Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
БрИ 427 з-за кордону, куди він змушений був виїхати, щоб уникнути арешту за причетність до студентських заколотів та за переховування прокламацій народовольців, Ста- рицький наступного року закінчує драму «Не судилось» (Іст. укр. літ.)]. причина 1) причина; (источник чего-нибудь — обычно) вина, виновник (о мужчине), виновница (о женщине) [І я одному був безмежно рад, І радості моїй ясна причина,— Що переможно має прапор Рад, Що неосяжна наша Батьківщина! (Шер.); Причина перед очима (нема що казати)! (Ном.); То в гай ходить, то в садочок, Де жила дівчина; Бачить мила й знає добре, Чия то причина... (Л. Укр.); — От' трохи через мене не попекли собі рук, — сказав Па- насенко, — вибачайте мені, що я став причиною цього лиха (Нч-Лев.)]; бути ~пою чого быть причиной чего, служить причиной чего; з моєї, з твоєї <^ни по моей, по твоей вине [Не озветься до своєї Любої дівчини, — Він німий лежить, холодний 3 моєї причини (Л. Укр.)]; з тієї (з т 6 ї) '—ни по той причине [Затримав я одповідь ще й з тої причини, що довго думав, як мені вас задовольнити (Коцюб.)]; нема наслідку без г^ни нет следствия без причины; п р и х 6 в а- н а ^на см. прихований 2; 2) (несчастный случай) разг. уст. беда, несчастье [Чого ти топишся, дівча? Скажи: яка тобі печаль? Яка вчинилася причина? (Руд.)]; 3) (заболевание, причинённое колдовством) этн. порча [Ото ж тая дівчинонька, Що сонна блудила: Отаку-то їй причину Ворожка зробила! (Шевч.)]. причинений притворенный, прикрытый; припёртый; прихлопнутый [В хату крізь причинене вікно сіявся білий туман (Куч.); Малахов сів до столу, прислухався. Нічого не чути з-за міцно причинених дверей (Собко)]. Ср. причиняти1 . нричйнець, -нця уст. виновник; (инициатор) зачинщик [Враз телеграма — чортовиння! — «Коли ще любиш — повернись!».. Товариш (тільки це між нами) — Причи- нець тої телеграми (Рил.); Він [Радул] вимагав від ляхів, щоб вони видали туркам всю козацьку старшину, як винуватців і причинців морських походів (Тулуб)]. причинити1 см. причиняти1. причинити2 см. причиняти2. причинитися1 см. причинятися1. причинитися2 см, причинятися2. причинна1 см. причинний1. причинна2 1) прил. см. причинний2 1; 2) (род. причинної) сущ. помешанная [Не русалонька блукає: То дівчина ходить, Й сама не зна (бо причинна), Що такеє робить (Шевч.)]. причинний1 1) причинный; #-^ний з в'я з 6 к причинная связь [Ми повинні завжди перевіряти себе, вивчаючи ланцюг політичних подій в їх цілому* їх причинному зв'язку, їх результатах (Ленін)]; 2) грам. причинный, уст. винослбвный. причинний2 1) прил. (сумасшедший) помешанный; (не вполне нормальный) тронутый, тронувшийся, повреждённый в уме; (больной от колдовства) этн. порченый; 2) (род. причинного) сущ. помешанный [Тепер він швидко взувається на босу ногу ..і вже з порога спокійно, навіть позіхаючи, питаєм — Хто там, причинний, так тарабанить? (Ст.)]. причинність, -ності причинность [Однією з найбільш важливих проблем діалектичного матеріалізму., є проблема причинності (Вісник АН УРСР, 1957, 4)]. причинок, -нку обл. 1) причина; 2) замечание; (сказанное или написанное в добавление к чему-нибудь) дополнение [Може й цей невеличкий причинок до біографії Тараса Шевченка не буде зайвим і разом з іншими кине промінь світла на дорогу постать нашого дорогого кобзаря (Коцюб.)]. причиняти1 , -няю, -няєш, причинити, -чиню, -чиниш (закрывать) притворять, притворить, прикрывать, прикрыть, разг. припирать, припереть; (затворять со стуком) прихлопывать, прихлопнуть [Зітхнув, вікно причиняю (Вас.)\ Старий тихенько причинив двері і навшпиньках пішов у свою кімнату (Донч.); Скульптор зайшов на подвір'я, причинив за собою хвіртку і полегшено зітхнув (Гонч.)]. причиняти2, -няю, -няєш, причинити^ -чиню, -чиниш (увеличивать) обл. прибавлять, прибавить [Я нічого не причиняю, кажу те, що він казав (Камен. у. — Сл. Г р.); Причини, боже, дня, — щоб мій знак до ночі хтось побачив із гойних людей — більшовиків, які йдуть визволяти свою кров, свій народ (Янов.)]. причинятися1, -няється, причинитися, -чиниться 1) притворяться, притвориться, прикрываться, прикрыться [I як тільки причинялися за поважним гостем двері, Карно різко обертався, впиваючись влими очима в переляканого прохача (Шиян)]\ 2) страд, з. (несоверш.) притвориться, прикрываться; припираться. Ср. причиняти1. причинятися2, -няюся, -няєшся, причинитися, -нюся, -нйшся (до чбго) разг. содействовать (несоверш. и соверш.), посодействовать (кому, чему в чём), спосббство- вать, поспособствовать (кому, чему в чём) [Замість помагати нам у боротьбі, вони [молдувани] шкодять їй, причиняються до роздовсюдження філоксери (Коцюб.); Хай же і я, старий, щось до добра причинюся, коли на те йдеться (Козл.)]. причитания, нричйтування разг. причитание [Тепер вже могла починатися справжня процедура квітчання молодих хрещатим барвінком, співи дружок та причитания матерів (Смол.); Розуміється, що були сльози, багато було сліз, і причитувань, і прохань не ганьбити весілля (Вишня)]. причитати, -таю, -таєш и причйтувати, -тую, -туєш разг. причитать [— Та де ж ти, мій голубе, озовися! — плакала вона, причи- таючи, наче над покійником (Шиян); Матері не видно, ..тільки • чути — причитує щось сама до себе (Збан.); А з усіх боків шумлять вікна — плачуть., і стиха при- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)