Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
при 403 гір» дупувати нігтем (Коцюб.)]\ 2) засохлый, засохший [Сонце., освітило високий берег, сталеву хвилю і неосяжні плавні присохлого очерету (Собко)]. Ср. присихати 1—2. присохнути см. присихати. приспа обл. завалинка [Стара Горпина здивувалася немало, побачивши, що під хатою на присні сиділи оба молоді Довбуу щуки, немов дожидаючи її (Фр.)]. приспаний, обл. приспатин 1) усыплённый; убаюканный [Збившись докупи, вони, приспані тишею, куняли (Пану)', Лиш десь там на дні серця Савчихи сиділа приспана сильною волею туга, яка все будилася від думки про розлуку з Михасем (Мак.); Спасибі їм, вони [хвилі Дніпра], ласкавії, збудили У серцеві моїм присиатев добро (Манж.)]; 2) заспанный. Ср. присипляти 1—2, приспання усыпление [Франко стверджує, що справжня поезія повинна кликати, запалювати народ до праці, до боротьби, що вона не опій для приспання, нз пуста скороминуща забавка (Іст. упр. літ.)]. приспати см. присипляти. приспатин см. приспаний. приспів, -ву прицёв; лит. рефрен [Не менш важливу роль аніж заспів у пісні відіграє рефрен, чи приспів, який нерідко має свою цілком самостійну словесну та музичну завершеність (Рад. літер., 1958, 5); Заспівував брат і єдналися в приспіві, неначе зливалися краплі роси, ..гнучкі і дзвінкі молоді голоси (Пере.)]. приспівати1, -ваіо, -ваеш, приспіти, -пію, -пієш 1) (о времени) разг. приспевать, приспеть; (только соверш.: прийти, появиться в нужный момент разг. — ещё) подоспеть [Татар приспіло небагато, але від того шарварку здавалося, що їх там незліченна сила... (ІльчЛ; Підросли діти, збулась сього клопоту, так друге лихо приспіло (Вовч.); Як лиха зима приспіє, Білим снігом поле вкриє, До бабусі дітвора Утікає із двора (Гл.)]\ 2) (только соверш.: понадобиться совершенно неотложно, очень захотеться) безл. разг. приспеть, приспичить [— Треба мені хапатись в редакцію... — Чого це вам так приспіло? (Н.-Лев.)]; ото як тобі ~шло! эк тебе приспело!, эк тебе приспичило! приспівати2, -ває, приспіти, -піє и нри- спіпути, -пе (становиться спелым, зрелым) разг. поспевать, поспеть, созревать, созреть [Зійшов той овесець, приспів: Наум зібрав, Та й шкапу годував (Боров.)]. приспівати3 см. приспівувати. приспівка 1) разг. припевка, частушка [Веселим, з гостинцями, з жартівливими приспівками — таким зараз пригадався Данькові багько (Гонч.)]; 2) (пение, обращенное к кому-нибудь) обл. припевок, припевка. приспівування подпевание. приспівувати, -півую, -півусш, приспівати, -в^ю, -ваєш припевать (только несоверш.), подпевать, подпеть (Лагодячи вечерю, вона навіть приспівувала (Коцюб.); Нехай лишень сядуть за стіл, вже не я буду, щоб не приспівала йому: Старший боярин — як болван: Витріщив очі, як баран (Квітка)]. приспінутн см. приспівати2. приспіти1 см. приспівати1. приспіти2 см. приспівати2. приспічити, -читьбезл. разг. приспичить, приспеть [Микиті щось приспічило курить (Панч)]; ото як тобі ^чилої эк тебе приспичило!, эк тебе приспело! приспішений обл. ускоренный [Забейко вчув, як йому закалатало серце. Мав враження, що його ввело у цей приспішений рух друге маленьке серце, що билося в цій хвилині так тривожно (Вільде)]. ириспішйти см. ирнснішувати. нриспішник редк. приспешник [Український народ розтер на порох, знищив цих ири- спішників буржуазії (Тич.)]. приспішувати, -шую, -шуєш, приспішйти, -шу, -шйш обл. ускорять, ускорить [Начко тягнув п'яного Ернеста щосили з собою і приспішував кроку (Фр.)', Марія оглядається навколо себе: цього року весна при- спішила свій крок (Вільде)]. приспускати, -каю, -кає.ш, приспустити, -пущу, -пустиш разг. опускать, опустить; (немного, не совсем спускать) приспускать, приспустить [Зустрічаючи Валєнса, вона приспускала вії і проходила повз нього швидкими кроками (Собко); Стала коло своєї мами і якось присцустила оченятка (Вовч.); Мовчала земля, мовчало небо, вкривалися тугою зорі, ніч приспустила своє чорне знамено... (Кач.)]. приспускатися, -каюся, -каєшся, приспуститися, -пущуся, -пустишся опускаться, опуститься; приспускаться, приспуститься [Приспускається бойовий прапор з орденською стрічкою на древку (Веч. Київ, 1957, IV)]. Ср. приспускати. приспустити см. приспускати. приспуститися см. приспускатися. приспущений опущенный; приспущенный ' [Дивиться вона завжди чомусь з-під приспущених вій, ніби боїться показати свій справжній погляд (Собко); Легенько лопотять над юрбою приспущені червоні полотнища прапорів (Козач.)]. Ср. приспускати. » приссати см. присисати. приссатися см. присисатися. пристав ист., дорев. пристав [На іанок вибіг ^заспаний і переляканий огрядний пристав (Десн.)]. приставання приставание. приставати, -таю, -таєш, пристати, -тану, -танеш 1) приставать, пристать; (о чём- нибудь липком или к чему-нибудь липкому — ещё) дірилипать, прилипнуть; (перен.: надоедать кому-нибудь чем-нибудь — ещё) привязываться, привязаться [Сінешні двері щільно приставали до одвірка (Коцюб.); За городом тільки якась фабрика муріла, бо до цегли не так дим приставав (Мирн.); Слова ті приставали до них, як будяки, що трудно одірвати з одежі (Коцюб.); На чолі виступили перші краплини поту, і кілька волосин недбалої зачіски пристали до 26* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)