Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
при 413 при право тобі наказувати і ти мусиш слухатися,—з притиском сказав Крайнев (Собко)]. притискання, притискування притйскиваяие; прижимание, прижим; поджимание. Ср. притискати 1. притискати, -каю, -каєш и притискувати, -кую, -куєш, притиснути, -ну, -нош 1) притискивать, притиснуть; (придавливать к чему-нибудь — ещё) прижимать, прижать; (подобрав, сжимать плотно — обычно) поджимать, поджать [Вона не могла говорити, притискала рукою серце і важко дихала (Коцюб.); Він бере у Володі скрипку й незграбно притискує її до грудей (Дбнч.); Вибиваючи ворога з кварталу в квартал, радянські війська уже притиснули його з трьох напрямків до Дунаю (Гонч.)]\ 2) пе- рен. прижимать, прижать; (угнетать — ещё) притеснять, притеснить [А як притиснуло життя і побачили люди, що одному не прожити, — пішли всі в цех (Тулуб); Напередодні під вечір мороз притиснув, та такий, що аж за щоки пощипував (Збан.)]. притискатися, -каюся, -каєшся и притискуватися, -куюся, -куєшся, притиснутися, -нуся, -нешся притискиваться, притиснуться; прижиматься, прижаться; поджиматься, поджаться [Вони вийшли з-за рогу, міцно тримаючись один одного, припадаючи і притискаючись до стіни (Смол.); Дівчинка ще міцніше притиснулась до нього (Коп.); При поверхневому підсіві трав найкращий ефект дає люцерна, бо в неї насіння дрібне і легко притискується до землі (Бот. ж., 1953, X, 4)]. Ср. притискати 1. притискач, -ча техн. прижим. притискний техн. прижимный. притискування см. притискання. притискувати см. притискати. притискуватися см. притискатися. притиснений, притиснутий 1) притиснутый; прижатый; поджатый [Коли ви поїдете мальовничою приморською дорогою з Алушти на Ялту, вас зустріне притиснуте горами до самого Чорного моря невелике село Малий Маяк (Рад. Укр., 1954, III); Задні ноги [зайця] ще не одірвалися від землі, а передні були далеко в повітрі з притисненою головою і з довгими вухами (Трубл.)]; 2) прижатый; притеснённый. Ср. притискати 1—2. притиснути см. притискати. притиснутий см. притиснений. притиснутися см. притискатися. притихати, -хаю, -хаєш, притихнути и редк. притмхти, -хну, -хнеш притихать, притихнуть; (только соверги.: перестать шуметь — ещё) присмиреть [Булр вже таки пізно, і бучне весілля почало притихати (Смол.); Маленький гурток подорожніх притих, не почуєш і слова (Л. Укр.); Вогонь притих, зігнувся, дихнув востаннє й сконав (Коцюб.); Його грізний вигляд, його палаючі обуренням очі вплинули на «братву». Не знаючи, як діятиме їхній ватажок, вони притихли (Шиян)]. притихлий притихший; присмирелый, присмиревший [Далі став помалу й дощик накрапати, і вогким холодком до хати зайшов при- тихлий вітерець (Л. Укр.); Олеся мовчки дивилась на притихлих школярів (Донч.)]. Ср. притихати. притихнути, притйхти см. притихати. притичина разг. уст. 1) (преграда) препятствие; (досадная помеха, затруднение разг.— ещё) загвбздка, перен. гиутл. запятая [Для мене нема й не буде ніякої притичини, щоб одвідать тебе й нагодувати (Н.-Лев.); Він казав мені — буде... а нема!.. Мабуть, притичина яка... (Вовч.)]; 2) (происшествие) приключение; случай [— А от нам у Біли- ках була притичина, — хвалиться хлопець (Вас); Воєводу вельми стурбувала та при-» тичина за обідом... (Ле)\; 0 от (оце) так ~на! разг. вот так притча! [Перелякався й Причепа і все намагався розтулити Савчині зуби. — Горілки! Та голову набік!.. Оце так притичина... (Ту- луб)]; що за ^/ііа? разг. что за притча? [Раб..: Прибув високородний Публій в гості! X у с а: 3 дружиною? Раб: Сам, без жони прибув. X у с а..: Що за притичина?.. (Л. Укр.)]. притйчка разг. притычка. притишений 1) замедленный; сдержанный [Секундна стрілка оберталася в явно притишеному темпі (Собко)]; 2) приглушённый; пониженный [Трохи притишений Олен- чиним горем біль., знову випнувся наверх (Турч.); Пані Наталя говорила ті слова притишеним голосом (Коцюб.)]. Ср. притишувати 1—2. притишення 1) замедление; 2) приглушение; понижение [В притишеннях і в наростаннях гнучкого голосу його — рости почав я! (Тич.)]. Ср. притишувати 1 — 2. притишено нар. 1) замедленно [— Сергій..,-— раптом дзвінко, голосно., прозвучало від вікна, і потім притишено, ніби загальмоване, впало друге слово: — ...Петрович! (Собко)]; 2) приглушённо [Вона я є засміялась, як завжди, голосно й весело, а відповіла притишено, зніяковівши (Сміл.)]. Ср. притишувати 1—2. притишити см. притишувати. притишитися см. притишуватися. притишувати, -шую, -шуєш, притишити, -шу, -шиш 1) замедлять, замедлить; (ва- держивать ход — обычно) сдерживать, сдержать [Вона ніби нарочито притишувала кроки (Коп.); Я притишив крок, придивляюсь (Янов.); Сашко притишує коней, обертається до Павла (Куч.); Стояв перед дворецьким Василь, ледве дух переводив, притискав руки до грудей, наче хотів притишити шалений перебій серця (Риб.)\\ г^ти рух замедлять, замедлить движение; на підйбмі поїзд ~шив рух на подъёме пбезд замедлил ход; 2) (ослаблять, делать менее слышным) приглушать, приглушить; (о голосе — ещё) понижать, понизить [Близько нікого не було, і дівчина говорила, майже не притишуючи голосу (Смол.); Потім заговорив [комісар], злегка притишивши голос (Ле і Левада)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)