Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
при 420 при прихвалювати, -люю, -люеш разг. подхваливать [— Вона у мене вже ґаздиня, — прихвалювала Тимофіїха (Черемги.)]. прихватйти см. прихвачувати. ирйхватком нар. разг. редк. урывками; (торопливо) наскоро [Мотрі на осінь ніби легшає трохи: хатня робота — спочинок, а надворі — прихватком, тіпає плоскінь або матірку (Мирн.); Товариш Петро виряджався в дорогу.., прихватком наїдався чогось аж на троє суток (Вас.)]. прихвачешш 1) захваченный; прихваченный; 2) прихваченный [Алея під чобітьми лунко похрускувала, прихвачена вечірнім морозцем (Гонч.)]. Ср. прихвачувати 1—2. прихвачувати, -чую, -чуєш, прихватйти, -ва- чу, -ватиш разг. 1) захватывать, захватить, разг. прихватывать, прихватить [Арсеній прихватив мішечок буряків (Горд.); — А чи не прихватйти нам з собою Піхтіра? — думав він.. — Чого ж, він гарний хлопець (Вас.)]; 2) (о действии мороза) редк. прихватывать, прихватить [Коли ранком немає туману, прихвачують морози. В Потоці вода береться кригою (Чорн.)]. прихворіти, -рїю, -рїєшразг. приболеть [—Що, прихворів? — забігла до Павла Оксанка (Вишня)]. прихвостень, -спя презр. прихвостень [Ми й між людьми чимало знаєм Брехливих при- хвоснів таких; Вертяться скрізь, щоб бачили і їх: І ми, мов, тут — турбуємось і дбаєм! (Гл.); Селяни., розказували про свою боротьбу проти поміщицьких при- хвоснів (Собко)]. прихилений 1) наклонённый, склонённый; приклонённый; приставленный [Над густими зеленими верхами та гребенями стримить пишна гора Три Корони. Це неначе стоять., три сахарні голови, трохи прихилені одна до другої (Н.-Лев.)]; 2) притворенный; прикрытый; 3) расположенный; привлечённый, подкупленный; пред- располбженный; привязанный; 4) склонённый; пристращённый. Ср. прихиляти 1—4. прихйлення привлечение. прихйлистий разг. привязчивый; «-^та д и- т и н а привязчивый ребёнок. прихйлистість, -тості разг. привязчивость. прихилити см. прихиляти. прихилитися см. прихилятися. прихиляння привлечение. ирихиляти, -ляю, -ляєш, прихилити, -хилю, -хйлиш 1) наклонять, наклонить, склонять, склонить, разг. приклонять, приклонить; (редк.: ставить близко, вплотную, прикладывать) приставлять, приставить [Стену- лась [дівчина] од його бігти, сама себе не пам'ятаючи. Він не пустив, за руку держить, прихиляє до себе (Вовч.); Вітрець шелесне та прихилить мені у віконце пахучий бузок (Вовч.); Лице до мене прихили, Уста і очі милі... (Мас); Епіскоп до 2-го: Устань, молодший, стань зо мною поруч.. Єпіскоп бере від 1-го табличку і стиль, прихиляє табличку до плеча 2-го, пише на ній кілька слів (Л. Укр.)]; О ~лйти вухо [до чого] а) приложиться ухом [к чему] [Груша, сливи цвітуть, бджілка гуде, і як прихилиш ухо до землі, то так, як музика, заграв все живе (Мирн.)]; б) (внимательно прислушаться) книжн. уст. приклонить ухо, приклонить слух [Певні, що Ви, завжди одкликаючись щиро на громадські справи, прихилите ухо своє., і до нашого щирого прохання (Мирн.)]; ніде голову голити (негде приютиться, жить) негде голову приклонить [Хіба вона сирота, якій ніде прихилити голову?.. (Руденко)]; рад (рада) нёба ~ійти [ком у] разг. готов (готова) всё сделать [для кого] [От, зростила дитину, берегла, доглядала, рада була неба їй прихилити.., а тепер оддай між люди на поневіряння (Коцюб.)]; 2) (о двери, окне и т. п.) разг. притворять, притворить, разг. прикрывать, прикрыть [Сторож вийшов і прихилив двері [хатки] (Мирн.); Меланія вийшла, і в хаті одразу посутеніло: знадвору вона тихо прихилила віконницю (Гонч,)]; 3) (вызывать благоприятное отношение, симпатию) разг. располагать, расположить, перен. привлекать, привлечь, подкупать, подкупить; (заранее книжн. — ещё) предрасполагать, предрасположить; (перен.: внушать кому-нибудь чувство близости, преданности) привязывать, привязать [Голос у Колодки був звучний і приємний, так і прихиляв до співу (Панч); На що Скиба Іван — тугий до людей, а й його прихилив до себе за один вечір (Головко)]; 4) (перен.: убеждать что- нибудь сделать) разг. склонять, склонить; (заставлять сильно увлекаться каким-ни- будь занятием — обычно) пристращать, пристрастить [Батько-мати тепер уже не цуралися дочки, як спершу: вони її прихиляли до послуху то сим, то тим (Мирн.)]. прихилятися, -ляіося, -ляєшся, прихилитися, -хилюся, -хилишся 1) приклоняться, приклониться, наклоняться, наклониться, склоняться, склониться; (становиться или садиться вплотную к чему-нибудь) прислоняться, прислониться; (о чём-нибудь тяжёлом: упираться во что-нибудь — обычно) приваливаться, привалиться [Він раз у раз прихилявся до Ліди і щось їй нашіптував (Донч.); Сині присмерки прихилилися до віконця хати (Риб.); У неї так забилося серце, що вона мусила прихилитися до стіни, щоб не впасти (Гур.)]; 2) перен. разе, привязываться, привязаться; чувствовать расположение, почувствовать расположение [Добродушна стара дівчина., завжди щиро прихилялась до своїх вихованок (Л. Укр.); Княгівна хутко до його прихилилась, тільки з ним одним танцювала, розмовляла і гаразд-таки причарувала і його до себе (Стор.)]; 3) (становиться сторонником кого-нибудь, чего-нибудь, соглашаться с чем-нибудь) разг. склоняться, склониться [П р і с ц і л л а: ..І що ж, скажи, ти міг би прихилитись до віри нашої? (Л. Укр.); З д. Мирним листувався в справі видання його творів. Він не дуже прихиляється до заміру Спілки видати його твори (Ко- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)