прирубами два маленьких куполки (Дерев, зодчество Укр.)]. См. еще прибудова. прирубати см. прирубувати. прирубіжний прирубежный. прирубувати, -бую, -буєш, прирубати, -баю, -баєш разг. прирубать, прирубить [Прирубай ще трохи дровець (Сл. Гр.)]. при руділий порыжелый, порыжевший; пожелтелый, пожелтевший [У високих при- руділих травах по степах гомоніли виводки пташині (Ле)]. Ср. прирудїти. прирудіти, -діє разг. порыжеть; (слабее) пожелтеть. прирулювати, -люю, -люєш, прирулйтп, -лю, -лиш св. прируливать, прирулить. прирусловий прирусловый [Зернисту будову заплава має в центральній частині, а шару вату — в прирусловій та притерасній (Коле» вироби, енцикл.)]. приручання 1) приручение; 2) поручение. Ср. приручати 1—2. приручати, -чаю, -чаєш, приручити, -ручу, -ручиш 1) приручать, приручить [Хлопець приручив його так, що їжачок бігає за ним, як цуценятко (Коп.)]\ 2) (возлагать на кого-нибудь исполнение чего-нибудь, заботу о ком-нибудь, о чём-нибудь) разг. поручать, •поручить [Він часом посилав її доглядати сапальнипь на буряках або приручав одвезти полудень косарям, що Раїса робила охоче (Коцюб.); Зараз мого чоловіка приручили дядькові (Вовч.)]. приручатися, -чаюся, -чаєшся, приручитися, -ручуся, -ручишся 1) приручаться, приручиться [Пташка цілком приручилася (Коп.)]; 2) страд, з. (несоверш.) приручаться; поручаться [Спочатку [в період неоліту] тварини приручалися з метою створення запасів м'ясної їжі, а потім і для одержання молока, шкіри, вовни та інших продуктів (Іст. Укр. РСР)]; ср. приручати 1—2. приручений 1) приручённый [За вікном тривожно кричала приручена галка (Грим.)]; 2) порученный [— Оце ми до вас приїхали з вашою давньою парафіянкою, — починає другу вже річ сестра Меланія: — Вона мені приручена (Вовч.)]. Ср. приручати 1—2. прирученість, -ності приручённость. приручення 1) приручение [Характерним моментом періоду варварства є приручення і розведення тварин та вирощування рослин (Енгельс)]; 2) поручение. Ср. приручати 1—2. приручити см. приручати. приручитися см. приручатися. присаджувальний техн. присадочный. присаджування присаживание, разг. присадка. присаджувати, -джую, -джуєш, присадити, -саджу, -садиш 1) (кого к чему, за что) усаживать, усадить [Звикла бігати та гуляти, так хто тебе присадить за роботу? (Квітка)]; 2) (^сажать добавочно) присаживать, присадить; 3) перен. осаживать, осадить; (призывать к порядку разг. — ещё) одёрги* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)