Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
про 436 про не в обиду будь сказано; ирон. с позволения сказать. пробачатися, -чаюся, -чаєшся, пробачитися, -чуся, -чишся 1) извиняться, извиниться (— Коли б знав^що відірву вас від роботи, так і не заїхав би до молотарки, — ніби пробачаючись, звернувся він до колгоспників, що обступили його (Цюпа); Пробачився^ старий шахтар, пробрався, хоч і тісно (Дор.)]; 2) (оказываться простительным) прощаться, проститься; 3) страд, з, (несоверш.)- извиняться, прощаться. пробачений извинённый, прощённый. пробачення извинение, прощение [Даруйте, хотів би я змовити слово, Пробачення випросивши наперед (Бажан); І здається Дмитрикові, що не варт він пробачення, що ніхто не дарує йому вини його... (Коцюб.)]; просити, попросити ~ня в кого просить, попросить извинения у кого, просить, попросить прощения у кого, извиняться, извиниться перед кем [Микола Васильович попросив у Серафими Петрівни пробачення за перерваний урок (Панч)]. пробачити см. пробачати. пробачитися см. пробачатися. пробачливий извинительный. пробачливо нар. извинительно [— Не знаю, що мені вам підказати, — Аристархов пробачливо розводить руками (Довж.)]. пробачний извинительный, простительный. пробачність, -ності извинйтельность, простительность. пробачно нар. простительно. пробевкати, -каю, -каєш разг. прозвонить. пробекати, -кає проблеять. пробелькотати, -кочу, -кбчеш и пробелькотіти, -кочу, -котиш пролепетать [— Ви,— пробелькотала, вся червона з досади, — ви... я вас зневажаю! (Вільде); — А хіба я що?.. Звір якийсь? — розгублено пробелькотів солдат (Збан.)]. пробивальний пробивочный. і робйваний пробиваемый [3 височенного димаря., вивергався чорний Дим, раз по раз пробиваний яскраво-жовтими пасмами (Ільч.)]. пробивання пробивание, пробивка [У технологію монтажних робіт впроваджено і., пробивання осьової лінії валопроводу за допомогою оптичних приладів (Наука і життя, 1957, 2I пробивати, -ваю, -ваєш, пробити, -б'ю, -б'єш 1) прям., перен. пробивать, пробить; (специальное отверстие в чём-нибудь — ещё) проделывать, проделать; (ударами сквозное отверстие — ещё) проколачивать, проколотить; (проламывать ударами — ещё) прошибать, прошибить; (протыкать чем-нибудь острым — ещё) прокалывать, проколоть, книжн. пронзать, пронзить [Перші проліски стрілкою грунт пробивають поволі (Пере.); Чи блакитна кров поллється, Як пробити пану груди? (Л. Укр.); За мостом траса тунелем пробиває узгір'я Замкового майдану (Дмитр.); Богун пробивав дорогу до шовкового намету, де стояв оточений королівськими гусарами Ян-Казимир (Нач.); Ми, посвячені світлій меті, пробиваєм для людства путі (Сос); Поки брати бавились із царем, старша сестра і звеліла, щоб у їх човні пробили дірку та й заткнули чопом (Стор.); Тільки я й согрішила раз на віку, як у корчмі пробила залізною кочергою дякові голову... (Н.-Лев.); Мій боже милий, Даруй словам святую силу — Людське с серце пробивать, Людськії сльози проливать (Шевч.)]; головою стіни н є г^б'еш погов. плётыо обуха не перешибёшь; 2) (только соверги. — о бое часов, о сигнале тревоги и т. л,) пробить [Кремлівські куранти пробили північ (Цюпа); На есмінці пробили бойову тривогу (Куч.)]. пробиватися, -ваюся, -ваєшся, пробитися, -б'юся, -б'єшся 1) пробиваться, пробиться [Я пропоную йти до лінії фронту, пробиватися до своїх (Шиян); Болотников пробився від столу поміж отаманами, до Яцька підійшов (Ле)\ Світанок став пробиватися обережно й повільно (Пере.); Вранішній промінь пробився крізь туман, розсипався по воді (Горд.); Ось на дні рівчака почала пробиватися вода (Іван.); На верхній губі [у Марка] пробивався чорнявий пушок (Цюпа); Видко було, що панночка нудилась: у рухах пробивалась апатія, в голосі нервовість (Л. Укр.); Почулась команда: «В дорогу!» — І впала хвилина розстання: У неї пробилась сльозина, У нього зірвалось зітхання... (Стар.); У нас є сотні й тисячі молодих здібних людей, які всіма силами стараються пробитися знизу вгору для того, щоб внести свою лепту в загальну скарбницю нашого будівництва (Сталін)]; 0 гатися в люди перен. разг. пробиваться, пробиться* в люди; 2) (натыкаться на что-нибудь острое и ранить себя) разг. редк. напарываться, напороться [Бугай погнався за собакою та й пробився [на кілок] (Мирн.)]; 3) страд, з. (несоверш.) пробиваться; нродёлываться; проколачиваться; прошибаться; прокалываться; пронзаться; ср. пробивати 1. пробивач, -бйвача техн. пробиватель; пробойник. пробивка пробивка. пробивний пробивной. пробйнголова разг. сорвиголова [Тихін не висихає ніколи, не промине нікого, пробий- голова, на розмову розумний, хитрий... (Горд.)]. пробирати, -раю, -раєш, пробрати, -беру, -береш 1) разг. пробирать, пробрать; (сильно действовать — еще) пронимать, пронять; (перен.: бранить, делать выговор фам. — ещё) разделывать, разделать [Міцний мороз пробирав аж до кісток (Нач.); Та се ж і гріюся [чаєм], бо дрижаки таки добре пробрали! (Мирн.); На другий день, чуть світ, зібралися звірі в похід. Земля дрижить, гілля тріщить, рев, крик та писк по лісі, аж1 страх пробирає (Ф/>.); Якось Зоя чула, батько пробирав у кабінеті приїжджого доцента з інституту Механізації (Гонч.); Марія спочатку сердилася на нього за таку хлоп'ячу поведінку, хотіла пробрати добре при першій зустрічі (Куч.)]; |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)