Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
про 439 про пробор, -ру пробор [Біла косинка прикривала пишну зачіску, роздвоєну тонким пробором (Десн.)]. проборознити, -ню, -нйш и (реже) пробороз- дйти, -рожджу, -роздйш пробороздить [Німецька куля/ яка звалила його на землю ще під Києвом, лише пробороздила шкіру на голові, не зачепивши кістки (Жур.)]. проборонувати, -ную, -нуєш пробороновать, проборонить [Як тільки почали з'являтися бур'яни, посіви проборонували у двох напрямках (Колг. Укр., 1958, 11)]. пробочний пробочный. пробочник пробочник, штопор. пробрати см. пробирати. пробратися см. пробиратися. пробрести, -реду, -редёш пробрести [Пробрів річкою до середини, а далі вже ні — глибоко (Харьк. — Сл. Гр.)]. пробрехати, -решу, -решеш разг. 1) проврать; 2) (о собаках) пролаять [Усю ніч Рябко пробрехав, — мабуть вовка чув (Харьк. — Сл. Гр.)}. пробрехатися см. пробріхуватися. пробривати, -ваю, -ваєш, пробрити, -рйю, -риєш пробривать, пробрить. пробриніти, -нить прозвучать; (о высоких металлических звуках — ещё) прозвенеть; (только о звуках, производимых насекомыми — ещё) прожужжать [Вона почула, як у церемонному голосі Каргата пробриніла нотка, що її він зумів би приховати від будь-кого іншого... (Шовк.); Арфа падає.., ї стогін її струн, пробринівши, затихає (Л. Укр.)]. пробринькати, -каю, -каєш и пробриньчати, -чу, -чйш пробренчать. пробрити см. пробривати. пробріхуватися, -ріхуюся, -рїхуешся, пробрехатися, -решуся, -рёшешся фам. провираться, провраться [Як пробрешешся, то і я піду на Сибір, і ти підеш (Н.-Лев.)]. пробродити, -роджу, -родиш пробродить. проброїтії, -рою, -роїш и проброїтися, -роюся, -роїшся разг. провиниться; (сделать что- нибудь из озорства) напроказить [Щось там... якось-то... гм! проброїла [Олена]... не знаю, що і як... тільки мужик їй і очіпок збив (Квітка)]. пробряжчати, -чу, -чйш и пробрязкати, -каю, -каєш прозвякать, пробрякать; (о звуке шпор, стекла, посуды и т. п. — еще) прозвенеть; (о звоне металлических предметов изредка — ещё) пролязгать. пробубоніти, -ню, -нйш пробормотать, разг. пробубнить; (сердито разг. — ещё) пробурчать [— Старий, а я гостя привела... Вгадай якого? — Поклич — побачимо, — пробубонів з другої кімнати Артем Громов (Куч.); Стара невдоволено пробубоніла щось (Жур.)]. пробування пробование. пробування нахождение; пребывание; обитание [Чи знайоме вам те гостре, до фізичного болю гостре почуття нудьги за рідною країною, яким обкипає серце від довгого пробування на чужині? (Коцюб.)]', місце [постійного] ~ня место [постоянного] пребывания [Якби не гадюки, то Буркут був би ідеальним місцем пробування для мене (Л. Укр.)]; під час його <^ня н а півдні во время его пребывания на юге, в бытность его на юге. Ср. пробувати. пробувати, -бую, -буєш 1) (испытывать, проверять) пробовать [Як тільки смеркало, Підпара засував двері у сінях, пробував довго, чи добре замкнені (Коцюб.); Наші молоді прозаїки пробують свої сили і в надзвичайно важливому жанрі — в літературі для дітей (Смол.)]; О к о г 6 розуму -~ти уст. проверять кого, испй- тывать кого [А він сидить коло меде, цілує, милує, То він мене, молодую, розуму пробує (Чуб.)]; 2) (прям.: есть для пробы, перен.: познавать на опыте) пробовать, разг. отведывать; (перен. уст. — ещё) изведывать [Я пробував ранні сорти плодів, які здалися мені дуже солодкими (Риб.); Він любить чужі борщі пробувать (приказка); — Хіба ще не пробував солоної води? — спитав кобзар (Панч)]; 3) (проявлять усилия для достижения чего-нибудь) пробовать, пытаться [Тарас: ..Пробував у Катеринославі на роботу стати, але там таких, як я, хоч греблю гати... (Корн.); Сидорчук пробував викликати Кулика на відверту розмову (Жур.)]; 0 *»*ти щастя разг. пытать счастье. пробувати, -ваю, -ваєш разг. паходйться, книжн. пребывать, разг. обретаться; (постоянно жшпь где-нибудь книжн. — ещё) обитать [Веледніцький пробував в Добри- ловського і звідтіль ціле літо вчащав до Ваті (Н.-Лев.); Старий батько іде рядом, Наставляє сина. Як у війську пробувати, Старших шанувати (Шевч.)]. пробуджений 1) разбуженный; побуженный; пробуждённый; проснувшийся; пробудившийся [Неначе пробуджені від сну надзвичайністю того, що сподіялось, люди набули раптом немовби нового бачення світу (Довж.); Школярем любив він із вікна Плигнути й бігти по піску сухому І кинутись в пробуджену Неву (Руденко)]; ер. пробуджувати 1 и пробуджуватися 1; 2) пробуждённый [І легко людині віддавати свої сили й знання рідному народові, і радісно знати, що енергія твоя пробуджена великою .метою (Літ. газ., 1952, VIII)]; ер. пробуджувати 2. пробудження прям., перен. пробуждение [Ніколи ще, здасться, не бачила вона свого Дніпра таким величним, як у цей світлий день березня, день пробудження весни (Гонч.); Прогресивним є пробудження мас від феодальної сплячки, їх боротьба проти всякого національного гніту.. (Ленін)]. пробуджувати, -джую, -джусш, пробудити, -буджу, -будпш и разг. пробуркувати, -кую, -куєш, пробуркати, -каю, -каєш 1) будить, разбудить^ разг. побудить, книжн. пробуждать, пробудить [Промінь став шугати І замигтів, торкаючись лиця. Це пробудило хлопця (Важан); 3 того німого забуття, з того., сну пробуркав його нестримний регіт і біганина дівчат (Мирн.); За туманами сурма сурмить, і відлунюють сині бори, І, в окопах народжена, пісня |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)