Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
«при 426 ііри В різних місцях причаїлись замасковані соняшниковим бадиллям батареї (Панч)]. причвалати, -лаю, -лаєш разг. приплестись, прибрести [Он і старенький сухорлявий Семен причвалав (Іван.)]. лричёпа1 разг. придира; заноза; (надоедливый человек) фам. приставала, прилипала; (назойливый человек) разг. зудйла, зуда, перен. пила [Щось не так — бувало скривиться: «Де вже вам, молодняку...», А сьогодні не надивиться — Все причет до смаку! (Мур.)\ Що за причепа Грицько той, що за лихий чоловік! (Мирн.)\ — От причепа! — скрикнув становий. — Йди, кажу, поки в три шия не дали! Покличемо, як треба буде (Мирн.); — Я скажу, що квартиру замовила моя тітка, — обізвалась Уляся, — треба якось од неї одбріху- ватись, бо це ж така причепа, що й сказати не можна (Н.-Лев.)]. причепа2 ихт. прилипала. причепити см. причіпляти. причепитися см. причіплятися. причеплений прицепленный; присаженный [Ідуть довгі валки тракторів з причепленими польовими будками (Собко); Дяк скинув причеплені роги, ..виліз з вивернутого кожуха й пішов в хату вмиватись (Н.-Лев.)]. Ср. причіпляти. причёплення прицепление, разг. прицепка, прицеп. причепливий 1) придирчивый, разг. привязчивый, фам. занозистый, перен. прилипчивый; (чрезмерно требовательный) книжн. притязательный [Бригадир строгий, причепливий до всяких дрібниць у роботі (Колг. Укр., 195$, 4); Читач з нього був допитливий та причепливий (Смол.)]; 2) (назойливый) навязчивый [Ще в шістнадцять год мені., надокучили компліменти паничів та й їх дурне причепливе залицяння (Н.-Лев.); Марина Павлівна з болем вдивлялась в обличчя подруги і не могла позбутися причепливої думки, що Антося забула стерти грим (Донч.)]; 3) (перен.—о болезнях: заразительный) разг. прилипчивый [А що заразитися тут якою причепливою хворобою — то дуже легко (Коцюб.)]. причепливість, -вості 1) придирчивость; привязчивость; занозистость; прилипчивость; притязательность; 2) навязчивость; 3) прилипчивость. Ср. причепливий 1—3. причепливо нар. 1) придирчиво; привязчиво; занозисто; прилипчиво; притязательно [Старий причепливо оглянув, повертаючи на всі боки, букета, потім обережно поклав його на заднє сидіння (Козач.); Посміявшись, Степан Іванович заговорив про діла на будові, заговорив, за своїм звичаєм, гостро, я б навіть сказав, причепливо (Жур.)]\ 2) навязчиво [— Чи бачили мої квітки? — спитала вона в Балабухи. — Ні, не бачив, — сказав Балабуха. — Ходім, я вам покажу мої квітки! — сказала Олеся сміливо й причепливо й трохи не потягла його за руку (Н.-Лев.)]. Ср. при- чёдддшш 1—2. причепурений принаряженный; наряженный, приодетый; убранный [Причепурені дівчата купками прямували вулицею (Коцюб.); Магістратська зала по-святковому причепурена гірляндами зелені, килимами й кольоровими рушниками (Коч.)]. Ср. причепурювати. причепурити см. причепурювати. причепуритися см. причепурюватися. причепурювання разг. прихорашивание, охо- рашивание. причепурювати, -рюю, -рюеш, причепурити, -рю, -рйш разг. принаряжать, принарядить; (одевать в хорошую одежду — обычно) наряжать, нарядить, приодевать, приодеть; (украшать) убирать, убрать; (только не- соверш.: стараться сделать более красивым разг. — обычно) прихорашивать, охорашивать [Ось у свято одягне мати свого хлопця в чистенький одяг, вимиє, причепурить (Коп.); Мати причепурила хату, вимастила долівку, посипала її травою (Вишня)]. причепурюватися, -рююся, -рюєшся, причепуритися, -рюся, -рйшся 1) принаряжаться, принарядиться; наряжаться, нарядиться, приодеваться, приодеться; (только соверш. — франтовато — ещё) прифрантиться; убираться, убраться; прихорашиваться, охорашиваться; (оправлять себя% подтягиваться) разг. подбираться, подобраться [Причепурюються міста і села, набирають святкового вигляду (Рад. Укр., 1948у XI); Попоївши, Магера навіть причепурився трохи, причесався так, що волосся поверх вух на висках закрутилося, поправив хустку на шиї (Мак.)]; 2) страд, з. (несоверш.) принаряжаться; наряжаться, приодеваться; убираться. Ср. причепурювати. причесаний причесанный [Увійшов незнайомий чоловік. Тільки що з перукарні, причесаний, свіжий (Ле)]. причесанна причёска. причесати см. причісувати. причесатися см. причісуватися. причет, -чету церк. причт, разг. причет; (перен.: лицау сопровождающие кого-нибудь, разг. — ещё) свита [Тепер в тій стороні причет в підрясниках ходить і з бородами, то панотці мусять ходить в рясі (Свидн.); I шапочку мужик знімає, Як флЪг побачить. Значить, пан У себе з причетом гуляють (Шевч.)]. причетний причастный, книжн. прикосновенный; (вовлечённый в какое-нибудь нехорошее дело, в преступление) замешанный; (виновный разг. — ещё) причинный [Сторож колгоспу., вважав, що й він трохи причетний до кожної колгоспної радості (Скляр.); А чому ти гадаєш, що Яшка причетний до страчених товаришів? (Янов.)]; ^нин р а- з о м з ким причастный совместно с кем, уст. сопричастный с кем, соприкосновенный с кем. причетник церк. причетник. причетність, -ності причастность, причастие (уст.), книжн. прикосновенность, прикосновение; (связь, учавтие — ещё) касательство, отношение [Повернувшись у 1880 р. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)