Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
при 434 про приятельською рукою в непевш часи (Л. Укр.); Так із приятельським званням «академіка» Захар і закінчив семирічку б своїм селі (Ле)]. прияти (прийму, приймеш) см. приймати. пріапГчний миф,, перен. приапический. прізвисько прозвище, прозвание; (шутливое, конспиративное и т. п. — обычно) кличка [Тепер Толя вже багато чого зиас і на паровозі почуває себе як дома. Недаремно ж хлопці прозвали його Толя-машиніст. Л він і не гнівається. Навпаки, йому подобається таке прізвисько (Коп.); Діда Оло- фіра, по-вуличному прозивали Царком. Це прізвисько лишилося за Строкатим здавна (Донч.)]. прізвище 1) (наследственное, семейное наименование) фамилия [Він не спитав вербів- ців про дашпорти, не спитав навіть, звідкіля вони родом, і тільки позаписував їх ймення й прізвища (Н.-Лев.)]; на <~ ще (в сочетании с фамилией) по фамилии; (о мало кому известном человеке — ещё) некто, некий [За шофера ми поставили тракториста Серьогу, на прізвище Півень (Янов.)]; 2) (название человека по какой- нибудь черте, свойству) уст. прозвище, прозвапие [«Оселедець!» — згадав [Доря] своє прізвище в класі, — і до сліз боляче стало за батька, бо то через нього так докучали (Коцюб.)]. прілий прелый [Із саду потягло запахом прілого листя (Деснь): Вони мали нужденний вид, були в драних сорочках і штанях, босі або в прілих постолах (Панч)]. прілипа разг. прелина. прілість, -лості прелость [Гіркувато-солодка прілість осінньої пори нагадала йому, як пахне неперелопачене зерно у повних засіках (Ст.)]. прілуватий преловатый. пріль, -лі прель [Дорога зникає в зеленому тунелі, пахне ліщина, лісна пріль (Горд.)]. прїма муз. нрйма. пріння 1) прение; запревание; 2) потение; прение. Ср. пріти 1—2. пріор, -ра церк. приор. пріоритет, -ту приоритет [Біографія цієї людини [Ломоносова] — це історія вітчизняного пріоритету в наукових відкриттях (Ле)]. прірва 1) (крутой и очень глубокий обрыв и перен.) пропасть; (сильнее) бездна [Тася всі ці дні почувала себе, як недосвідчений канатоходець над прірвою (Дмитр.); Інтереси буржуазії вимагають прикрашування капіталізму і затушовування класової прірви (Ленін)] і 2) прям., перен. разг. прорва [Іван хапав вареники ложкою, задирав голову, роззявляв рота і кидав вареники в рот, як у прірву (Н.-Лев.)]; 3) (прорванное место) разг. прорыв [І справді сталось, як казали: Вода зійшла — колеса стали. Злякавсь Мірошник та й біжить Притьмом до прірви, щоб гатить (Гл.)]. прісисько, прісище, пріснище разг. просяное жнивьё, облУ просяное жниво, просяийще [Коли ж відходили пшениці та жита, Коли на прісисько щовечір сірі крижні Злітались і в гаях, як прошва золота, Блищав зів'ялий лист, — тоді ставали ніжні Дівочі голоси (Рил.)]. прісний пресный [Якщо крізь цей порошок [іоніт] профільтрувати морську воду, вона стане прісною і питною (Наука і життя, 1956, 11); 3 Дніпра тягло прісною прохолодою (Гонч.)]. пріснище см. прісисько. прісність, -пості пресность. прісно нар. пресно [Не тому прісно, що не кисло (Ном.)]. прісноводий, прісноводний пресноводный [Вивчення водоростей дало змогу розпочати видання визначників прісноводних водоростей УРСР (Бот. ж., 1953, Х,3)]. пріснуватий пресноватый. пріти (прію, прієш) 1) преть; (загнивать — обычно) запревать [На величезних плантаціях, де стояли обороною батальйони, виноград було зібрано лише частково. Решта урожаю пріла на пні (Гонч.); рід третьою горою вільшина пріє (Черемш.)]; 2) (покрываться испариной) потеть, разг. преть, упревать [Веселість все розпалялась. Робилось душно, люди пріли у кептарях, дихали випаром поту (Коцюб.); Економ змарнів, як земля, схуд, зігнувся: бігає завжди, аж пріє (Вас.)]; 3) кул. преть, упревать [Каша пріла, не допріла (Мил.— Сл. Гр.)]; 4) (над чем) перен. разг. потеть. пріч1 нар. обл. прочь [На вії його сідали пушинки снігу, і ДІД ніжно здмухував їх пріч (Янов.); — Пріч! — загорлав обозний. І звелів гайдамакам: — Порозганяйте звідси всіх дівок! (Ільч.)]; 0 не <^ч (готов что- нибудь сделать) предик, не прочь [Вже Кулики сусідам заздрять, не пріч поєднатися із заможним Буймиром (Горд.)]. пріч2 предл. обл. кроме [Маруся: А я тебе люблю; нікого в світі Я не люблю, пріч тебе одпого (Самійл.)]. про предл. с вин. п. 1) (при обозначении предмета мысли, речи, чувства, забот и т. п.) о (ком, чём), (перед гласным управляемого слова) об, (в случае сочетания нескольких согласных — обычно) обо, разг. про (кого, что); (по поводу, в отношении чего-нибудь) относительно (кого, чего), разг. насчёт (кого, чего), уст. касательно (кого, чего) [Галя сама бачила, що брат не про їх дбає (Мирн.); їм лірник співав про колишню неволю (Л. Укр.); Актор і поет розмовляли потім уже про все зразу (Ільч.); Проте Малапка не мала спокою. Чутки про землю ожили з весною (Коцюб.)]; про життя і творчість Шевченка о жизни и творчестве Шевченко; про се, про те о том, о сём [Сидимо, розмовляємо про се, про те (Коцюб.)]; О про себе (не вслух) про себя [Вони пряли мовчки; кожна про себе думала якусь тяжку думку (Мирн.)]; 2) (при указании на на* значение какого-нибудь действия, предмета и т. п.) для (кого, чего), (реже) на (кого, что), разг. про (когб, что) [Нема в їх [дітей], й одежинки про святий празник (Вовч.); |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)