Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ари 416 ари Такі легкодухі, що в радощах та розкошах немає над їх, а в притузі вони, як трава, полягають (Вовч.)]. притужавіти, -віє разг. стать плотнее, сделаться плотнее; стать твёрже. приту жувати, -жую, -жуєш, притужити, -тужу, -тужиш (кого) дЗолък. чрезмерной печатью вызывать, вызвать появление покойника; (что) разг. накликать, накликать [3 таким Тужливим поглядом на себе й справді можна собі притужить лихо, як приту- жують молодиці померших чоловіків, коли цьому правда (Н.-Лев.); Мати перелякалась: вона подумала, що Нимидора притушила Миколу і що до неї літає перелесник (Н.-Лев.)]. притул, -лу стол, притык. притула обл. пристройка [На Лівобережжі і в карпатських гірських районах задня стіна, а іноді й бокові також захищалися особливими довгими прибудовами (притулами) під одним дахом з житлом (Дерев, зодчество Укр.)]. притулений 1) приставленный; прислонённый; прилбженный; прижатый ]— Щось буде! — все говорив Сухобрус сам до себе, стоячи серед хати з пальцем, притуленим до лоба (Н.-Лев.)]; 2) помещённый; пристроенный; примощённый [Роман вже не слухав. Як! Цих три морги родючої землі, що наче зумисне притулені до його ниви, мають бути не його власністю?.. (Коцюб.)]; 3) закрытый. Ср. притуляти 1—2,4; 4) прислонившийся; прижавшийся, припавший; приникший, приникнувший, прильнувший {Якось надвечір Маланка вийшла з хати і наткнулась на Гафійку, що стояла притулена до одвірка (Коцюб.)]; ер. притулятися 1; 5) приютившийся; пристроившийся; прилепившийся [Ті чудові садочки, притулені на горах або сховані в западинах, були наскрізь пронизані сонцем (Н.-Лев.)]; ер. притулятися 2. притулисько разг. пристанище [Щораз більше набирав [Забейко] переконання в тому, що мала з якихось причин втратила дах над головою і тепер шукає собі притулиська на ніч (Вільде)]. притулити см. притуляти, притулитися см. притулятися, притулок, -лку 1) приют, рит. кров; перен. убежище, книжн. прибежище [Ходжу по містечку, шукаю собі притулку, питаю людей (Вас); Дякуємо вам, хазяєчко, за притулок (Шиян)];^ дати г^к (кому) дать приют (кому), приютить (кого), призреть (кого) [Я дам тобі притулок затишний, Обороню від лютої негоди (Л. Укр.); Тітка їй дала притулок у себе (Н.-Лев.)]; знайти собі ~к приютиться; найти себе убежище [Кілька чоловік нас, партизанів, знайшли собі притулок на невеличкому болоті (Збан.)]; лишитися без ~лку остаться без крбва; надавати, надати право ~лку полит, предоставлять, предоставить право убежища [Українська РСР надає право притулку іноземним громадянам, які переслідуються за рборону інтересів трудящих, або наукову діяльність, або національно-визвольну боротьбу (Конст. У РСР)]; 2) (благотворительное учреждение) борее, приют [Не впізнати було Марійку. Спокійне життя в притулку в колі дітей зітерло тіні з обличчя їй (Головко)]. притулочок, -чка 1) уменьги. от притулок І [Тепер ходімо до куми. Там, у куми, я собі притулочок маю (Вовч.)]; 2) укромное местечко [Не хата й не хлів, а холодна., кузня! Стіни тонкі, скрізь на тебе дме! Ані притулочка! (Барв.)]. притулювати см. притуляти. притулюватися см. притулятися. притуляти, -ляю, -ляєш и редк. притулювати, -люю, -люєш, притулити, ^тулю, -тулиш 1) приставлять, приставить; (ставить наклонно — ещё) прислонять, прислонить; (приближать вплотную) прикладывать, приложить; (к груди, к сердцу и т. п. — ещё) прижимать, прижать [3 грюком., поволік [крісло] у куток, де й притулив до стіни (Коцюб.); Маруся: Ти вже почнеш чорт батька зна що вигадувать та притулять горбатого до стіниі (Кроп.); Одрізана скиба од хліба, — вже її не притулиш (Ном.); Горбатий дідусь раптом притулив до рота долоні й гукнув: — Ау-у-у!.. (Донч.); Олег біг, притуляючи однією рукою хлібину до грудей (Донч.); Р у ф і н притулює її до себе і голубить (Л. Укр.); Ще ж як руку притулив К серцю ік свому. Рад би ще він раз побачить Отаку зиму (Тич.)]; 2) (предоставлять место кому-нибудь или чему-нибудь) разг. помещать, поместить, разг. пристраивать, пристроить; (ставить или класть туда, где неудобно разместить, разг. — обычно) примащивать, примостить [Якби хлопець — справа ясна: можна притулити десь у ремісничій школі, щоб на майстра научався... (Кач.); Я не знаю, де оцю макітру притулити (Сл. Гр.)]; 3) (давать кому-нибудь приют) разг. приютить (только соверш.), книжн. призревать, призреть [Соломія мала попрохати свого булга- рина притулити поки що Остапа (Коцюб.)]; 4) разг. закрывать^ закрыть [Признаюсь вам — і я в тую руру [телескоп] визирав.. Отак-о — око притулив і розплющив (Янов.)]. притулятися, -ляюся, -ляєшся и редк. притулюватися, -лююся, -люєшся, притулитися, -тулюся, -тулишся 1) прислоняться, прислониться; (вплотную — обычно) прижиматься, прижаться, припадать, припасть, (более плотно) приникать, приникнуть, льнуть, прильнуть [Р у ф і н притуляється до колони, що посеред тюрми, не випускаючи Прісцілли з своїх обіймів (Л. Укр.); Марія притулилась до одвірка і руку з хвартухом не одривала від очей (Куч.); Докія од радості навіть не знає, що сказати, і всім тілом притуляється до Тимофія (Ст.); Катя заплакала, притулилася до Андрія, а він заступав її від дощу, намагався втішити (Гур.); Дитина теж, • видно, хоче [їсти], бо одно кричить.. Дри- тулиться, чи смокне, чи ні і та й назад, знову у крик!.. (Мирн.); Арсен заснув, як тільки |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)